Ухвала суду № 62188805, 07.06.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 664/2557/15-ц Головуючий в І інстанції Никифоров Є.О.

Номер провадження: №22-ц/791/1328/16 Доповідач Кутурланова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Прушинська О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.02.2013 року від ПАТ КБ "Приватбанк" йому надано доступ до сервісу «Нотаріальні платежі» та видано кредитну картку «GOLD» № НОМЕР_1 з кредитним лімітом в 40000 грн.

05.02.2015 року із зазначеної картки невідомими особами здійснено неналежний переказ грошових коштів у сумі 15155,00 грн., в той час як картка фактично знаходилась у нього, про що йому стало відомо після отримання SMS повідомлення про списання грошових коштів з картки. Він одразу повідомив про це "Приватбанк", зателефонувавши на номер 3700, внаслідок чого картку було заблоковано, а на наступний день він звернувся із заявою про вчинення шахрайських дій до правоохоронних органів та отримав нову картку.

Посилаючись на те, що він не вчиняв дій, які б сприяли ініціюванню сторонніми особами платіжних операцій, оскільки не повідомляв ПІН карти та свої персональні дані, однак відповідач безпідставно рахує знятті внаслідок шахрайських дій кошти до розміру його заборгованості, на які нарахував комісію та відсотки, списавши з його рахунку 1346, 85 грн., що призвело до необхідності внесення ним власних коштів в погашення зазначеної заборгованості у розмірі 15761, 20 грн. та 870,20 грн. в погашення нарахованих відсотків, позивач просив суд стягнути з відповідача зазначені кошти та у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення Умов і правил надання банківських послуг, позивач повідомив стороннім особам одноразовий пароль та іншу інформацію, за допомогою якою невідомі особи змогли ініціювати платіжну операцію по списанню з картки позивача грошових коштів, а тому відповідач не несе обов'язку по відшкодуванню платнику суми некоректно здійсненої та недозволеної операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на досліджених судом доказах, встановлених фактичних обставинах справи та нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Судом встановлено, що 01.02.2013 року між позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку, згідно якого позивача ознайомлено з Умовами і правилами надання банківських послуг, що підтверджено ним власним підписом, надано доступ до сервісу «Нотаріальні платежі» та видано кредитну картку «GOLD» № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 40000 грн.

05.02.2015 року із зазначеної картки позивача здійснено неналежний переказ грошових коштів у сумі 15155,00 грн. та з урахуванням комісії списано 15761, 20 грн.

Крім того в погашення зазначеної заборгованості з рахунку ОСОБА_2 списано 31.03.2015 року - 870,20 грн., 30.04.2015 року - 613,33 грн., 31.05.2015 року - 511,69 грн., 01.08.2015 року - 221,83 грн. у якості відсотків за користування кредитними коштами.

З метою недопущення подальшого нарахування відсотків за некоректно здійсненою та недозволеною ним операцією, позивачем зараховано на картковий рахунок 15761,20 грн. на погашення заборгованості та 870,20 грн. відсотків за рахунок власних коштів.

З пояснень сторін, матеріалів справи та проведеного відповідачем службового розслідування судом вірно встановлено, що ОСОБА_2, бажаючи здійснити продаж товару за розміщеним ним у мережі Інтернет оголошенням та сприймаючи осіб, які йому зателефонували як потенційних покупців, з метою перерахування ними коштів на його картку повідомив невідомим особам номер своєї картки, CVV-код та код підтвердження операції, який надійшов на його мобільний телефон у якості СМС повідомлення, тобто інформацію, що в подальшому дозволила здійснити переказ грошових коштів на інший рахунок. Після надходження СМС повідомлення про списання з його рахунку грошових коштів у наведеній сумі він одразу повідомив про це "Приватбанк", зателефонувавши на номер 3700, внаслідок чого картку було заблоковано і подальшого несанкціонованого списання грошових коштів не відбувалося (а.с.1-2, 4, 8, 10, 33-35).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за таких обставин позивачем було порушено пункт 2.1.4.5. Умов і Правил надання банківських послуг, які за погодженням сторін разом з заявою-анкетою, Пам'яткою клієнта і Тарифами складають договір про надання банківських послуг, відповідно до якого позивач, як Держатель картки, зобов'язався не повідомляти одноразові паролі і контрольну інформацію; не передавати Картку та її реквізити для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втраті, пошкодженню, розкраданню Карти.

Крім того, відповідно до п.1.1.2.1.12. Умов і Правил надання банківських послуг Держатель зобов'язується вживати заходів щодо запобіганню втрати (викрадення) Карт, Стікеру PayPass, ПІНу або інформації, нанесеної на Карту і магнітну смугу, або їхнього незаконного використання.

Пунктом 1.1.5.13. передбачено, що клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки/рахунку/ на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

Згідно п. 1.1.5.14. клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про обов'язок відповідача по відшкодуванню платнику суми некоректно здійсненої та недозволеної операції з його картки за наведених обставин, оскільки відповідно до п. 9 розділу VI Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками Постанови правління НБУ від 05.11.2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За наведених обставин та приймаючи до уваги висновки, наведені у правовій позиції, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.05.2015 року у справі 6-71цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки надані сторонами та досліджені судом докази не дають підстав для висновку про незаконність дій відповідача.

Таким чином, колегія судів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги, як необґрунтовані законом, доказами та такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

Н.В.Орловська