Вирок № 62188005, 21.10.2016, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/3173/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2016 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого суддi Якiвчика I.В.

за участю:

секретаря Чокан Д.В. Чікал І.В.

прокурора Балакіна О.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

адвоката Паланійчука В.П.

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в м.Сторожинець кримінальне провадження щодо обвинувачення за ст. 185 ч.3 та ст.395 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця і жителя АДРЕСА_1 громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого (розлученого), має на утриманні одну малолітню дитину, раніше судимого вироком Сторожинецького районного суду, Чернівецької області від 13.12.2005 року по ст.ст.15, 115 ч.1 КК України до семи років позбавлення волі, звільнився по відбуттю 23.06.2012 року, вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці по ст.395 КК України до 4-х місяців арешту, звільнений по відбуттю 29.11.2014 року, судимості не погашені і не зняті

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_2 11 вересня 2015 року діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 та маючи умисел таємного викрадення чужого майна, в період з 10,00 по 11,00 годину проник через двері сарайного приміщення до будинку громадянина ОСОБА_5, що по АДРЕСА_2 та викрав з цього будинку плазмовий телевізор марки Самсунг, 42 дюйми, вартістю 8025,60 гривень; ноутбук марки ASTR Aspire 5250-E302G32 Mikk, вартыстю 3000 гривень; фотоапарат марки Panasonik, DMC-FX10, вартістю 1500 гривень; золоту каблучку з білим каменем у вигляді трикутника, вагою 4 грами, вартістю 1500 гривень і сувенірний ніж з чохлом, вартістю 300 гривень, що в загальному сумарному виразі склало 14325 гривень 60 копійок.

Крім цього ОСОБА_2, якому постановою Сторожинецького районного суду від 19.10.2015 року було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік із якою він був беззаперечно ознайомлений, з метою ухилення від адміністративного нагляду 16.11.2015 року, умисно, самовільно, залишив своє місце проживання в АДРЕСА_3 виїхав в невідомому напрямку де перебував до 20.12.2015 року, а в подальшому переїхав до м.Чернівці де перебував до 02.01.2016 року, чим порушив правила адміністративного нагляду.

Крім цього обвинувачений ОСОБА_2 на початку березня місяця 2015 року, за попередньою змовою з ОСОБА_6, переслідуючи корисливу мету та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом демонтажу вхідних дверей, проник до житлового будинку ОСОБА_7, що в АДРЕСА_4, звідки викрав одні бувші у користуванні металеві двері вартістю 2000 грн., одне нове металопластикове вікно білого кольору вартістю 980 грн., два нових металопластикових вікна вартістю 2375 грн., один бувший у користуванні комплект кахлю для печі вартістю 150 грн., один новий пластиковий підвіконник вартістю 205 грн., та один пластиковий підвіконник вартістю 370 гривень, спричинивши шкоду на суму 7280 гривень.

Потерпілий ОСОБА_5 направив до суду письмову заяву (а.с.254 Т.2), якою просив розгляд проводити без його участі, посилаючись на зайнятість по роботі. Примирення із обвинуваченим не відбулося. Просив обрати обвинуваченому сувору міру покарання. Виходячи з цього суд вважав за можливе захистити в судовому засіданні права і законні інтереси потерпілого і справу розглядав без його участі.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, направивши до суду письмові заяви (а.с.133 та 235 Т.2), якими просила справу розглядати без неї, посилаючись на неможливість явки до суду. Жодних претензій до обвинуваченого не заявила, пославшись в заяві на відсутність останніх. Покарати обвинуваченого просила не суворо. Виходячи з цього суд вважав за можливе захистити в судовому засіданні права і законні інтереси потерпілої і справу розглядав без її участі.

В суді обвинувачений ОСОБА_2, свою вину у вчиненні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_5, а також в порушенні правил адміністративного нагляду визнав повністю і давши показання підтверджував всі обставини вчинення ним вказаних злочинів, зазначені в обвинувальному акті. В суді заочно просив пробачення у потерпілого ОСОБА_5, наголошуючи на обов'язковому відшкодування йому нанесеної шкоди. Просив його суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованої йому крадіжки майна потерпілого ОСОБА_5 та у вчиненні злочину передбаченого статтею 395 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового провадження в тому числі обвинувачений і його захисник не оспорюють фактичні обставини провадження і правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, щодо крадіжки майна потерпілого ОСОБА_5 та у скоєнні злочину передбаченого статтею 395 КК України, щодо самовільного залишення ОСОБА_2, який перебував під адміністративним наглядом свого місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 пов'язані із крадіжкою майна потерпілого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ст.185 ч.3 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в житло.

Крім цього дії обвинуваченого ОСОБА_2 пов'язані із ухиленням від адміністративного нагляду, суд кваліфікує за ст.395 КК України, як самовільне залишення ним місця свого проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Вину у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, щодо вчинення крадіжки майна потерпілої ОСОБА_7, обвинувачений ОСОБА_2 не визнав і в суді показав, що він не заперечує факту демонтажу дверей і вікон з будинку потерпілої ОСОБА_7, а також вивезення їх та інших речей на підводі із подвір'я потерпілої та продаж їх свідку ОСОБА_8, однак не знав про вчинення крадіжки, оскільки він тільки допомагав ОСОБА_6 демонтовувати двері і вікна та грузити їх і інші речі на підводу та домовлявся про їх продаж. ОСОБА_6 повідомив йому, що будинок належить його сестрі і вона дозволила вказані дії. Просив його суворо не карати.

Проаналізувавши всі представлені суду докази щодо вчинення вказаного епізоду крадіжки, суд знаходить, що невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у її вчиненні є способом захисту, який обвинувачений обрав для можливого уникнення відповідальності за вчинення цього злочину, виходячи з наступного.

Так свідок ОСОБА_6, в суді показав, що він із ОСОБА_2 викрали із будинку його сестри вікна та інші речі, які загрузили на фіру, яку знайшов ОСОБА_2 і відвезли до ОСОБА_9 із якою про продаж домовлявся ОСОБА_2 та продали їй все викрадене. Він раніше жив у будинку своєї сестри і мав ключ від будинку. У своєї сестри свідок дозволу на демонтаж і продаж дверей, вікон та інших речей не отримував і ОСОБА_2 знав про це. Тобто він знав, що вони викрадають майно його сестри і про це вони домовились завчасно. За вчинені ним дії, що пов'язані із викраденням майна ОСОБА_7 він був засуджений Сторожинецьким районним судом.

Свідок ОСОБА_10 в суді підтвердила факт продажу їй кахелю, вікон і дверей обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_6 при обставинах вказаних в обвинувальному акті.

Крім цього вина обвинуваченого в скоєнні інкримінованого йому злочину доведена в суді і вироком Сторожинецького районного суду від 18.11.2015 року (а.с.11 Т.3), згідно якого ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_7 за попередньою змовою із іншою особою, якою при уточненні виявився ОСОБА_2. Вирок суду набрав законної сили і ОСОБА_6 відбуває призначене судом покарання.

Аналiзуючи докази вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_7 в їх сукупностi, суд кваліфікує його дії за ч.3 ст.185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, з проникненням в житло за кваліфікуючими ознаками вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Обираючи вид та мiру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує суспiльну небезпеку скоєних обвинуваченим злочинів, два епізоди яких вiдносяться до тяжких злочинiв, а один класифікується як злочин невеликої тяжкості, а також данi про його особу, згідно яких обвинувачений по мiсцю проживання характеризується негативно, ранiше неодноразово судимий, судимості не погашені і не зняті.

До обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_2 обставин, суд вiдносить рецидив злочинів оскільки обвинувачений скоїв ще декілька умисних злочинів маючи непогашені судимості за умисні злочини. Крім того обставиною яка обтяжує відповідальність обвинуваченого є також вчинення двох епізодів крадіжок групою осіб.

Пом'якшуючих обставин вини обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин та особи обвинуваченого який є неодноразово судимою особою, по місцю проживання характеризується негативно. Злочини пов'язані із крадіжками майна скоював після відбування покарання, а один із скоєних злочинів пов'язаний із порушенням правил адміністративного нагляду, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання пов'язане з позбавленням волi та iзоляцiею вiд суспільства, що на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і недопущення в подальшому скоєння ним нових злочинів.

Покарання слід призначити за сукупністю злочинів без застосування положень ст.69 КК України, на застосуванні якої настоювала сторона захисту, оскільки, судом не встановлено жодних пом'якшуючих обставин вини обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.367-371, 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєннi злочинів передбачених ч.3 ст.185 і статтею 395 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.185 КК України у видi трьох років, шести місяців позбавлення волі;

- за ст.395 КК України у виді шести місяців арешту.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_2, покарання у виді 3 (трьох) років, шести місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2, у вигляді тримання його під вартою залишити попередню, продовживши її до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на два місяці тобто до 3 січня 2017 року включно, до 18 години.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 04 січня 2016 року, тобто з часу його попереднього ув'язнення, зарахувавши термін попереднього ув'язнення в строк відбування покарання, згідно ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази по справі, а саме:

- одні металеві двері, три нових метало пластикових вікна, один комплект кафелю, одні чугунні дверцята два пластикові підвіконники, які були викрадені у потерпілої ткачук О.Т. і які зберігаються в камері зберігання речових доказів Сторожинецького ВП ГУНП України в Чернівецькій області, повернути потерпілій ОСОБА_7, жительці АДРЕСА_5

- цифровий фотоапарат марки Panasonik, DMC-FX10, з пластмасовим чохлом синього кольору що належить потерпілому ОСОБА_5, який зберігається в камері схову Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, повернути потерпілому ОСОБА_5, мешканцю АДРЕСА_2

Суддя