Ухвала суду № 62187786, 19.10.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/789/16 Справа № 699/576/15-к Категорія: ст. 78 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3Євтушенка В. Г., ОСОБА_4Єльцова В. О.

при секретарі Чуйко А. В.

за участю прокурора Пашковської Ю. П.

засудженого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 липня 2016 року, якою відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не одруженого, засуджений 21.12.2015 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік 6 місяців,

скасовано іспитовий строк один рік 6 місяців, що був призначений ОСОБА_5 вироком Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 21.12.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України, із засудженням до трьох років позбавлення волі.

Направлено ОСОБА_5 відбувати реально покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, призначене йому вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області 21.12.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України.

Обрано запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою.

Вирішено утримувати ОСОБА_5 під вартою в Черкаському слідчому ізоляторі УДПтС України в Черкаській області до вступу ухвали в законну силу. Строк відбування покарання вирішено рахувати з часу взяття під варту, тобто з 05.07.2016 з 17.00 години. На підставі ст. 72 КК України строк перебування засудженого у СІЗО до дня вступу ухвали в законну силу вирішено зарахувати як один день перебування у СІЗО двом дням позбавлення волі, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2015 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та засуджено за вчинення вказаного злочину з призначенням покарання на строк 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засуджений був звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, який рахується з часу проголошення вироку.

26 квітня 2016 року начальник Корсунь-Шевченківського РВ КВІ УДПтС України в Черкаській області ОСОБА_7 звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та направлення для відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_5

Як на підставу скасування призначеного ОСОБА_5 покарання з випробуванням в поданні зазначено, що останній, відбуваючи покарання, умисно, без поважної причини, не виконує покладені на нього вказаним вироком суду обов'язки та систематично ухиляється від їх виконання, а саме: шість раз не з'явився до КВІ на реєстрацію, не надав жодного доказу щодо поважності причин неприбуття до КВІ на реєстрацію у встановлені інспектором дні.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 липня 2016 року подання інспектора було задоволено; скасовано іспитовий строк 1 рік 6 місяців, що був призначений ОСОБА_5 вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21.12.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України, із засудженням до трьох років позбавлення волі; направлено ОСОБА_5 відбувати реально покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, призначене йому вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області 21.12.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України; обрано запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою; вирішено утримувати ОСОБА_5 під вартою в Черкаському слідчому ізоляторі УДПтС України в Черкаській області до вступу ухвали в законну силу; строк відбування покарання вирішено рахувати з часу взяття під варту, тобто з 05.07.2016 з 17.00 години; на підставі ст. 72 КК України строк перебування засудженого у СІЗО до дня вступу ухвали в законну силу вирішено зарахувати як один день перебування у СІЗО двом дням позбавлення волі.

Задовольняючи подання суд зазначив, що ОСОБА_5 дійсно порушував умови іспитового строку, оскільки систематично не виконував покладені на нього обовязки, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Не погоджуючись з ухвалою суду захисник засудженого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 липня 2016 року. Також просить допитати близьких родичів на предмет психічного стану засудженого ОСОБА_5 Провести на стадії апеляційного розгляду судово-психіатричну експертизу.

Апелянт вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною, суд при її постановленні допустив неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Указує, що в судовому засіданні в суді першої інстанції ним було заявлено клопотання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 судово-психіатричної експертизи, оскільки неадекватна поведінка останнього викликає сумніви щодо можливості в період іспитового строку усвідомлювати ним значення своїх дії (бездіяльності). Так, зокрема, після набрання вироком законної сили ОСОБА_5 кілька разів не з'являвся як до КВІ, так і на виклики суду, хоча кожен раз завчасно повідомлявся судом про день, час та місце слухання подання КВІ про скасування іспитового строку та направлення для реального відбування призначеного покарання. В судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав це клопотання та повідомив суд про свої хворобливі переживання та суб'єктивні відчуття, які можуть свідчити про наявність певних розладів його психічної діяльності.

Крім того зазначає, що обставини щодо даних вироку Корсунь-Шевченківського районного суду від 21.12.2015 про те, що ОСОБА_5 у психіатра на обліку не перебував і не перебуває, і захисник у кримінальному провадженні з такою довідкою лікарів погоджувався й за висновками суду поведінка обвинуваченого в учасників судового провадження будь-якого сумніву не викликає, в судовому засіданні не досліджувалися, внаслідок чого вказані висновки суду не підтверджені відповідними доказами. Посилання суду на те, що захисник у іншому кримінальному провадженні погоджувався з довідкою лікарів про те, що ОСОБА_5 не перебуває на обліку у психіатра, не відноситься до цієї справи, оскільки його психічний стан не викликав сумнівів саме на той час. Однак, за спливом певного проміжку часу, неправильна (дивна) поведінка ОСОБА_5 стала неадекватна ситуації під час іспитового строку.

Суд першої інстанції в порушення правил обрання запобіжного заходу, визначеними главою 18 КПК України, та в порушення вимог статті 532 КПК України за власною ініціативи, без обговорення сторонами кримінального провадження без дослідження наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, одночасно з проголошенням оскаржуваної ухвали і до набрання нею законної сили, обирає ОСОБА_5 найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За клопотанням захисника у судовому засіданні була призначена амбулаторна судово-психіатрична експертиза, за наслідками якої згідно з висновком № 337 від 28 вересня 2016 року встановлено, що ОСОБА_8 на період часу, до якого відноситься вчинення інкримінованих йому правопорушень, на час досудового розслідування, на час судового розгляду кримінального правопорушення в суді першої інстанції, на час звільнення від відбування покарання з випробуванням в період іспитового строку хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством чи іншим хворобливим станом психіки не страждав, а виявляв прояви легкої інтелектуальної недостатності (рівень межової розумової відсталості на межі легкої дебільності) з незначними емоційно-вольовими розладами, що при збереженні здатності до вольової регуляції своєї поведінки, збереження критичних і прогностичних функцій, достатній соціальній адаптації, не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час він також має можливість правильно сприймати обставини, які мають значення у справі, приймати участь у судовому засіданні. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Засуджений та його захисник у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з мотивів, які в ній наведені. Захисник наголосив на тому, що у його підзахисного відповідно до наведеного вище висновку експерта є певні прояви легкої інтелектуальної недостатності, тому його варто вважати обмежено осудним і врахувати це як підставу для недоцільності звернення його покарання до реального відбування. Заявив клопотання про допит експертів у судовому засіданні, а також про необхідність призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи. Вказані клопотання були відхилені колегією суддів, у звязку з тим, що висновок експерта є цілком і повністю зрозумілим.

Прокурор у судовому засіданні просив відхилити апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, вбачаючи її необґрунтованою, оскільки жодним чином не підтвердилися ті обставини, на які апелянт посилається в скарзі.

Заслухавши доповідача, думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Для направлення засудженого для відбування призначеного покарання під час іспитового строку згідно з ч. 2 ст. 78 достатньо невиконання ним хоча б однієї із двох умов: 1) невиконання покладених на нього обов'язків, визначених у ст. 76, або 2) систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. У цьому випадку суд зобов'язаний направити засудженого для відбування покарання, призначеного за вироком.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов до висновку про те, що засуджений без поважних причин (що ним і не заперечується) не виконував покладені на нього судом для виконання в ході іспитового строку обовязки. Тому суд першої інстанції вірно визначив необхідним скасувати призначений ОСОБА_5 раніше іспитовий строк та направити його для відбування раніше призначеного йому покарання.

Зокрема, 21 грудня 2015 року ОСОБА_5 був письмово повідомлений про покладені на нього судом обовязки й попереджений про відповідальність за ухилення від їх виконання (а. с. 6 матеріалів Управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області на ОСОБА_5 С.).

Для явки до КВІ на реєстрацію згідно постанови про встановлення днів явки на реєстрацію від 15.02.2016 року йому встановлено 1-й понеділок кожного місяця (а. с. 7).

Згідно з листком реєстрації 09.03.2016 року ОСОБА_5 не зявився для реєстрації (а. с. 8). ОСОБА_5 18.03.2016 року надав пояснення про те, що не зявився на реєстрацію 09.03.2016 року без поважних причин (а. с. 9).

Того ж дня йому винесено попередження (а. с. 10) та згідно з постановою про зміну встановлених днів явки на реєстрацію від 18.03.2016 року йому встановлено 1, 2, 3, 4-й понеділок кожного місяця (а. с. 11), про що він письмово повідомлений 18.03.2016 року (а. с. 9).

Відповідно до листка реєстрації ОСОБА_5 кілька разів не зявився на реєстрацію до КВІ, а саме: 21.03.2016 р., 04.04.2016 р., 11.04.2016 р., 18.04.2016 р., 25.04.2016 року (а. с. 12).

В своїх поясненнях від 22.03.2016 року ОСОБА_5 зазначив, що 21.03.2016 року не зявився на реєстрацію без поважних причин, оскільки не мав документального підтвердження причин своєї неявки на реєстрацію (а.с.13). 22.03.2016 року йому винесено попередження (а. с. 14).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування іспитового строку та направлення засудженого для відбування покарання відповідає матеріалам провадження.

Доводи захисника про неосудність ОСОБА_9 під час іспитового строку не знайшли свого підтвердження і спростовуються висновком відповідної амбулаторної судово-психіатричної експертизи. Колегія суддів не може погодитися також і з доводами захисника, висловленими в ході судового засідання, про те, що висновок експерта дає підстави вважати ОСОБА_5 обмежено осудним, а, отже, це має бути враховано як підстава для неможливості скасування його іспитового строку.

Обмежено осудним відповідно до змісту ст. ч. 1 ст. 20 КК України, є особа, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Таким чином, обмежена осудність відрізняється від повної осудності тим, що особа не в повній мірі була здатна усвідомлювати зміст своїх дій та керувати ними. Однак, в указаному вище висновку експерта чітко вказано, що, незважаючи на виявлену у засудженого інтелектуальну проблему, він був здатний усвідомлювати зміст своїх та керувати ними. Тобто він був осудний.

Стосовно запобіжного заходу, застосованого судом першої інстанції, колегія суддів вбачає, що взяття обвинуваченого під варту при ухваленні рішення щодо скасування іспитового строку за вже винним вироком суду щодо особи, яку засуджено по реального позбавлення волі, є вірним і виправданим. Ризик того, що особа буде ухилятися від виконання рішення суду за наявності доведеного факту його ухилення від виконання обовязків, покладених на нього судом в ході іспитового строку, є досить значним і обґрунтованим.

При цьому, враховуючи, що колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення по суті провадження щодо направлення засудженого до відбування раніше визначеного йому вироком суду покарання; беручи до уваги, що рішенням місцевого суду строк перебування ОСОБА_5 і в СІЗО зараховується йому за принципом «день за два» за період з часу взяття під варту і до набрання ухвалою суду першої інстанції законної сили, що згідно з законом повязується із датою ухвали апеляційного суду про залишення рішення суду першої інстанції без змін; враховуючи, що ніким питання такого зарахування строку перебування в СІЗО щодо ОСОБА_8 не оспорюється; констатуючи відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень на погіршення становища засудженого без наявності відповідних апеляційних вимог про це, колегія суддів вбачає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 липня 2016 року про скасування звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :