Ухвала суду № 62186963, 24.10.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7077/16-к

Провадження № 1-кп/711/272/16

У Х В А Л А

17 жовтня 2016 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

суддів: Кондрацької Н.М. і ОСОБА_1,

при секретарі Буйновській А.П.,

за участі прокурора Бовсуновської Ю.С., обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,

під час підготовчого судового засідання по кримінальному провадженні № 12016251010000038 за звинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,

в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав, що підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України відсутні, тому висловився про можливість призначення судового розгляду кримінального провадження.

Стороною захисту заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, тому що в цьому процесуальному документі відсутнє формулювання обвинувачення, а реєстр матеріалів досудового розслідування не містить всіх необхідних відомостей.

Суд за результатами проведеного підготовчого судового засідання приходить до наступних висновків.

Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_2 оголошено про підозру у скоєнні низки умисних злочинів.

У відповідності з положеннями ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тому формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обовязковим.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт вказаним вимогам не відповідає (т.1 а.с.4-45), оскільки він не містить належним чином сформульованого обвинувачення ОСОБА_2, а містять тільки виклад фактичних обставин, які встановлені слідчими і прокурором під час досудового розслідування, та вказівку на підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених статтями 358 і 190 КК України, а також правову кваліфікацію його дій. Фактично в обвинувальному акті сформульовано текст підозри, а не текст обвинувачення, тому що в цьому процесуальному документі стверджується, що ОСОБА_2 підозрюється, а не обвинувачується у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень).

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що цей документ складено відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України (т.1 а.с.4), тобто відносно особи з іншими ініціалами ніж у ОСОБА_2 та за ознаками незакінченого замаху на шахрайство. Така ж кваліфікація зазначена на а.с.45 т.1. Разом з тим, на а.с. 42, 44 в т. 1 вказується, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, тобто в закінченому замаху на шахрайство, вчиненому в особливо великих розмірах.

Таким чином, з обвинувального акта незрозуміло, в закінченому чи незакінченому замаху на шахрайство підозрюється ОСОБА_2

Згідно з диспозицією статті 190 КК України обєктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В обвинувальному акті не зазначено, яким саме способом ОСОБА_2 разом з невстановленими особами намагався вчинити шахрайство шляхом обману чи шляхом зловживання довірою (т.1 а.с. 41-44).

При викладенні формулювання підозри у закінченому замаху на шахрайство в особливо великих розмірах не зазначено часу скоєння злочину, а вказано, що певні дії, направлені на заволодіння грошовими коштами ТОВ «Нафтопромторг», невстановленими особами були вчинені в період часу з 13.08.2015 року, але кінцева дата цього періоду не вказана (т.1 а.с.42).

У всякому разі, не вдаючись до аналізу доказовості фактичних обставин подій, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 не сформульоване обвинувачення, а в обвинувальному акті міститься формулювання підозри, в якому некоректно викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, чим порушено його право на захист.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п.79). Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34).

Суд приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування допущені істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які порушують гарантовані законом процесуальні права ОСОБА_2 та перешкоджають суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Ці порушення неможливо усунути під час судового розгляду у передбаченому ст. 338 КПК України порядку, тому що частиною першою вказаної норми закону передбачена можливість змінити прокурором обвинувачення з метою зміни правової кваліфікації та\або обсягу обвинувачення, тільки якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Про нові фактичні обставини в даному конкретному випадку йтись не може, тому що тим встановленим під час досудового розслідування фактичним обставинам дана перекручена оцінка, що порушує гарантовані законом процесуальні права ОСОБА_2 знати, в чому його обвинувачують і на справедливий суд.

Крім того, згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). В даному конкретному випадку потерпілими є ТОВ «Манго Груп» і ТОВ «Нафтопромторг» і в обвинувальному акті зазначено їх адреси, а також номер засобу звязку ТОВ «Манго Груп» (т.1 а.с.5).

Як передбачено ч. 3 ст. 56 КПК України, під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право бути завчасно проінформованим про час і місце судового розгляду. Виконуючи ці положення, суд вжив усіх передбачених законодавством заходів щодо інформування потерпілих про час, дату і місце проведення підготовчого судового засідання, але вказаний в обвинувальному акті номер телефону ТОВ «Манго Груп» не задіяний, а всі повістки, які направлялись на зазначену в обвинувальному акті адресу розміщення цього потерпілого, повернулись із відміткою про те, що адресат вибув.

Таким чином, в обвинувальному акті невірно зазначено відомості про цього потерпілого, у звязку з чим суд позбавлений можливості проінформувати його про час і місце судового розгляду. Ця обставина також перешкоджає проведенню в повному обсязі підготовчого судового засідання і прийняття в порядку ст. 316 КПК України судового рішення про закінчення підготовчого провадження та призначення судового розгляду. Відсутність потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, є безумовною підставою для скасування судового рішення, що передбачено п. 5 ч.2 ст. 412 КПК України.

Виявлені обставини перешкоджають суду призначити судовий розгляд, тому що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим ст.291 КПК України.

Невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам законодавства сама по собі не є підставою для повернення обвинувального акта прокуророві, але оскільки суд дійшов до переконання про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, то стороні обвинувачення одночасно з усуненням недоліків обвинувального акта необхідно також усунути недоліки й указаного реєстру.

Керуючись ст. ст. 314, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Повернути обвинувальний акт за звинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, прокурору Черкаської місцевої прокуратури як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено і проголошено о 08 годині 15 хвилин 24 жовтня 2016 року.

Головуючий: ОСОБА_5

судді: Кондрацька Н.М.

ОСОБА_1