Ухвала суду № 62186061, 24.10.2016, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

. Справа № 576/1648/16-ц

Провадження № 2/576/469/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.16 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Колодяжного А.О.,

за участю секретаря Терені Л.О.,

позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

представника першого відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

прокурора Мамаєва О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Глухівцивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до Глухівського міськрайонного суду Сумської області із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства і просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь як фізичної особи-підприємця 16598,67 грн. матеріальної шкоди, 293640 грн. упущеної вигоди та 15000 грн. моральної шкоди, шляхом списання з спеціально визначеного для цього рахунку держбюджету для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з викладених підстав, зазначивши, що спір повязаний зі здійсненням ним підприємницької діяльності.

Суд порушив питання про закриття провадження у цивільній справі у звязку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач заперечував проти закриття провадження у справі.

Представник відповідача, прокурор та третя особа проти закриття провадження у справі не заперечували.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши відповідні матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Умови відповідності критерію «суд, встановлений законом», викладені Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п. 23-28), де зазначається, що вони поділяються на організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

В порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст. 15 ЦПК України).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 14 своєї постанови № 3 від 01.03.2014 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» розяснив, що спір фізичної особи, яка має статус субєкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не повязаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також на вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих назапобігання правопорушенням.

Як визначено у п. 1 ч. 1 статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконаннігосподарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.2. своєї постанови № 10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» розяснив, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між субєктами господарської діяльності, а також спори, повязані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів субєктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не обєднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм субєктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України.

Матеріалами справи і це не заперечується сторонами, стверджується, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у своєму магазині «Автомир» він здійснював, як субєкт підприємницької діяльності, реалізацію товарів по договору реалізації, укладеним з іншою фізичною особою-підприємцем. Власником цих товарів є не він, а інша фізична особа-підприємець, з якою укладено договір реалізації.

17.11.2015 р. Глухівська виконавча служба, у рамках виконавчого провадження, заведеного на позивача, як на фізичну особу, зайшла до магазину і описала та вилучила той товар, який він реалізовував по договору, укладеним з іншою фізичною особою-підприємцем. Згодом цей товар за рішенням суду йому було повернуто та дії виконавчої служби були визнані неправомірними. Однак, при поверненні товару зясувалось, що з вини виконавчої служби його було пошкоджено на суму 16598,67 грн., яку позивач просив стягнути за рахунок держбюджету.

Також позивач посилався й на завдання йому збитків в сумі 293640 грн., що були заподіяні йому при здійсненні господарської діяльності, у вигляді упущеної вигоди, як неотримання доходів від реалізації майна, переданого під реалізацію.

Отже, позивач, який є субєктом господарювання (ч. 1 ст. 128 ГК України), наполягає, що йому було заподіяно майнових збитків при здійсненні ним підприємницької діяльності і внаслідок порушення органом державної виконавчої служби відповідних положень законодавства.

Вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 також обґрунтовує порушенням його прав при здійсненні підприємницької діяльності.

Таким чином позов про завдання збитків та моральної шкоди хоч і мотивується порушеннями першого відповідача під час здійснення виконавчого провадження з виконання рішення по цивільній справі, проте заявлені вимоги не відносяться до питань, повязаних з виконанням рішення ухваленого у порядку цивільного судочинства, передбачених розділом VII ЦПК України.

Зважаючи на субєктний склад сторін, який підпадає під дію ст. 1 ГПК України, та те, що позивач був у статусі фізичної особи-підприємця і обґрунтовує свій позов тим, що відповідач (юридична особа) заподіяв своїми неправомірними діями йому шкоди під час виконання договору консигнації, де він виступав посередником-консигнатором щодо реалізації товару консигнанта (іншої особи субєкта підприємницької діяльності) та виходячи з характеру вимог, які позивач повязує зі здійсненням своєї господарської діяльності, суд приходить до висновку, що заявлений спір підлягає вирішенню у суді господарської юрисдикції, яким у відповідності до ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є окружний господарський суд, юрисдикція, якого поширюється на Сумську область.

Відповідно до п. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак провадження у справі слід закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 209, 210 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Закрити провадження в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення заборгованості.

Розяснити позивачу, що у відповідності зі ст. 206 ЦПК України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повідомити, що розгляд справи належить до компетенції господарських судів.

Розяснити, що сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий йому у разі надходження відповідного клопотання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Сумської області протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.О.Колодяжний