Ухвала суду № 62185662, 18.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5987/16

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Комлевої О.С.,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ФІНРОСТБАНК» Красюка Ігоря Івановича на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2016 року про відмову у закриті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання звільнення з роботи незаконним, виплату компенсації, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ФІНРОСТБАНК» Красюк Ігор Іванович,

встановила:

16 липня 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати Наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ФІНРОСТБАНК» Юрченка Євгена Станіславовича за № 54-К від 25.06.2015р. про звільнення позивача 30.06.2015р. з роботи згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України незаконним, зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на його користь у зв'язку з його відмовою від поновлення на роботі, грошову компенсацію у розмірі шестимісячного середнього заробітку, загальний розмір якого складає 73 920 грн. з вирахуванням із вказаної суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Також просив зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на його користь збитки за всі дні його вимушеного прогулу станом на дату ухвалення рішення у справі, виходячи із середньоденної заробітної плати позивача, що становить 616 грн., із вирахуванням із загальної суми до сплати податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Крім того просив зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2015 року провадження у справі було відкрито (а.с. 37).

В судовому засіданні представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінростбанк» Красюка І.І. - Чиркін Д.В. надав суду заяву про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Посилався на те, що спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України. Оскільки з позовних вимог вбачається спір про право з суб'єктом владних повноважень, то справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач в судовому засіданні проти заяви про закриття провадження у справі заперечував.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2016 року у закритті провадження у справі було відмовлено (а.с.194).

В апеляційній скарзі Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «Фінростбанк» Красюк І.І. ставить питання про скасування даної ухвали суду, із постановленням нової - про задоволення їх заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що предметом даного спору є трудовий спір, оскільки позивач ОСОБА_4 звільнений з посади начальника юридичного відділу АТ «Фінростбанк», виконувана ним робота не є публічною службою, відтак, спірні трудові правовідносини підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції із правом визначення підсудності справи за вибором позивача.

З таким висновком повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Фінростбанк».

23 грудня 2014 року трудовий договір було припинено по п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією ПАТ «Фінростбанк» та з 24 грудня 2014 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінростбанк» позивача прийнято на роботу в АТ «Фінростбанк» на посаду начальника юридичного відділу за строковим трудовим договором на час виконання певної роботи у період з 24 грудня 2014 року по 31 березня 2015 року.

31 березня 2015 року продовжено термін дії строкового договору, а 30 червня 2015 року позивача звільнено з роботи по п.2 ст.36 КЗпП України.

Таким чином, жодних доказів того, що позивач перебував на публічній службі з відповідачем, матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінростбанк» є суб'єктом владних повноважень, а тому спір має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства, в даному випадку є безпідставним, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінростбанк» виступає суб'єктом владних повноважень щодо вирішення питань стосовно вкладів фізичних осіб та ліквідації АТ «Фінростбанк».

Що стосується трудового спору з працівником банку, який не перебував на публічній службі у відповідача, то даний спір не містить в собі функцій спору із суб'єктом владних повноважень з приводу проходження позивачем публічної служби, а містить в собі спір працівника з працедавцем, в даному випадку АТ «Фінростбанк» з приводу виконання працівником своїх трудових обов'язків.

Вищевикладені обставини також встановлені ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.03.2016 року, яка набрала законної сили, а тому є обов'язковою для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, як того вимагає ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України (а.с.131-132).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що в даному випадку позовні вимоги випливають із трудових правовідносин, а тому підстав для закриття провадження у справі немає.

Що стосується доводів позивача, викладених в письмових запереченнях проти апеляційної скарги щодо не оскарження ухвали суду про відмову в закритті провадження у справі (а.с.240-241), то колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала є протилежною ухвалі суду про закриття провадження у справі, а тому також може бути переглянута судом апеляційної інстанції в апеляційному порядку.

Крім того слід зазначити, що за змістом п.1 ст.6 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст.55 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожному гарантовано право апеляційного оскарження судового рішення і обмеження цих прав є недійсним.

З цих підстав, та з метою перегляду оскаржуваної ухвали суду в апеляційному порядку, було вирішено питання про відкриття апеляційного провадження, а тому підстав для його закриття матеріали справи не містять.

Посилання позивача в запереченнях на апеляційну скаргу на постанову Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року, є необґрунтованим, оскільки в даній постанові мова йде про відкриття провадження у справі, а не про відмову в закритті (а.с.242-244).

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Крім викладеного колегія суддів зазначає, що у відповідності до ухвали судді-доповідача апеляційного суду Одеської області від 14.09.2016 року, за заявою апелянта йому було відстрочено оплату судового збору у сумі 1378 грн. до розгляду справи по суті апеляційної скарги (а.с.216, 229-230).

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 88 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ФІНРОСТБАНК» на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ФІНРОСТБАНК» Красюка Ігоря Івановичавідхилити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2016 року про відмову у закриті провадження у цивільній справі залишити без змін.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ФІНРОСТБАНК» на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень),за наступними реквізитами:

Отримувач: УК у м.Одесі/Малиновськ.р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, р/р 31214206780007, МФО 828011, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, призначення платежу: Судовий збір, Код 02892913, пункт 1.8 КБК 22030001.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

О.С. Комлева