Ухвала суду № 62179745, 19.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9745/15-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В.Провадження № 22-ц/780/3634/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 19.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Іванової І.В.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА :

у вересні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги обґрунтував тим, що 14 березня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №41.23/4/08-НПБ02, за умовами якого останній був наданий кредит у сумі 337000,00 грн. під 14,1% річних строком до 13 березня 2018 року на фінансування будівництва нерухомого майна у національній валюті. Банк свої зобовязання за договором повністю виконував. 26.06.2013 року між ПАТ "Кредитпромбанку" та ПАТ "ОСОБА_1 банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ "Кредитпромбанк " передає ( відступає ) АТ "ОСОБА_1 банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Виконання позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечується порукою, відповідно до укладеного Договору поруки № 41.23/4/П4/08-НПБ02 від 14.03.2008 року, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_3, згідно з яким поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 41.23/4/08-НПБ02 від 14.03.2008 року. Позичальник належним чином умови кредитного договору не виконав, у звязку з чим, станом на 31 липня 2015 року за відповідачем наявна заборгованість у розмірі: 119018, 48 грн., з яких тіло кредиту -117344,61 грн.; відсотки 1673, 87 грн., яку позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №41.23/4/08-НПБ02 від 14 березня 2008 року у розмірі 119018 грн. 48 коп., яка складається із заборгованості по кредиту 117344,61 грн., заборгованості по відсоткам 1673, 87 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 595, 09 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 595, 09 грн. судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як поручитель, не виконали перед позичальником своїх зобовязань щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №41.23/4/08-НПБ02, за умовами якого останній був наданий кредит у сумі 337000,00 грн. під 14,1% річних строком до 13 березня 2018 року на фінансування будівництва нерухомого майна у національній валюті (а.с.6-12).

26.06.2013 року між ПАТ "Кредитпромбанку" та ПАТ "ОСОБА_1 банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ "Кредитпромбанк" передає (відступає), а АТ "ОСОБА_1 банк" набуває права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і кредитним договором від 14 березня 2008 року укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 (а.с. 30-35).

У відповідності до п.1.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на фінансування будівництва нерухомого майна у національній валюті України у розмірі 337000,00 грн. строком по 13 березня 2018 року включно.

Згідно п 4.1, 4.2 кредитного договору ОСОБА_2 зобовязалася забезпечити повне повернення одержаних кредитів згідно з умовами цього договору.

14 березня 2008 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 41.23/4/П4/08-НПБ02 від 14 березня 2008 року, згідно з яким поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов"язань за кредитним договором № 41.23/4/08-НПБ02 від 14 березня 2008 року.

У відповідності із п. 3.2.1. договору поручитель безвідзивно та безспірно зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з цього договору.

Пунктом 4.17 кредитного договору передбачений обовязок позичальника достроково погасити заборгованість за кредитом та сплатити проценти за користування ним, а також пені та штрафи, передбачені договором, у разі невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором.

Проте, як свідчать матеріали справи, прийняті на себе зобовязання позичальник та поручитель належним чином не виконали, а тому станом на 31 липня 2015 року має заборгованість в загальному розмірі 119018, 48 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 117344,61 грн. та заборгованості за відсотками 1673, 87 грн.

26 серпня 2015 року позивачем на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було направлено досудові вимоги в яких йшла мова про зміну кредитора у зобовязанні та сплату простроченої заборгованості за кредитним договором, однак боржники не відреагували на них жодним чином (а.с. 21-23).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Статтями 553, 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником його обов'язку, а у випадках порушення такого обов'язку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не виконала свого обовязку перед ПАТ «Дельта Банк», тому ОСОБА_3, як поручитель повинен також відповідати перед ПАТ «Дельта Банк» за неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів за період користування кредитом, саме тому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову шляхом солідарного стягнення з відповідачі на користь банку кредитної заборгованості у заявленому розмірі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в листі від банку №05-3260817 від 04.04.2016 року зазначається, що станом на 01.04.2016 року, прострочена заборгованість за кредитом становить 11 516,56 грн. і ця сума була погашена, що підтверджується квитанціями про сплату, не спростовують висновків суду, тому що в цьому ж самому листі зазначена і загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка станом на 01.04.2016 року становить 99429,19 грн. (а.с. 101), крім того оскаржуваним заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2015 року стягнуто заборгованість станом на 31 липня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена, не приймала участь в суді першої інстанції і не мала можливості надати суду першої інстанції заперечення та докази на спростування позовних вимог ПАТ "ОСОБА_1 банк" не впливає на законність ухваленого у справі рішення, оскільки є зобов'язання перед ПАТ «Дельта Банк», яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Інших доводів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга в собі не містить.

За таких обставин, колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.,

ОСОБА_4