Рішення № 62179670, 19.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2560/15-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В.Провадження № 22-ц/780/1474/16 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 4 19.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Іванової І.В.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя з урахуванням боргових зобов'язань.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

УСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ майна подружжя з врахуванням боргових зобов`язань. Свої вимоги обґрунтував тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 1995 року. Від подружнього життя у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 12.02.14 року шлюб між ним та відповідачкою було розірвано.

За час перебування в шлюбі ними за рахунок спільних коштів, а також за рахунок його особистих коштів, було придбано наступне майно:

- автомобіль марки Hyundai Elantra MD 1.6 Classic AT, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ()вартістю 165 450, 00 грн.;

- квартира АДРЕСА_1 загальною площею 60,1 кв.м., яка складається з двох кімнат житловою площею 32,0 кв. м. та розташована по АДРЕСА_1 (фактична вартість 639 440,00 грн.);

- квартира АДРЕСА_2 загальною площею 38,9 кв.м., яка складається з однієї кімнати житловою площею 19,7 кв.м та розташована по АДРЕСА_2 (вартістю 350 000,00 грн.)

Позивач зазначав, що хоча у договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 зазначена вартість 344 403,00 грн., фактично за неї сторонами було сплачено 639 440,00 грн.

Так, вказував, що однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 було придбано за рахунок його особистих коштів, отриманих ним від продажу квартири АДРЕСА_3, належної йому на праві приватної власності. Тому вважає, що квартира АДРЕСА_2 належить йому підлягає виключенню з переліку спільного майна, набутого під час подружнього життя із ОСОБА_3

Окрім того, автомобіль марки Hyundai Elantra MD 1.6 Classic AT, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.11 року. Загальна вартість автомобіля становила 165 450,00 грн. Половина вартості, що становить 82 725,00 грн., було сплачено до моменту отримання автомобіля. Інша частина вартості була оплачена за рахунок кредитних коштів, що підтверджується договором про надання споживчого кредиту на придбання транспортного засобу від 29.12.11 року №91206461000. Загальна сума наданих кредитних коштів - 84 975,12 грн. Під час перебування у шлюбі було сплачено 52 008, 50 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитом. В даний час автомобіль перебуває у його користуванні, а після фактичного припинення шлюбних відносин, погашення заборгованості за кредитом здійснювалось за рахунок його власних коштів.

Тому просив суд визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/5 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,1 кв.м., яка складається з двох кімнат житловою площею 32,0 кв. м. та розташована по АДРЕСА_1 визнати за ним право власності на 2/5 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,1 кв.м., яка складається з двох кімнат житловою площею 32,0 кв. м. та розташована по АДРЕСА_1 визнати за ним право власності на автомобіль марки Hyundai Elantra MD 1.6 Classic AT, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, погашення боргових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту на придбання транспортного засобу від 29.12.11 №91206461000 покласти одноособово на ОСОБА_2; виключити з переліку спільної сумісної власності та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 38,9 кв.м., яка складається з однієї кімнати житловою площею 19,7 кв.м та розташована по АДРЕСА_2.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,1 кв.м., яка складається з двох кімнат житловою площею 32,0 кв.м. та розташована по АДРЕСА_1, на ? частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 38,9 кв.м., яка складається з однієї кімнати житловою площею 19,7 кв.м. та розташована АДРЕСА_2; на ? частину автомобіля HYUNDAI Elantra MD 1.6 Classik AT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,1 кв.м., яка складається з двох кімнат житловою площею 32,0 кв.м. та розташована по АДРЕСА_1, на ? частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 38,9 кв.м., яка складається з однієї кімнати житловою площею 19,7 кв.м. та розташована АДРЕСА_2; на ? частину автомобіля HYUNDAI Elantra MD 1.6 Classik AT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема, вражає, що суд першої інстанції помилково зробив висновок, що позивачем не доведено факт придбання квартири за рахунок особистих коштів. Крім того, судом не було вирішено питання боргових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту на придбання транспортного засобу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18 листопада 1995 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_3

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 12 лютого 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. (а.с.9-10)

Від сумісного проживання мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується наданими копіями свідоцтв про народження (а.с. 7-8).

Як вбачається з матеріалів справи, за час спільного проживання у шлюбі сторонами набуто наступне майно: .

-квартиру АДРЕСА_1, яка придбана за договором купівлі-продажу від 14 червня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Ракул О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1449;

-автомобіль марки Hyundai Elantra MD 1.6 Classic AT, придбаний за договором купівлі-продажу № КР22-12-11-7ОВ від 22 грудня 2011 року між ТОВ «Богдан Авто» та ОСОБА_3 Загальна сума договору складає 165 450, 00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач ОСОБА_2 25 квітня 2013 року продав належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_8 за 343 699 гривень. (а.с. 14-15)

04 листопада 2013 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу з ОСОБА_9 придбав квартиру АДРЕСА_2, вартість якої відповідно до умов договору становила 350 000 грн. (а.с. 16-18)

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав недоведеними вимоги позивача в частині виключення квартири АДРЕСА_2 із переліку спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на вказану квартиру. Тому, встановивши обсяг набутого у шлюбі майна, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ст. 70 сімейного кодексу України, визнав за кожним з подружжя право на ? частку у спільному сумісному майні.

Проте повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання за ним права приватної власності на квартиру АДРЕСА_2, ОСОБА_2 вказав, що зазначена квартира була придбана ним за рахунок коштів, отриманих від продажу належного йому на праві особистої власності майна, а саме - квартири АДРЕСА_3. Спільні кошти подружжя у придбання цього майна не вкладались.

Відмовляючи в задоволенні цієї частини вимог, суд першої інстанції не дав належної оцінки поданим позивачем доказам, вказавши лише про те, що між вчиненням кожного із правочинів існує тривалий проміжок часу. Однак, на думку колегії апеляційного суду, проміжок часу між продажем та придбанням нерухомого майна не спростовує доводів позивача. Крім того, апеляційний суд враховує, що вартість обох квартир є фактично співмірною, а обставини на які посилається позивач, ніким не заперечувались і не спростовувались.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального законодавства в частині відмови в задоволенні зазначеної вимоги. Тому, з підстав передбачених ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 щодо виключення з переліку спільного сумісного майна подружжя квартири АДРЕСА_2 та визнання за ним права приватної власності на вказане нерухоме майно з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України.

Колегія не погоджується також із висновками суду першої інстанції в частині рівного поділу майна подружжя виходячи з відсутності підстав для відступу від засад рівності часток, передбачених чч. 2-3 ст. 70 СК України.

Згідно з положеннями ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Звертаючись до суду із вимогами про визнання за ним права на 2/5, а за відповідачем на 3/5 частин квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2 просив визначити саме такий розмір часток за умови визнання за ним права власності на спірний автомобіль Hyundai Elantra MD 1.6 Classic AT, вважаючи такий поділ пропорційним вартості спірного майна.

Суд першої інстанції зазначеним доводам позивача належної оцінки не дав, не звернув уваги, що підставою позову не є положення чч. 2,3 ст 70 СК України та дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з причин ненадання позивачем доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності.

В той же час, колегія суддів апеляційного суду, надаючи оцінку доводам позивача, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Автомобіль Hyundai Elantra MD 1.6 Classic AT придбаний подружжям в тому числі і за рахунок коштів, отриманих в кредит з Договором № 91206461000 про надання споживчого кредиту від 29.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3. За умовами зазначеного договору, банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 84 975,12 грн. для придбання транспортного засобу.

Відповідно до п. 6.1 Договору купівлі-продажу транспортного засобу, право власності на Товар переходить від постачальника до покупця з моменту державної реєстрації автомобіля в органах МРЕВ ДАІ. До повної оплати вартості товару Покупець не має права розпоряджатись товаром, крім передачі його в заставу банку за договором застави, та користуватися автомобілем до повної сплати продавцю вартості товару.

В судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги представник позивача суду пояснив, що кредит, наданий ПАТ «УкрСиббанк» не погашений, про наявність застави транспортного засобу йому невідомо.

Оскільки судом першої інстанції не було вирішене питання про залучення до участі у справі ПАТ «Укрсиббанк», за відсутності даних у справі про можливу заставу транспортного засобу, у зв'язку з чим можуть бути порушені права заставодержателя, колегія суддів апеляційного суду вважає передчасними вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ним права власності на спірний транспортний засіб.

Щодо вирішення питання поділу решти спільного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З урахуванням відмови в задоволенні вимог про поділ автомобіля, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача ОСОБА_2 та визнання з ним та відповідачем в порядку поділу спільного сумісного майна права на ? частину АДРЕСА_1

На підставі викладеного так керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2015 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 38,9 кв.м., яка складається з однієї кімнати житловою площею 19,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 60,1 кв. м., яка складається з двох кімнат житловою площею 32,0 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 60,1 кв. м., яка складається з двох кімнат житловою площею 32,0 кв.м.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Іванова І.В.