Ухвала суду № 62179658, 17.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1346/16-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/5183/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 57 17.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Лівінського С.В.

суддів: Волохова Л.А.,

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Тимошевської С.І.

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 та кредит» третя особа відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Обґрунтовував вимоги тим, що 01.09.2010 ним було укладено договір позики грошей з ОСОБА_5 У забезпечення виконання умов вказаного договору було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_5 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

07 листопада 2013 року Обухівським районним судом було винесено рішення, яким його позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_5 на його користь заборгованість за договором позики в сумі 2181739,06 грн.

Стверджував, що згодом йому стало відомо про наявність арешту на майно яке є предметом іпотеки ще в рамках трьох виконавчих проваджень.

Вважав наведений арешт порушенням його прав, як іпотеко держателя, тому просив арешт накладений на вказану квартиру скасувати.

Рішенням суду в задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_3 з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить вказане рішення скасувати, а його позовні вимоги задовольнити. Вважає вказане рішення таким, що ухвалене за умов неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідач та третя особа рішення суду не оскаржували та в судове засідання не зявилися, про дату та час розгляду справи сповіщені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами.

Розглядаючи даний спір, колегія суддів з даним висновком міськрайонного суду погоджується.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення, перелік яких передбачений ст. 16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 57, 212 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відео записів, висновків експертів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 4 статті 60 ЦПК України встановлено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується таке.

01 вересня 2010 року було укладено договір позики грошей, за яким ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 60500 доларів США.

В забезпечення умов виконання умов договору позики в той же день було укладено договір іпотеки, яким ОСОБА_5 передав в іпотеку ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Обухівського районного суду від 07 листопада 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено стягнуто з ОСОБА_5 суму заборгованості за договором позики грошей від 01 вересня 2010 року в розмірі 381982,85 грн, суму інфляційних нарахувань у розмірі 10377,52 грн, 3% річних у розмірі 22778,69 грн, суму пені у розмірі 1766600 грн та розподілено судові витрати.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта, квартира АДРЕСА_2 знаходиться у приватній власності ОСОБА_5

Дана квартира, як видно з відомостей з Державного реєстру іпотек з 1 вересня 2010 року обтяжена іпотекою на підставі договору іпотеки, 1081, 01.09.2010.

Крім того, згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, вона обтяжена арештом нерухомого майна на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 24373825 від 12.09.2011, ВП 34955295 від 31.10.2012 і ВП 34955389 від 31.10.2012 ВДВС Соломянського РУЮ у м. Києві.

За наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що не зважаючи на доводи апеляційної скарги, районний суд дав належну оцінку всім доказам наданим сторонами та прийшов до вірного висновку, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами.

Всупереч твердженням апелянта, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ним не доведено перед судом обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, щодо невиконання ОСОБА_5 на час звернення до суду наведеного судового рішення у добровільному порядку або звернення цього рішення до примусового виконання, а також щодо порушення його прав Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_4 та кредит».

Разом з тим, виходячи зі змісту статті 303 ЦПК України, згідно з якою апеляційна інстанція перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд не має повноважень залучати до участі у справі осіб в якості сторін, яких не було залучено при розгляді справи місцевим судом та вирішувати спір як суд першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду теж не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області 06 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддяС.В. Лівінський

судді:Л.А. Волохов

ОСОБА_2