Ухвала суду № 62178525, 18.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 р. Справа № 876/6758/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Качмара В.Я.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря Бадівської О.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року у справі за його позовом до Тернопільської обласної ради та Регіонального відділення Фонду держаного майна України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування розпоряджень та визнання протиправною бездіяльності,

В С Т А Н О В И В :

Тернопільське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа» (далі ТДАП) звернулось до суду із позовом до Тернопільської обласної ради (далі ТОР) та Регіонального відділення Фонду держаного майна України в Тернопільській області (далі РВ, ФДМ відповідно), у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження ТОР від 31.05.2016 №170 «Про надання згоди на передачу державного підприємства Тернопільське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа» з державної власності до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області» (далі Розпорядження), визнати протиправною бездіяльність РВ, що виразилось у нездійсненні своєчасної та належної взаємодії з місцевими державними адміністраціями під час виконання покладених на нього завдань у сфері захисту майнових прав підприємств.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в даній адміністративній справі №819/956/16.

Не погодившись з постановленою ухвалою, суду першої інстанції, позивач подав на неї апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано публічно-правовий характер спірних правовідносин та зроблено помилковий висновок про непідвідомчість вказаної справи адміністративному суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд виходив із того, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

Згідно з п.1 ч.1ст.3 КАС справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які спори за участю субєкта владних повноважень, а лише на ті, які випливають із здійснення субєктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Із змісту позову видно, що предметом оскарження є дії і рішення ТОР та бездіяльність РВ. Спірні правовідносини виникли у звязку з передачею ТДАП з державної власності до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області.

Основні засади передачі обєктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст, а також обєктів права комунальної власності у державну власність або шляхом обміну регулюються Законом України «Про передачу обєктів права держаної та комунальної власності».

ОСОБА_2 визначає умови «переходу» державного майна саме у комунальну власність, зокрема у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст, який відбувається за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п.32 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі ОСОБА_2 №280/97-ВР) до повноважень обласних рад належить надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

За змістом ч.2 ст. 60 Закону №280/97-ВР підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.23 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

За змістом ч.1 ст.13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Фонд державного майна України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ОСОБА_2 №2269-XII) ФДМ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

ФДМ здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності (ч.1 ст.6 цього ж Закону).

Організаційні відносини управління об'єктами державної власності, що здійснюються Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, повноваження щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб врегульовані Законом України «Про управління обєктами державної власності» (далі ОСОБА_2 № 185-V).

Згідно пп.«й» п.2 ч.1 ст.7 Закону №185-V ФДМ відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна погоджує (приймає) рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність: до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень щодо управління обєктами державної власності ФДМ, його регіональні відділення та представництва є не субєктами владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п.1 ч.1 ст.17 КАС, а рівноправними субєктами майнових відносин, дії яких спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися цим майном відповідно до закону.

Таким чином, заявлені вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому РВ в цих відносинах виступає як субєкт права власності, а не як субєкт владних повноважень. Прийняття ТОР оскаржуваного Розпорядження, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

У відповідності до ч.2 ст.88 КАС судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1378грн та встановлено строк для цього до дня розгляду справи.

Відтак, враховуючи, що на день ухвалення судового рішення апелянтом не сплачено у встановлений строк судовий збір за подання апеляційної скарги, такий підлягає стягненню з апелянта за рішенням суду.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року - без змін.

Стягнути з Тернопільського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» 1378грн судового збору за подання апеляційної скарги на призначений для цього рахунок з наступними реквізитами: «Отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - 101; судовий збір, код суду 34668371».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 24 жовтня 2016 року.