Ухвала суду № 62178303, 18.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 876/6058/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області в особі відділу примусового виконання рішень про визнання протиправними дій та рішень посадових осіб, скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

10 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 щодо не надання стягувачу ОСОБА_1 копій постанови державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій від 05.05.2015 р., постанови про зупинення виконавчого провадження, постанови про закінчення виконавчого провадження по справі від 01.09.2015 року.

Також позивач просив визнати протиправною, необґрунтованою та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 від 01.09.2015 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 15.04.2015 року та поновити виконавче провадження до виконання відповідачем рішення суду.

Постановою від 29 липня 2016 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області позовні вимоги задовольнив частково. Визнав незаконними дії управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в особі старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 щодо не направлення рекомендованим листом сторонам виконавчого провадження постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 47343361 від 01.09.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції без його згоди, на свій розсуд при винесенні постанови змінив позовні вимоги, що в свою чергу надає можливість управлінню Пенсійного фонду України у м. Ужгороді не виконувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року та призводить до спричинення йому моральних і матеріальних страждань.

Оскарженою постановою суд першої інстанції позбавив його права на подальше звернення до управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді про виплату та перерахування заслуженої пенсії.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконною, необґрунтованої та скасування постанови старшого державного виконавця від 01.09.2015 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 15.04.2015 року та поновлення його до виконання відповідачем судового рішення, суд порушив принципи адміністративного судочинства, викладені в ч.1 ст. 7 КАС України.

З огляду на зазначене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просить її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не зявився, що в силу ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належать до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року ухвалено визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді щодо не включення до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 31.03.1970 року по 10.04.1971 року в обєднанні ,,Северовостокзолото та неврахування коефіцієнту 0,7 до зарплати при нарахуванні пенсії.

Також суд зобовязав управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді здійснити поновлення трудового стажу, встановленого розпорядженням №165136 від 21.09.2006 року та провести перерахунок пенсії із суми 48267 крб..

На виконання зазначеної постанови Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області видав виконавчий лист від 05.02.2015 року у справі № 712/21964/12, а 22.04.2015 року старший державний виконавець відділу ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47343361, якою боржнику був наданий строк для самостійного виконання судового рішення до 29.04.2015 року.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 47343361 від 22.04.2015 рок того ж дня надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами із повідомленням про вручення, чого позивач не заперечує.

30.04.2015 року на адресу відділу ПВР надійшла заява управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді від 28.04.2015 року № 4089/08 про відкладення провадження виконавчих дій та поновлення боржнику строку для добровільного виконання у звязку із неможливістю технічно опрацювати та виконати рішення суду.

05.05.2015 року старший державним виконавцем відділу ПВР ОСОБА_2 виніс постанову про відкладення провадження виконавчих дій у звязку із неможливістю боржника технічно опрацювати та виконати рішення суду.

12.05.2015 року на адресу органу виконання судових рішень надійшла заява боржника від 12.05.2015 року за № 4562/08 про звернення за розясненням судового рішення та зупинення провадження до отримання такого розяснення. Заява мотивована тим, що виконати рішення суду не є можливим, оскільки розпорядження № 165136 від 21.09.2006 року, яким нібито встановлений позивачу трудовий стаж, не існує, а довідки із сумою 48267 крб., на підставі якої слід провести перерахунок в матеріалах пенсійної справи немає. За таких обставин боржнику було незрозуміло який саме період роботи слід зарахувати до стажу (з якого часу) з посиланням на конкретні довідки, які слід брати до уваги при здійсненні перерахунку пенсії стягувача.

14.05.2015 року старший державний виконавець відділу ПВР ОСОБА_2 скерував до Ужгородського міськрайонного суду заяву про розяснення рішення суду від 14.05.2015 року № 1281/9-195 та виніс постанову від 14.05.2015 року про зупинення виконавчого провадження № 47343361 до розгляду справи у суді. Копію постанови державний виконавець надіслав сторонам виконавчого провадження простим листом 14.05.2015 року, що підтверджується відповідним записом у Журналі реєстрації вихідної кореспонденції № 10.3-40/2015.

23.06.2015 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області виніс ухвалу у справі у справі 3712/21964/13, якою відмовив у задоволенні заяви про розяснення рішення суду.

04.08.2015 року старший державний виконавець Білинець В.О. виніс постанову ВП № 47343361 про поновлення виконавчого провадження, копію якої направив боржнику простим листом 04.08.2015 року, що підтверджується відповідним записом у Журналі реєстрації вихідної кореспонденції № 10.3-40/2015.

10.08.2015 року на адресу відділу ПВР надійшов лист управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про повне виконання рішення суду боржником у відповідності з виконавчим листом № 712/21964/12, виданим 15.04.2015 року. На підтвердження виконання боржник надав відповідне розпорядження за № 165136 від 10.08.2015 року.

01.09.2015 року старший державний виконавець відділу ПВР ОСОБА_2 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 47343361 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України ,,Про виконавче провадження у звязку із встановленням повного фактичного виконання рішення суду.

Копію постанови із супровідним листом від 01.09.2015 року за № 2297/9-195 виконавець надіслав сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією 01.09.2015 року, що підтверджується відповідним записом у Журналі реєстрації вихідної кореспонденції № 10.3-40/2015, а виконавчий документ повернув до суду.

02.11.2015 року позивач ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та отримав відповідні копії матеріалів виконавчого провадження, про що свідчить відмітка про отримання на листі органу виконання судових рішень від 02.11.2015 року № 2761/9-195.

Ухвалою від 03.12.2015 року Львівський апеляційний адміністративний суд виправив описку в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року у адміністративній справі № 712/21964/12 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області про визнання протиправними дій посадових осіб, виправивши у резолютивній частині постанови слово ,,крб. на ,,російський рубль.

01.02.2016 року управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород подало до органу виконання судових рішень заяву з проханням приєднати ухвалу Львівського апеляційного суду від 03.12.2015 року до виконавчого провадження, яка була отримана виконавчою службою 02.02.2016 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що орган виконання судових рішень на порушення вимог ч. 1 ст. 31 Закону України ,,Про виконавче провадження направив копію постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 47343361 від 01.09.2015 року простим листом замість рекомендованого, як це передбачено у законі. При цьому суд відмовив в задоволенні решти позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 31 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV ,,Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частина 4 статті 31 Закону України ,,Про виконавче провадження (далі - Закон № 606-XIV) передбачає, що державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Згідно з ч.1 ст. 35 Закону № 606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 38 Закону № 606-XIV виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про розяснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

За змістом ч.1 ст. 39 Закону № 606-XIV державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що згідно супровідних листів за № 1204/9-195 від 05.05.2015 року, № 1282/9-195 від 14.05.2015 року, № 2119/9-195 від 04 серпня 2015 року, № 2297/9-195 від 01 вересня 2015 року відділ ПВР управління ДВС Головного управління юстиції надсилав сторонам виконавчого провадження УПФУ в м. Ужгороді та ОСОБА_1 копії постанов державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій від 05.05.2015 року, про зупинення виконавчого провадження від 14.05.2015 року, про поновлення виконавчого провадження від 04.08.2015 року, про закінчення виконавчого провадження від 01 вересня 2015 року (а.с. 45, 49, 52, 56).

За таких обставин апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не надання стягувачу ОСОБА_1 копій постанови державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій від 05.05.2015 р. та постанови про зупинення виконавчого провадження від 14.05.2015 року, оскільки копії таких постанов надсилались позивачу із супровідними листами простою кореспонденцією, що узгоджується з вимогами ч.1 ст. 31 простою Закону № 606-XIV.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України ,,Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В матеріалах справи наявна копія розпорядження УПФУ в м. Ужгороді за № 165136 від 10.08.2015 року (а.с.24), згідно якого боржник здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням періоду роботи з 31.03.1970 року по 10.04.1971 року в районах Крайньої Півночі та коефіцієнту стажу з урахуванням кратності - 0,666.

Враховуючи наведенні обставини, апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції про наявність у відповідача передбачених п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України ,,Про виконавче провадження підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки боржник на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року видав розпорядження за № 165136 від 10.08.2015 року, в якому враховані вимоги судового рішення.

Таким чином, також відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною, необґрунтованою та скасування постанови старшого державного виконавця від 01.09.2015 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 15.04.2015 року та поновлення виконавчого провадження до виконання відповідачем рішення суду.

Крім того, колегія суддів вважає надуманими та безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції змінив позовні вимоги позивача, оскільки саме в межах заявлених позовних вимог суд першої інстанції розглянув дану справу.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2016 року у справі № 308/2441/16-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_3

Ухвала в повному обсязі складена 24 жовтня 2016 року.