Ухвала суду № 62178184, 11.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р. Справа № 876/5528/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р. М., Улицького В. З.

за участю секретаряБедрій Х.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року по справі № 813/1136/16 за позовом Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

5 квітня 2016 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить стягнення податкового боргу в сумі 70 627,49 грн. з банківських рахунків Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія».

Позов мотивує тим, що у відповідача існує несплачена заборгованість по земельному податку, що підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з рахунків Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» до бюджету податковий борг в сумі 70627,49 грн.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі відповідач покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення позивачем подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Нормами частини 3 статті 183-3 КАС України визначено строк, протягом якого позивач мав звернутись до суду з відповідним поданням, а саме 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. Зі змісту позовної заяви зрозуміло, що вона зареєстрована 25 березня 2016 року за вихідним номером №3021/10/-0, водночас момент встановлення обставин, тобто встановлення наявності податкового боргу 22 березня 2016 року. Таким чином, податковим органом порушено встановлену для даних правовідносин процедуру звернення до суду.

Апелянт зазначає, що згідно даних податкового обліку Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукгеологія» перебуває на податковому обліку за основним місцем обліку в ДПІ Галицьковому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області з 27 вересня 1993 року, а в Стрийській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області перебуває у стані платника за кодом 17- платник податків за неосновним місцем обліку. Проте Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукгеологія» не є платником податків та не має податкові зобовязання перед Стрийською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Зареєстрованим платником податків у Стрийській ОДПІ ГУ ДФС ГУ у Львівській області є Львівська геологорозвідувальна експедиція Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукгеологія», яка є відокремленим підрозділом відповідача.

Апелянт також звертає увагу суду на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року у справі №813/5045/14 стягнуто з банківських рахунків Львівської геологорозвідувальної експедиції Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 21168 грн по сплаті земельного податку в період з листопада 2013 року до червня 2014 року. У даній справі підстава, на яку посилався позивач Стрийська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області була податкова вимога форми «Ю» №9-15 від 24 січня 2014 року на суму 5197,10 грн. На підставі цієї ж податкової вимоги від 24 січня 2014 року позивач просить стягнути з відповідача 70627,49 грн, таким чином стягнути земельний податок за один і той самий період, тобто листопад 2013 року червень 2014 року, по якому вже є рішення суду.

Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності без здійснення звукозапису.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до розрахунку суми заборгованості станом на 22 березня 2016 року податковий борг відповідача становить 70627,49 грн.

Податковий борг відповідача виник внаслідок несплати:

- самостійно визначеного податкового зобовязання з земельного податку згідно податкової декларації з плати за землю за 2014 рік №1400008258 від 13 лютого 2014 року;

- самостійно визначеного податкового зобовязання з земельного податку згідно податкової декларації з плати за землю за 2015 рік №1500000 від 16 лютого 2015 року;

- самостійно визначеного податкового зобовязання з земельного податку згідно податкової декларації з плати за землю за 2016 рік №1600000622 від 22 лютого 2016 року.

Крім того, заборгованість відповідача виникла внаслідок несплати податкового зобовязання з земельного податку визначеного податковими повідомленнями-рішеннями за №0010441503 від 23 грудня 2014 року та №0012941504 від 12 листопада 2015 року.

28 січня 2014 року Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області була надіслана податкова вимога №9-15 від 24 січня 2014 року на суму 5197,10 грн.

Зазначена вище заборгованість відповідачем добровільно не сплачена, а податкова вимога не є оскаржена в адміністративному чи судовому порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Згідно з статтею 54 Податкового кодексу України, податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з моменту предявлення податкової вимоги податковий борг відповідача не переривався, позивач не мав обовязку надсилати ще одну податкову вимогу. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження погашення зазначеної заборгованості, таким чином позовні вимоги про стягнення податкового боргу в сумі 70627,49 грн підлягають задоволенню.

Проаналізувавши наведені законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів погашення суми заборгованості, або доказів відсутності такої. Щодо тверджень апелянта про стягнення земельного податку за один і той самий період, тобто листопад 2013 року червень 2014 року, по якому вже є рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає необхідне зазначити наступне. Наявним в матеріалах справи розрахунком податкового боргу платника податків станом на 22 березня 2016 року підтверджується період, за який позивач просить суд стягнути податковий борг по сплаті земельного податку, а саме з жовтня 2014 року до січня 2016 року. Судовим рішенням, на яке посилається апелянт стягнено податковий борг за період до червня 2014 року. Таким чином, дані твердження апелянта спростовуються наведеними доказами.

Щодо посилання апелянта на норми статті 183-3 щодо 24-годинного строку звернення про стягнення податкового боргу, то таке є беззмістовним та не ґрунтується на законодавчих нормах. Так стаття, на яку посилається позивач врегульовує звернення податкового органу з поданням про стягнення податкового боргу. Водночас в даній справі позивач звернувся з адміністративним позовом, до якого норми вказаної статті не можуть бути застосовані.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року по справі № 813/1136/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

ГоловуючийКузьмич С. М.

СуддіГулид Р. М.

ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 17 жовтня 2016 року