Постанова № 62177964, 18.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 876/3813/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гулида Р.М.,

суддів Кузьмича С.М., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання Гнатик А.З.,

за участю:

представника відповідача 1ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Апеляційного суду Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби у Тернопільській області, Апеляційного суду Тернопільської області про зобовязання проведення перерахунку та виплати заробітної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби у Тернопільській області, Апеляційний суд Тернопільської області про зобовязання проведення перерахунку та виплати заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.10.2014 року набрав чинності Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 року № 1697, в частині змін до статті 144 Закону України Про судоустрій та статус суддів, яким визначено, що: розмір посадового окладу працівника апарату суду встановлюється у розмірі 30% посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, встановлюється з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Отже, від 26 жовтня 2014 року заробітна плата повинна була виплачуватись відповідно до даного закону, проте цього фактично не відбулось, а отже просить перерахувати та виплатити їй заробітну плату відповідно до встановлених законом норм.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 року, позов задоволено частково.

Зобовязано апеляційний суд Тернопільської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплатити заробітну плату за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015р. відповідно до ст. 144 Закону України Про судоустрій і статус суддів та за період з 29.03.2015р. по 31.12.2015 р. відповідно до ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Апеляційний суд Тернопільської області подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.08.2010 року ОСОБА_2 переведено на посаду помічника судді апеляційного суду Тернопільської області, а 02.08.2012 року їй було присвоєно десятий ранг державного службовця і на час звернення до суду, така продовжує працювати на вказаній посаді.

Розмір посадового окладу ОСОБА_2 з жовтня 2014 року до 01.09.2015 року становив 1 218 грн., в вересні 2015 року - 2 380 грн. 18 коп., в жовтні 1855 грн. 24 коп., в листопаді-грудні 2015 року 2 756 грн. (а.с. 10-11).

Вважаючи, що заробітна плата нараховувалась та виплачувалась їй виходячи з посадового окладу в меншому розмірі, а ніж це передбачено Законодавством Ураїни, ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду.

Перевіривши правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та обєктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів не погодилась з такими враховуючи наступне.

Згідно ч.5 ст.149 Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010р. №2453-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2453-VI) правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України Про державну службу.

Статтею 33 Закону України Про державну службу від 16.12.1993р. №3723-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.33 Закону №3723-XII).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України (ч.8 ст.33 Закону №3723-XII).

Аналогічні положення закріплено також ч. 2 ст. 8 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, згідно з якою умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних законодавчих положень Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів від 09.03.2006р. №268, якою затверджено, зокрема, схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (Додаток 47), який залишався незмінним до 09.09.2015 року.

Згідно з ч.1 ст.144 Закону №2453-VI (в редакції до 26.10.2014р.) розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

Пунктом 3 Розділу ХII Прикінцеві положення Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014р. №1697-VII, який набрав чинності 26.10.2014р., частину першу ст.144 Закону України Про судоустрій і статус суддів доповнено абзацом другим такого змісту: При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, встановлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 Розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

В свою чергу, відповідно до положень ст.142 Закону №2453-VI (в редакції до 28.03.2015р.) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Згідно з ст.143 Закону №2453-VI (в редакції до 28.03.2015р.), суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Жодних змін до Закону України Про Державний бюджет на 2014 рік в частині фінансування судів в Україні внесено не було.

Відтак, З 28.03.2015 року набрав чинності Закон України Про забезпечення права на справедливий суд від 12.02.2015р. №192-VIII, яким з метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд Закон України Про судоустрій і статус суддів викладено в новій редакції, зокрема ст.147 встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, встановлюється у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, встановлюються з коефіцієнтом 1,3, пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Водночас, в новій редакції Закону України Про судоустрій і статус суддів залишились положення ст.142 та ст.143 Закону №2453-VI (в редакції до 28.03.2015р.), змінився лише порядок їх нумерації (ст.145 та ст.146 відповідно).

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік встановлено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015р. встановлено, що норми і положення Закону України Про судоустрій і статус суддів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

З 26.10.2014 року по 09.09.2015 року КМ України жодних змін до Постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, внесено не було.

Таким чином, Кабінет Міністрів України покладені на нього (абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ ) обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк, - не виконав.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст.51 Бюджетного кодексу України встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

З врахуванням викладеного та беручи до уваги те, що з 26.10.2014р. по 09.09.2015р. КМ України зміни до Постанови №268, щодо умов оплати праці працівників апарату суду не внесено, а Законами України Про Державний бюджет України на 2014 рік та Про Державний бюджет України на 2015 рік, видатки на реалізацію положень (абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28.03.2015 року) передбачено не було, відсутні правові підстави для перерахунку та виплати заробітної плати позивачу поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці працівників апарату суду у розмірах інших, ніж встановлено КМ України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у Постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 року 820/4648/15), від 13.07.2016 року (№820/4653/15) та від 13.07.2016 року (№818/3372/15), які згідно вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для виконання усіма судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Отже, висновок суду першої інстанції по даній справі зроблений при неповному і не всебічному з'ясуванні усіх обставин справи, які мали кардинально-вирішальне значення для справи, внаслідок упущення та незастосування певних норм матеріального права що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст.202 КАС України є обовязковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Тернопільської області задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі №819/250/16 - скасувати та винести нову, якою в задоволенні позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлено 24.10.2016 року