Постанова № 62177921, 18.10.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р.Справа № 916/1991/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Селиверстова М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 18.10.2016:

від позивача - Погорілий О.В., за довіреністю

від відповідачів - Ногай Д.С., за довіреністю (Публічне акціонерне товариство Акціонерного банку "Порто-Франко")

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.08.2016

про вжиття заходів до забезпечення позову

по справі № 916/1991/16

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Агропромсервіс"

до відповідачів: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фінанс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5

про визнання недійсними договорів

У судовому засіданні 18.10.2016 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю "Агропромсервіс" (далі також - позивач, ТДВ "Агропромсервіс") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко" (далі також - відповідач-1, ПАТ АБ "Порто-Франко", Банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фінанс" (далі також - відповідач-2, ТОВ "Альянс Фінанс") про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги, укладеного 30.05.2016 між ТОВ "Альянс Фінанс" та ПАТ АБ "Порто-Франко", а також про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, речові права за яким зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за індексним номером 29815177, укладеного 30.05.2016 між відповідачами.

Крім того, у позовній заяві ТДВ "Агропромсервіс" на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_1, загальною площею 8167,5 кв.м, реєстраційний номер майна: 12358219, що зареєстровано за Відкритим акціонерним товариством "Агропромсервіс" (найменування на теперішній час: Товариство з додатковою відповідальністю "Агропромсервіс"), код ЄДРПОУ 05529159, та які є предметом договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого за № У-463.

05 серпня 2016 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТДВ "Агропромсервіс" про забезпечення позову на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України, в якій назване товариство знову просило накласти арешт на зазначене вище нерухоме майно.

10 серпня 2016 року до місцевого господарського суду надійшло доповнення до заяви про забезпечення позову, згідно якого позивач також просив суд заборонити здійснювати будь-які дії стосовно реєстрації прав за договором іпотеки, укладеним 17.10.2005 між ТДВ "Агропромсервіс" та ПАТ АБ "Порто-Франко" щодо нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений 17.10.2005 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрований за № У-463.

В обґрунтування зазначеної заяви (з урахуванням доводів позовної заяви) ТДВ "Агропромсервіс" послалось на те, що відповідач - ПАТ АБ "Порто-Франко" двічі здійснював дії щодо продажу майнових прав за кредитним договором та попередній продаж визнано недійсним рішенням Господарського суду м. Києва від 09.07.2015 у справі №910/10144/15 (набрало законної сили), яким визнано недійсним договір факторингу №2, укладений 22.08.2014 між ТОВ „Фінансова компанія „ТОП ФІНАНС" та ПАТ АБ "Порто-Франко", визнано недійсним договір відступлення права вимоги, речові права за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за номером 1451, укладений 22.08.2014 між ТОВ „Фінансова компанія „ТОП ФІНАНС" та ПАТ АБ "Порто-Франко". Як зазначив позивач, майнові права за договором іпотеки належать вже не ПАТ АБ "Порто-Франко", а іншій особі (ТОВ "Альянс Фінанс"), законність придбання яких і є предметом спору у даній справі. При цьому, розпорядження даними правами з боку ТОВ "Альянс Фінанс" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду з огляду на те, що будь-які форми виконання зобов'язань перед ТОВ "Альянс Фінанс" з боку ТДВ "Агропромсервіс", за умови встановлення законом нікчемності придбання прав вимог до ТДВ "Агропромсервіс", будуть безпідставними та такими, що порушують права позивача.

Крім того, позивач зазначив, що від ОСОБА_5 надійшла заява з нотаріально посвідченим підписом, в якій останній зазначив, що ним придбано права за кредитним договором № 1388/1-0517 від 17.10.2005 та відповідно права за договором іпотеки. Також заява містить вимогу про виконання зобов'язань та повідомлення про продаж предмету іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.08.2016 заяву ТДВ "Агропромсервіс" задоволено: на період розгляду справи накладено арешт на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 8167,5 кв.м., реєстраційний номер майна: 12358219, що зареєстрована за Відкритим акціонерним товариством "Агропромсервіс" (найменування на теперішній час: Товариство з додатковою відповідальністю "Агропромсервіс"), код ЄДРПОУ 05529159, та яка є предметом договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого за № У-463; заборонено здійснювати будь-які дії стосовно реєстрації прав за договором іпотеки, укладеним 17.10.2005 між Товариством з додатковою відповідальністю "Агропромсервіс" (код ЄДРПОУ 05529159) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк "Порто-Франко" (код ЄДРПОУ 13881479) щодо нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрований за № У-463. За даною ухвалою стягувачем є Товариство з додатковою відповідальністю "Агропромсервіс" (65028, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 05529159).

Ухвалу суду від 10.08.2016 мотивовано тим, що існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою місцевого господарського суду від 16.08.2016 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (далі також - третя особа, ФОП ОСОБА_5, Підприємець).

Не погодившись з ухвалою суду від 10.08.2016, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати, відмовити у задоволенні клопотання ТДВ "Агропромсервіс" про забезпечення позову. При цьому скаржник послався на порушення судом норм процесуального права. Так, Підприємець зазначив, що в порушення приписів ст. 67 ГПК України суд наклав арешт на майно, яке не належить відповідачу. Як вказав ФОП ОСОБА_5, саме він є іпотекодержателем за згаданим вище іпотечним договором. Крім того, як стверджує скаржник, на вказане майно вже накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження, зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 надати суду апеляційної інстанції докази того, що саме він є іпотекодержателем за договором іпотеки від 17.10.2005, зареєстрованим за № У-463, за умовами якого в іпотеку була передана нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1, а також докази накладення арешту на вказаний об'єкт нерухомості відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник Банку просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати вказану ухвалу суду від 10.08.2016, відмовивши у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Крім того, у судовому засіданні від 18.10.2016 представник ПАТ АБ "Порто-Франко" заявив усне клопотання про приєднання до матеріалів оскарження додаткового доказу - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання Банку, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Отже, подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Як зазначається у п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Як встановлено судовою колегією, матеріали оскарження ухвали суду від 10.08.2016 не містять клопотань Банку про приєднання до матеріалів справи вищенаведеного доказу. У судовому засіданні представник відповідача-1 не обґрунтував неможливість подання цього доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання представника ПАТ АБ "Порто-Франко" про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу.

У абз. 3 п.п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Скаржник - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення, повернуте підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, не з'явився, а отже, не скористався своїм процесуальним правом прийняти учать у засіданні суду апеляційної інстанції. Копія ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 надсилалась третій особі на адресу: 49000, Дніпропетровська обл., Амур-Нижньодніпровький район, м. Дніпро, вул. Рилєєва, буд. 33, - саме ця адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_5

Витребувані у скаржника вищезгаданою ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.10.2016 докази до Одеського апеляційного господарського суду не надходили.

Перевіривши матеріали оскарження ухвали від 10.08.2016, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку викладеним у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову доводам, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача-1, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 67 названого Кодексу позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (ч. 6 ст. 67 ГПК України).

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» роз'яснено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 3 вказаної постанови передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів оскарження, 17.10.2005 між ПАТ АБ "Порто-Франко" (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Агропромсервіс", правонаступником якого є позивач (іпотекодавець), укладено договір іпотеки, який, згідно п. 1.1 цього договору, забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором (відзивної лінії) № 1388/1-05 від 17.10.2005, який укладено між іпотекодержателем та ОСОБА_7, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстровано в реєстрі за № У-463.

30.05.20016 між ПАТ АБ "Порто-Франко" (цедент) та ТОВ „Альянс Фінанс" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, відповідно до п. 1.1. якого цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договором іпотеки від 17.10.2005, іпотекодавець - ВАТ "Агропромсервіс", боржник за кредитним договором - ОСОБА_7, реєстровий номер договору У-463, нотаріус - Задорожнюк В.К.

Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеного 30.05.2016 між ТОВ „Альянс Фінанс" та ПАТ АБ "Порто-Франко", за умовами якого до відповідача-2 перейшло право вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого у іпотеку була передана нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1.

Господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що станом на дату розгляду судом заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та доповнення до неї були наявні докази вчинення ПАТ АБ "Порто-Франко" дій щодо передачі ТОВ „Альянс Фінанс" прав первісного іпотекодержателя, що передбачені умовами іпотечного договору, права звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору. Наведене свідчить про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може мати наслідком вчинення відповідачем-2 дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, що буде прийняте господарським судом у даній справі.

Такий висновок підтверджується також наявною в матеріалах провадження заявою ОСОБА_5, у якій він стверджує про те, що за умовами укладеного 19.07.2016 між ним та відповідачем-2 договором відступлення прав вимоги за вказаним вище іпотечним договором від 17.10.2005, до ОСОБА_5 перейшли всі права первісного іпотекодержателя, що передбачені умовами іпотечного договору, а також право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору. Також у зазначеній заяві ОСОБА_5 послався на те, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_7 зобов'язання, забезпеченого іпотекою, третя особа набула право звернення на предмет іпотеки та має намір здійснити продаж вищазгаданої нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що адекватним, співрозмірним та обґрунтованим у даному випадку є такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та заборона здійснювати будь-які дії стосовно реєстрації прав за договором іпотеки, укладеним 17.10.2005 між ТДВ "Агропромсервіс" та ПАТ АБ "Порто-Франко" щодо вказаної будівлі.

Щодо тверджень скаржника про порушення судом при винесенні оскаржуваної ухвали положень ст. 67 ГПК України (накладення арешту на майно, яке не належить відповідачу, оскільки, як вказав ФОП ОСОБА_5, саме він є іпотекодержателем за іпотечним договором від 17.10.2005, та на яке вже накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України), то Підприємець на надав жодних доказів на підтвердження таких доводів, ані при поданні апеляційної скарги, ані на вимогу ухвали суду апеляційної інстанції від 03.10.2016. Таким чином, ФОП ОСОБА_5 не доведено, згідно приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, наявність обставин, що унеможливлюють відповідно до ст. 67 ГПК України вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, доводи Підприємця, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують, через їх недоведеність, висновків суду про обґрунтованість заяви ТДВ "Агропромсервіс" про вжиття заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105, 106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.08.2016 про вжиття заходів до забезпечення позову по справі № 916/1991/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 24.10.2016.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький