Постанова № 62177499, 06.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа№ 910/4284/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участі представників:

прокурор: Чумаченко А.А. посвідчення № 035414

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: Чоботарьова І.Г.- представник.

від відповідача: Поштар Т.П. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2016

у справі № 910/4284/15-г (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі

1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за спожитий природний газ в розмірі 234 849,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 (повне рішення складено 13.06.2016) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3% річних в розмірі 17 601,06 грн. та інфляційні втрати в розмірі 176 650,91 грн. Стягнуто з Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області» в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 885,04 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення прийняте з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 06.10.2016.

03.10.2016 від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.10.2016, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

06.10.2016 від представника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшло клопотання про відмову від позовних вимог.

Представники сторін та прокуратури у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.

Розглянувши клопотання про відмову від позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У абзаці 8 пункту 3.12. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Передбачені нею права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

Враховуючи, що у даній справі вже прийнято рішення по суті спору, яке є предметом апеляційного перегляду, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання про відмову від позовних вимог, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача-1.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Державним підприємством «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області» (покупець) 30.09.2011 року було укладено договір № ТЕ-3/1 на купівлю-продаж природного газу (надалі - Договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору.

Продавець передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 1578,0 тис. куб.м (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 «Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів».

Відповідно до пункту 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору, за період з листопада по грудень 2011 року, січень-липень та жовтень-грудень 2012 року позивачем-2 передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1762782,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р. у справі № 5011-35/16566-2012 було встановлено, що відповідачем були порушені зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати природного газу, поставленого у період з листопада 2011 по липень 2012, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 1 161 675,10 грн., яка на дату вирішення спору відповідачем не була сплачена, а тому, позов було задоволено частково; стягнуто з ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області» 1 161 675,10 грн. - основного боргу, 87 779,17 грн. - пені, 66 541,43грн. - штрафу, 19 045,69 грн. - процентів річних, 26 700,83 грн. - судового збору, в іншій частині у позові відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. у справі №911/1186/14 було встановлено факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 371 401,70 грн. та стягнуто з ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області» 371 401,70 грн. основної заборгованості за Договором, 11 786 грн. 93 коп. пені, 13 931 грн. 62 коп. три проценти річних, 5 132 грн. 71 коп. інфляційних втрат, за період з листопада 2011 по липень 2012 року. При цьому позовні вимоги задоволені судом частково через застосування судом строків позовної давності.

Вищезазначені рішення набрали законної сили.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. 26.09.2014 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві (сторона-1), Департаментом фінансів Виконавчого органу Київської міської ради (сторона-2), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (сторона-3), Державним підприємством «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області (сторона-4), Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (сторона-5) укладено договір№445/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п. 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялись, транспортувались та постачались населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Відповідно до розділу «Порядок проведення взаєморозрахунків» договору про організацію взаєморозрахунків казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», стороні першій у сумі 1 382 341,14 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів України.

Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 1382341,14 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 1382341,14 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 1382341,14 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Сторона четверта перераховує на рахунок сторони п'ятої кошти у сумі 1382341,14 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Сторона п'ята перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортного природного газу.

За змістом розділу «Зобов'язання сторін» договору про організацію взаєморозрахунків з метою виконання договору сторони зобов'язуються, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, перерахувати кошти наступній стороні.

Після виконання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору(п.15 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п.п.13, 14 Договору).

У відповідності до цього договору, Державним підприємством «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області» перераховано Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1382341,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 187 від 29.09.2014. Враховуючи те, що відповідач не розраховувався з продавцем вчасно, в передбачені Договором купівлі-продажу природного газу №ТЕ-3/1 від 30.09.2011р. строки, Заступником прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1-Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 2-Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подано позов про стягнення з відповідача додатково донарахованих інфляційних втрат та 3% річних за спожитий природний газ в розмірі 234849,90 грн. за період з 02.04.2014 по 27.10.2014.

Проте, Договір № 445/30, який було укладено 26.09.2014 року, змінив взаємовідносини сторін у даній справі щодо термінів сплати основної заборгованості.

Частинами 1, 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що договір № 445/30 було укладено 26.09.2014 року і взаємовідносини сторін змінились з 26.09.2014 року, то позов в частині стягнення 3% річних у розмірі 20 783,17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 214 066,72 грн. нарахованих прокурором за період з 02.04.2014 по 27.10.2014 року підлягає задоволенню частково, а саме 3% річних у розмірі 17 601,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 176 650,91 грн. за період з 02.04.2014 року по 25.09.2014 року включно.

В іншій частині позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за період після укладення Договору № 445/30 від 26.09.2014 року, а саме з 26.09.2014 року по 27.10.2014 року правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Щодо посилань відповідача на відсутність у прокурора повноважень представляти інтереси держави в особі державних компаній, колегія суддів зазначає, що позов було подано в інтересах державного органу, а саме Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у віданні якого перебувала Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на момент подання позову.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 року по справі № 910/4284/15-г залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/4284/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко