Рішення № 62177142, 18.10.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2016 р.Справа № 924/590/16

Господарський суд Хмельницької області у складі суддів головуючий Муха М.Є., Виноградова В.В., Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" м. Хмельницький

про стягнення 8 233 935,03 грн.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 - за довіреністю №2-80 від 21.03.16р.

від відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю №651/18 від 09.02.16р.

Рішення виноситься 18.10.16р. після оголошеної в судовому засіданні 06.10.16р. перерви.

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" заборгованості щодо оплати послуг згідно договору на транспортування природного газу №1506000192/Н042 від 01.07.15р. в розмірі 8 233 935,03 грн. в т.ч. 5 862 517,29грн. боргу, 1 009 059,54грн. пені, 1 257 736,15грн. штрафу, 73 032,65грн. 3% річних та 31 589,40грн. інфляційних втрат, обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача в судове засідання з'явився та позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечують та повідомляють що станом на момент розгляду справи основний борг у розмірі 5 862 517,29 грн., заявлений Позивачем до стягнення, погашено шляхом підписання та виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 1777/у від 17.06.2016 р. та№1809/у від 24.06.2016 р.

Зазначають, що підписанням спільних протокольних рішень, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору №1506000182/Н042 від 01.07.15р. Тому вважають, що для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за послуги з транспортування газу була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями.

Поряд із цим зауважують, що позивачем підписані не всі протокольні рішення, що на думку відповідача свідчить про відмову ПАТ "Укртрансгаз" прийняте належне виконання зобов'язань від ТОВ "Хмельницькгаззбут".

З приводу нарахування 7% штрафу відповідач зазначає, що відповідно до постанови ВСГУ від 17.12.13р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" штрафні санкції передбачені абзацом 3 ч.2 ст.231 ГК України застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконання робіт, надання послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Тому нарахування 1 257 736,15грн. 7% штрафу на підставі ст.231 ГК України є безпідставним. З огляду на зазначене, в позові просять відмовити.

Позивач у письмових поясненнях на відзив відповідача від 25.08.16р. зазначає, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п.7 Порядку). Отже, викладені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що розрахунки, які здійснюються за вказаним Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, є лише одним із способів виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором (за наявності згоди сторін) і вказаний Порядок, який затверджений постановою КМУ № 20 від 11.01.2005, не змінював та не змінює строки виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за Договором, як про це стверджує відповідач у своєму відзиві на позов.

Крім того, звертає увагу суду, що підписання спільних протокольних рішень за своєю правовою природою лише підтверджує наявність у відповідача заборгованості, яку Держава збирається урегулювати за рахунок коштів державного бюджету. Тобто, вважає, що саме підписання спільних протокольних рішень не звільняє відповідача від виконання взятих на себе обов'язків та ніяким чином не змінює строки виконання зобов'язання. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

01.07.15р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" (далі замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000192/Н042, відповідно до п.1.1 якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору.

Згідно п. 1.2 договору річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 173 197,000 тис.куб.м.

Пунктами 3.1, 3.4 договору визначено, що послуги по транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Згідно п. 5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобовязується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Розрахунковий період за договором становить один місяць з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.п. 5.3, 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.15р. до 31.12.15р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги до повного виконання замовником своїх зобовязань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 договору).

Договір підписаний і скріплений печатками сторін.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування газу на загальну суму 40 346 777,19грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 07-15-1506000182/Н042 від 31.07.2015р., № 8-15-1506000182/Н042 від 31.08.15р., № 09-15-1506000182/Н042 від 30.09.15р., № 10-15-1506000182/Н042 від 31.10.15р., № 11-15-1506000182/Н042 від 30.11.15р., № 12-15-1506000182/Н042 від 31.12.15р., № 01-16-1506000182/Н042 від 31.01.16р., № 02-16-1506000182/Н042 від 29.02.16р., № 03-16-1506000182/Н042 від 31.03.16р., № 04-16-1506000182/Н042 від 30.04.16р.

На момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за отримані послуги становила 5 862 517,29грн. Однак, на дату винесення рішення відповідачем борг сплачено у повному розмірі про що свідчить уточнюючий розрахунок наданий позивачем 25.08.16р. При цьому розрахунок за надані послуги проведений відповідачем за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 на підставі спільних протокольних рішень.

Так, 19.10.2015р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі сторона №1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (далі сторона №2), ТОВ "Хмельницькгаз збут" (далі сторона №3), ПАТ "Укртрансгаз" (далі сторона №4) та НАК "Нафтогаз України" (далі сторона остання) було укладено спільне протокольне рішення № 2132/у про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до розділу 1 предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Порядок проведення розрахунків визначений розділом 2 спільного протокольного рішення. Зокрема, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні №1 у сумі 164 887,22 грн. Сторона №1 перераховує на рахунок сторони №2 кошти у сумі 164 887,22 грн. Сторона №2 перераховує стороні №3 кошти за пільги та субсидії у сумі 164 887,22 грн. Сторона №3 перераховує стороні №4 кошти в сумі 164 887,22 грн. в т.ч. ПДВ 27 481,20грн. за вересень 2015 року згідно з договором від 01.07.15р. №1506000182/Н042 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005р. №20, дата і номер Спільного протокольного рішення за транспортування природного газу за 2015 рік, договір від 01.07.15р. №1506000182/Н042, у т.ч. ПДВ 27 481,20грн. Сторона №4 перераховує стороні останній кошти в сумі 164 887,22 грн. у т.ч. ПДВ 27 481,20грн. за природний газ 2014 року згідно з договором від 27.12.13р. №14-ВТВ/НОМЕР_1 із записом у графі "призначення платежу" " Постанова Уряду від 11.01.2005р. №20, дата і номер Спільного протокольного рішення за транспортування природного газу за 2014 рік, договір від 27.12.13р. №14-ВТВ/НОМЕР_1, в т.ч. ПДВ 27 481,20грн. Сторона остання перераховує кошти в сумі 164 887,22 грн. до загального фонду Державного бюджету України у вигляді податків.

Відповідно до розділу 4 сторони, що підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобовязань за цим спільним протокольним рішенням (п. 5.2).

Спільні протокольні рішення аналогічного змісту були укладені 21.09.15р. №2032/у на суму 186 758,94грн., 20.01.16р. №146/у на суму 1 200 000грн., 19.04.16р. №1304/у на суму 26 165 609,84грн., 18.02.16р. №604/у на суму 4 000 000грн., 19.11.15р. №2516/у на суму 500 326,40грн., 21.08.15р №1846/у на суму 109 499,95грн., 18.12.15р. №3028/у на суму 1 000 000грн., 19.04.16р. №1303/у на суму 5 000 000грн., 17.06.16р. №1777/у на суму 2 000 000грн., 24.06.16р. №1809/у на суму 4 000 000грн.

На виконання вищевказаних спільних протокольних рішень, позивачу було перераховано наступні кошти: 500 326,40 грн. згідно платіжного доручення №21 від 20.11.2015р., 1 200 000грн. згідно платіжного доручення №2 від 22.01.16р., 4 000 000грн. згідно платіжного доручення №8 від 18.02.16р., 186 758,94грн. згідно платіжного доручення №9 від 22.09.15р., 164 887,72грн. згідно платіжного доручення №15 від 20.10.15р., 109 499,95грн. згідно платіжного доручення №2 від 25.08.15р., 1 000 000грн. згідно платіжного доручення №30 від 21.12.15р., 2 700 000грн. згідно платіжного доручення №12 від 22.03.16р., 3 000 000грн. згідно платіжного дорученням №14 від 20.04.16р., 5 000 000грн. згідно платіжного доручення №15 від 20.04.16р., 2 039 000грн. згідно платіжного доручення №19 від 20.05.16р., 2 000 000грн. згідно платіжного доручення №23 від 21.06.16р., 4 000 000грн. згідно платіжного доручення №24 від 29.06.16р.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за надані послуги з транспортування газу, позивач нарахував відповідачу 1 009 059,54грн. пені згідно п. 7.3 договору, 1 257 736,15грн. штрафу, 73 032,65 грн. 3% річних та 31 588,40грн. інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

На підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000192/Н042 від 01.07.15р. позивачем були надані відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 40 346 777,19грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 07-15-1506000182/Н042 від 31.07.2015р., № 8-15-1506000182/Н042 від 31.08.15р., № 09-15-1506000182/Н042 від 30.09.15р., № 10-15-1506000182/Н042 від 31.10.15р., № 11-15-1506000182/Н042 від 30.11.15р., № 12-15-1506000182/Н042 від 31.12.15р., № 01-16-1506000182/Н042 від 31.01.16р., № 02-16-1506000182/Н042 від 29.02.16р., № 03-16-1506000182/Н042 від 31.03.16р., № 04-16-1506000182/Н042 від 30.04.16р.

Пунктом 5.5 вищевказаного договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р. передбачено, що оплата вартості послуг з транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду (24.06.2016р.) борг відповідача становив 5 862 517,29грн. Однак, на дату винесення рішення відповідачем борг сплачено у повному розмірі про що свідчить уточнюючий розрахунок наданий позивачем 25.08.16р. При цьому розрахунок за надані послуги проведений відповідачем за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 на підставі спільних протокольних рішень (дата операції 24.06.16р. на суму 2000000грн. та дата операції 29.06.16р. на суму 3862517,29грн. Всього на суму 5862517,29грн.).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Зважаючи на викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5 862 517,29грн. боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З приводу решти позовних вимог судом враховується наступне.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

Судом приймається до уваги, що вартість послуг з транспортування газу, наданих позивачем за договором була оплачена шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №2132/у від 19.10.15р., 21.09.15р. №2032/у, 20.01.16р. №146/у, 19.04.16р. №1304/у, 18.02.16р. №604/у, 19.11.15р. №2516/у, 21.08.15р №1846/у, 18.12.15р. №3028/у, 19.04.16р. №1303/у, 17.06.16р. №1777/у, 24.06.16р. №1809/у.

Укладаючи вищевказані спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 р. № 55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію

Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. № 55/57/43, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами). Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Згідно з п.п. 2.1 - 2.3 вищевказаного порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Пунктами 2.7 зазначеного порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 1.1-1.3, 2.1-2.3, 2.6 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688.

Підписання сторонами у 2015-2016 роках спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р., наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. № 55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата наданих послуг з транспортування газу за договором №1506000192/Н042 від 01.07.15р., підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

Підписанням спільних протокольних рішень, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору №1506000192/Н042 від 01.07.15р. Тому для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за послуги з транспортування газу була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями (аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України №908/2215/15-г від 15.12.2015р., № 922/364/15 від 15.10.2015р., а також у постановах Верховного Суду України: від 09.09.2014 зі справи № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 09.09.2014 зі справи № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 23.09.2015 зі справи № 917/2519/14)

Однак, відповідач чітко виконував положення спільних протокольних рішень, що свідчить про належне виконання останнім своїх зобов'язань в цій частині за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000192/Н042 від 01.07.15р.

Зважаючи на викладене, підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, яка була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, відсутні.

Щодо заявленого позивачем до стягнення штрафу в розмірі 1 257 736,15 грн., то судом враховується, що згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Проте, позивачем нараховано відповідачу штраф за прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, яке є грошовим зобов'язанням. Отже, позивачем безпідставно заявлено до стягнення штраф відповідно до положень абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, тому у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справі № 910/3890/15-г від 16.09.2015р., у справі № 910/5010/15-г від 29.07.2015р., Постанова ВСУ від 04.02.14р. №3-1гс14))

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення 1 009 059,54грн. пені, 1 257 736,15грн. штрафу, 73 032,65грн. 3% річних та 31 589,40грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судових витрат судом врахований п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого сплачена сума судового збору у разі припинення провадження у справі повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 5, 12, 15, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" м. Хмельницький про стягнення 5 862 517,29 грн. боргу припинити.

У позові Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" м. Хмельницький про стягнення 1 009 059,54грн. пені, 1 257 736,15грн. штрафу, 73 032,65грн. 3% річних та 31 589,40грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Повний текст рішення складено 21.10.2016р.

Головуючий суддяМ.Є. Муха

СуддяВ.В. Виноградова

СуддяС.В. Заверуха

Віддрук. 2 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)