Рішення № 62176680, 17.10.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2016 Справа № 920/833/16Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/833/16

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТРЕЙД-АКТИВ», м. Суми,

про стягнення 4639092,00 грн.,

за участю представників:

позивача не зявився,

відповідача не зявився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 4639092,00 грн., перераховані в рахунок попередньої оплати за договором підряду № 501215 від 18.12.2015 року, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 69586,35 грн.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.

Копії ухвали від 30.08.2016 року про порушення провадження у справі № 920/833/16, надіслані судом відповідачеві за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті відділенням поштового звязку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обовязковою, а відтак незявлення їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2015 року між сторонами укладено договір підряду № 501215 (далі - договір), згідно умов якого відповідач (підрядник) зобовязувався виконати наступні роботи:

- реконструкція ПЛ-0,4 кВ від КТП-39 (2) в місті Бердянськ Запорізької області вартістю 918396,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- реконструкція ПЛ-0,4 кВ від ЗТП-76 в місті Бердянськ Запорізької області вартістю 2609868,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- реконструкція ПЛ-0,4 кВ від ТП-399 в місті Бердянськ Запорізької області вартістю 600000,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- реконструкція ПЛ-0,4 кВ від ТП-70 в місті Бердянськ Запорізької області вартістю 510828,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1 договору, загальна вартість робіт за договором з ПДВ складає 4639092,00 грн.

Відповідно до пункту 2.8 даного договору, після укладення договору, за письмовим зверненням відповідача, можлива попередня оплата у розмірі 100 % від загальної вартості договору, на підставі виставленого ним рахунку протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку замовником (позивачем), за умови його фінансової можливості.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх грошових зобовязань.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 33978 від 21.12.2015 року він перерахував відповідачу кошти в сумі 4639092,00 грн. в рахунок попередньої оплати за договором. Листом від 02.07.2016 року вих. № 005-008/9916 позивач, посилаючись на приписи статті 849 Цивільного кодексу України, відмовився від договору та вимагав від відповідача повернення попередньої оплати у вищезазначеному розмірі, але відповідач грошові кошти в сумі 4639092,00 грн. не повернув, листом від 14.07.2016 року вих. № 14/07-02 повідомив позивача про відсутність порушень виконання умов договору з його боку.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобовязання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується у ньому і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від його підписання визнані судом обґрунтованими.

За приписами частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено відповідачеві листа (повідомлення) № 005-008/9916 від 02.07.2016 року про розірвання договору (а.с. 19), яким позивач повідомив відповідача про припинення дії договору в односторонньому порядку, у відповідності до статті 849 Цивільного кодексу України. Також у зазначеному повідомленні позивач вимагав у відповідача у строк до 15.07.2016 року повернути йому попередню оплату у розмірі 4639092,00 грн., отриману за договором підряду № 501215 від 18.12.2015 року.

Зазначеного листа відповідач отримав 11.07.2016 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19) та листом відповідача від 14.07.2016 року вих. № 14/07-02 про відсутність порушень умов договору з його боку, проте відповідач грошові кошти у сумі 4639092,00 грн. на рахунок позивача, зазначений у повідомленні про припинення договору, не повернув.

Відповідно до пункту 3 листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року «Про практику вирішення спорів, повязаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)», згідно з частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Враховуючи, що у строк визначений договором відповідач підрядні роботи не виконав, акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) та довідки КБ-3 позивачеві на підписання не надав, позивач вправі вимагати повернення суми попередньої оплати, що відповідно до наданого позивачем платіжного доручення № 33978 від 21.12.2015 року (а.с. 18) становить 4639092,00 грн.

Вищевказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 02.02.2016 року № 904/810/15, від 22.10.2015 року № 8/322, якими визначено, якщо підрядник, який одержав суму попередньої оплати підрядних робіт, не виконав такі роботи у встановлений строк, замовник набуває права вимагати в т.ч. повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищенаведене, зокрема те, що відповідачем підрядні будівельні роботи у встановлені договором строки не виконано, грошові кошти в сумі 4639092,00 грн., отримані ним в рахунок попередньої оплати, позивачеві не повернуто, буд-яких заперечень щодо позову до суду не подано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 4639092,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягаючими задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 837, 849 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТРЕЙД-АКТИВ» (40035, м. Суми, вул. Харківська, буд. 12, офіс 116, ідентифікаційний код 39480395) на користь Відкритого акціонерного товариства (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) грошові кошти в сумі 4639092,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 69586,38 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.10.2016.

Суддя ОСОБА_1