Рішення № 62176633, 20.10.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016 р. Справа № 917/1484/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпласт", вул.Залютинська, 4, м.Харків, 61177

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул.Леніна, 82, офіс 24, м.Гадяч, Полтавська область, 37300; поштова адреса: вул.Б.Хмельницького, 92, м.Овруч, Житомирська область, 11104

про стягнення 157 450,15 грн.,

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 12.05.2016р.

від відповідача: не з"явився

Розглядається позовна заява про стягнення 157 450,15 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 101 від 19.08.15р., з яких 135 382,76 грн. - сума основного боргу, 22 067,39 грн. - пеня.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

20.10.2016р. позивач через канцелярію суду надав розрахунок суми основного боргу.

Крім того, позивачем 20.10.2016р. через канцелярію суду подана заява про зменшення позовних вимог (вх. № 12863), в якій позивач зменшує позовні вимоги в частині пені та просить стягнути з відповідача 135 382,76 грн. - сума основного боргу, 21269,15 грн. - пеня.

Дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає її до розгляду та розглядатиме справу в подальшому з її врахуванням.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчать матеріали справи, відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник бере участь в іншому судовому засіданні (вх. № 12842 від 19.10.2016р.).

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив.

Суд відхилив клопотання про відкладення розгляду справи за відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.77 ГПК України.

Згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника відповідача у судове засідання 20.10.2016р. не унеможливлює розгляд справи № 917/1484/16, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Зважаючи на те, що судом провадження по справі № 917/1484/16 порушено ще 19.09.2016р., суд вже відкладав розгляд справи за клопотанням відповідача, на дату проведення судового засідання 20.10.2016р. у відповідача були час та можливість, в разі наявності заперечень, викласти їх письмово та надати суду чи уповноважити іншого представника на участь у засіданні.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2015 року між ТОВ ПРОФІПЛАСТ - Продавцем (надалі Позивач) та ТОВ ОВРУЦЬКИЙ МОЛОЧНОКОНСЕРВНИЙ КОМБІНАТ - Покупцем (надалі Відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу №101 від 19 серпня 2015 року (далі - Договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п. 1.1. У відповідності з даним договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити допоміжні матеріали (флакони, кришки полімерні та ін.), які надалі іменуються "Товар", в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору..

- п. 2.4. Днем виконання продавцем зобов"язань по поставці вважається дата отримання товару, засвідчена підписом особи, уповноваженої в передбаченому порядку покупцем на його отримання, на видатковій накладній.

- п. 5.1. Покупець здійснює оплату за товар на наступних умовах: 100% загальної вартості партії товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати видаткової накладної, яка передається Покупцю разом з Товаром.

- п. 7.4. Покупець відповідає за невчасну оплату шляхом виплати пені в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до видаткової накладної №79 від 01 березня 2016 року він відвантажив відповідачу товар (кришка dl00) у кількості 130447 штук на суму 140 882,76 грн.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого за договором товару здійснив частково, і за ним рахується заборгованість в сумі 135 382,76 грн.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що підписаною між сторонами видатковою накладною №79 від 01 березня 2016 року та товарно-транспортною накладною № Р79 від 01.03.2016р. підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 140 882,76 грн.

Сторони у п.5.1. договору узгодили, що покупець здійснює оплату за товар на наступних умовах: 100% загальної вартості партії товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати видаткової накладної, яка передається Покупцю разом з Товаром.

З огляду на визначений у договорі порядок розрахунку, зобов"язання по оплаті отриманого товару у відповідача виникло 31.03.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки виконав частково, сплативши 5 500,00 грн. (відображено в розрахунку позивача), заборгованість становить 135 382,76 грн.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 135 382,76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 01.04.2014р. по 09.09.2016р. у розмірі 21269,15 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно п. 7.4 покупець відповідає за невчасну оплату шляхом виплати пені в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов"язання мало бути виконаним.

За поданим позивачем розрахунком розмір пені за період з 01.04.2014р. по 09.09.2016р. становить 21269,15 грн.

Відповідач контррозрахунку заявленого до стягнення розміру пені не надав, про неправильність проведених позивачем нарахувань суд не повідомляв.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а отже вимоги про стягнення пені є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул.Леніна, 82, офіс 24, м.Гадяч, Полтавська область, 37300; поштова адреса: вул.Б.Хмельницького, 92, м.Овруч, Житомирська область, 11104 (ідентифікаційний код 36899405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпласт", вул.Залютинська, 4, м.Харків, 61177 (ідентифікаційний код 39232948) 135 382,76 грн. основного боргу, 21269,15 грн. пені, 2349,78 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено ____.2016р.

Суддя Киричук О.А.