Ухвала суду № 62176516, 18.10.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

18 жовтня 2016 року Справа № 915/1008/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго

54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40

поштова адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дельфін

54000, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 24

про: стягнення заборгованості в сумі 1635,66 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 20.09.2016 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача борг за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 1635,66 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору про постачання електричної енергії № 44/1430 від 02.06.2009 року з додатками до нього; акту про використану електричну енергію за липень 2016 року; актів прийняття-передавання товарної продукції від 31.07.2016 року; рахунків № 44/1430/7/1 від 23.07.2016р., № 44/1430/7/2 від 23.07.2016р., № 44/1430/7/1 від 25.07.2016р.; повідомлення про перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2016 року № 04-23/2-4832 від 25.07.2016р., п. 6.14 Правил користування електричною енергією, норм ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», ст. 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що в порушення взятих на себе договірних зобовязань відповідач вартість спожитої понад договірну величину електроенергії у липні 2016 року не оплатив, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Відповідач відзив по суті позову не надав, вимоги ухвали суду від 21.09.2016р. не виконав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивачем 11.10.2016 року до суду подана заява, в якій вказано, що у звязку із сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 1635,66 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2016р., позивач просить суд припинити провадження у справі та повернути судовий збір.

До вказаної заяви позивачем додане платіжне доручення № 142 від 23.09.2016 року на суму 1635,66 грн.

Дослідивши надані суду докази та оцінивши їх у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

встановив:

02 червня 2009 року між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії № 44/1430 згідно предмету якого позивач, як постачальник, продає електричну енергію відповідачу, як споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 360 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.1. вказаного договору сторони передбачили, що під час виконання умов щодо договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ) затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 2.3.3 договору встановлено, що споживач зобовязаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору додатків № 10 Порядок розрахунків та № 4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Пунктом 4 додатку № 10 до договору Порядок розрахунків визначено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії з урахуванням розрахункової величини витрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж визначається відповідно до Акту про використану електричну енергію.

Згідно пункту 6 додатку № 10 до договору встановлено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач оплачує постачальнику підвищену оплату за електричну енергію за обсяг, перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величин потужності за розрахунковий період, відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Згідно п. 6.14. та п. 6.16 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку. Обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Частиною 1 ст. 277 Господарського кодексу України встановлено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» згідно якої споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Так, згідно умов додатку № 1а гранична величина споживання відповідача у липні 2016 року склала 7500 кВт.г. Фактично відповідач спожив у липні 2016 року 8415 кВт.г., що підтверджено наданим відповідачем актом про використану електроенергію у липні 2016 року. Таким чином обсяг спожитої відповідачем понад договірну величину електроенергію у липні 2016 року склав, відповідно до розрахунку перевищення договірних величин електроспоживання, - 915 кВт.г. На підставі перелічених обставин та у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.16 ПКЕЕ обсяг спожитої електричної енергії понад договірну граничну величину споживання у липні 2016 року був розрахований відповідачу у двократній вартості, що відповідно склало 1635,66 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вимог п.п. 6.14, 6.16 ПКЕЕ, укладеного між сторонами договору та додатків до нього відповідачеві було направлене повідомлення про перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2016 року № 04-23/2-4832 від 25.07.2016р. та виставлений рахунок № 44/1430/7/1 від 25.07.2016р. на оплату вартості двократної вартості електроенергії, спожитої понад договірну величину були вручені відповідачеві нарочно.

Позивач в позовній заяві зазначає, що на день подання позову у відповідача існує заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2016р. у розмірі 1635,66 грн.

Предметом данного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2016р.

Отже спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про електроенергетику, зокрема ст. 26 Закону України Про електроенергетику та Правилами користування електричною енергією.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач порушивши умови додатку № 1 договору № 44/1430 від 02.06.2009р. всупереч вимог ст. 26 Закону України Про електроенергетику та Правил користування електричною енергією не оплатив заборгованість у розмірі 1635,66 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2016р.

Водночас судом перевірені обставини викладені у заяві позивача від 11.10.2016р. Так, дійсно відповідачем 23.09.2016 року сплачено на користь позивача 1635,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 142 від 23.09.2016 року, вказаний платіж було здійснено відповідачем саме в погашення існуючої заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2016р., про що зазначено в вищевказаному платіжному дорученні в графі «призначення платежу».

На підставі наведеного, даною заявою позивач, у звязку зі сплатою заборгованості у розмірі 1635,66 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2016р. та відсутністю предмету спору, просить суд вирішити питання про повернення судового збору з бюджету, за подання ПАТ Миколаївобленерго позовної заяви від 15.09.2016 року № 6578/10-12ю та припинити провадження у справі.

Згідно п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Пунктом 4.4 вищевказаної постанови Пленуму ВГСУ також встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми та обставини, а саме те, що дійсно відповідачем 23.09.2016 року сплачено на користь позивача 1635,66 грн., в погашення існуючої заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2016р., що підтверджується платіжним дорученням № 142 від 23.09.2016 року, у звязку з чим між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Згідно ж п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, з урахуванням наявного в матеріалах справи клопотання представника позивача про повернення судового збору, судовий збір, сплачений за подання позову у розмірі 1378,00 грн., згідно платіжного доручення № 1721 від 16.09.2016р., оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с. 7), підлягає поверненню відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Отже, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України Про судовий збір, суд

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі № 915/1008/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельфін про стягнення заборгованості в сумі 1635,66 грн. - припинити.

2. Повернути з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області (54055, м.Миколаїв, пр.Центральний, 141-в) Публічному акціонерному товариству Миколаївобленерго (54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40, поштова адреса: 54055, м.Миколаїв, вул. Чигрина, 94, р/р 260303011353 в ОПЕРВ ОУ Ощадбанку м.Миколаїв, МФО 326461, код ЄДРПОУ 24789699) судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.), сплачений згідно платіжного доручення № 1721 від 16.09.2016р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Ухвала набирає законної сили 18.10.2016р.

Суддя О.Г. Смородінова