Рішення № 62176305, 17.10.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2016 року Справа № 913/899/16

Провадження №18/913/899/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телеоптик», м. Київ

до відповідача Департаменту охорони здоровя Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 3.486.393,84 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 25.08.2016 № 1;

ОСОБА_2 за дов. від 25.08.2016 № 2;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 748000,00 грн. по оплаті вартості товару (рентгенівського комплексу), поставленого відповідачу за договором про закупівлю товару за бюджетні кошти від 30.08.2012 № 09/2012, втрат від інфляції в сумі 1 547 166,79 грн. (за період: січень 2013 р. липень 2016 р.) та трьох процентів річних в сумі 191227,05 грн. за 1332 дні прострочення (за період з 20.12.2012 по 12.08.2016).

Відповідач відзивом на позовну заяву від 09.09.2016 № 2/05-2634с проти позову заперечує посилаючись на те, що невиконання зобовязань за договором виникло внаслідок бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, яке не виконало платіжне доручення відповідача. Відповідач також зазначив, що положення ст. 625 ЦК України (про стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних) до спірних відносин не застосовуються.

Відповідач надіслав клопотання від 11.10.2016 № 2/05-2986с про продовження строку розгляду справи та відкладення її розгляду в звязку можливістю укладення з позивачем мирової угоди.

Позивач 17.10.2016 заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 3.486.443,84 грн., які знаходяться на банківському рахунку відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору про закупівлю товару за бюджетні кошти від 30.08.2012 № 09/2012 (з додатковими угодами), укладеному між сторонами за позовом, позивач в період з 17.12.2012 по 20.12.2012 поставив відповідачу товар (пять комплексів рентгенівських діагностичних цифрових КРДЦ-00-Альфа вартістю 1 748 000,00 грн. кожний) на загальну суму 8 740 000 грн., що підтверджується видатковими накладними позивача від 17.12.2012 № 32 (на два комплекси), від 20.12.2012 № 31 (на три комплекси), які підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені його печаткою, а також довіреностями відповідача від 17.12.2012 № 97 та від 20.12.2012 № 105.

Відповідно до п. 6.3.4. договору позивач виконав пусконалагоджувальні роботи, ввів комплекси в експлуатацію та провів навчання медичного і технічного персоналу щодо роботи з комплексами, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 20.06.2013, який підписано повноважними представниками сторін за договором та скріплено печатками сторін.

Пунктом 4.1. договору, в редакції додаткової угоди до нього від 28.11.2012 № 4, встановлено, що відповідач здійснює попередню оплату за товар в сумі 8 740 000,00 грн. у термін до 20.12.2012.

В період з 28.09.2012 по 18.10.2012 відповідач частково оплатив позивачу вартість товару (вартість трьох рентгенівських комплексів) в сумі 5.244.000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (їх копії залучено до матеріалів справи).

05.03.2013 відповідач повернув позивачу один рентгенівський комплекс вартістю 1 748 000,00 грн., що підтверджується наказом відповідача від 04.03.2013 № 162, накладною відповідача від 05.03.2013, актом приймання-передачі від 05.03.2013. Крім того, про вказаний факт зазначено позивачем у позовній заяві.

У порушення умов договору відповідач до теперішнього часу не оплатив позивачу вартість одного рентгенівського комплексу; борг відповідача складає 1 748 000,00 грн., що підтверджується вищевказаними матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доводи відповідача, якими він заперечу проти позову (про те, що невиконання зобовязань за договором виникло внаслідок бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, яке не виконало платіжне доручення відповідача) не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобовязань за договором, і тому, не приймаються судом до уваги.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 1.748.000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в звязку з чим, на вимогу позивача на підставі ст. 625 ЦК України він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно обґрунтованому, перевіреному судом розрахунку позивача втрати від інфляції за період: січень 2013 р. липень 2016 р. складають 1 547 166,79 грн., три проценти річних за 1332 дні прострочення за період з 20.12.2012 по 12.08.2016 складають 191227,05 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Доводи відповідача, якими він заперечує проти стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних (про те, що положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до спірних відносин) не приймаються судом до уваги, в звязку з їх необґрунтованістю.

Відповідач надіслав суду клопотання від 11.10.2016 № 2/05-2986с про продовження строку розгляду справи та відкладення її розгляду в звязку можливістю укладення з позивачем мирової угоди.

Клопотання відповідача від 11.10.2016 про продовження строку розгляду справи та відкладення її розгляду судом відхиляється, так як позивач письмово заявив суду, що він не має наміру укладати з відповідачем мирову угоду та просить розглянути справу по суті.

Позивач 17.10.2016 заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 3.486.443,84 грн., які знаходяться на банківському рахунку відповідача.

Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що йому із сайту державних закупівель стало відомо, що відповідач до кінця 2016 року планує здійснити на відкритих торгах закупку двох рентгенівських комплексів за загальну суму 23.500.000,00 грн.

Позивач зазначив, що у нього є підстави вважати, що проведення торгів та сплата вказаної суми утруднить виконання рішення суду та унеможливить його виконання у 2016 році, що завдасть йому збитків.

Вказане клопотання позивача не підлягає задоволенню за таких підстав:

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

На думку суду, зазначені позивачем обставини, не є таким достатньо обґрунтованим припущенням, тому, клопотання позивача про забезпечення позову відхиляється.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 52295,91 грн. (позов предявлено та задоволено на суму 3486393,84 грн., 1,5 % від яких складають 52295,91 грн.) підлягають відшкодуванню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Департаменту охорони здоровя Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Центральний, 59, ідентифікаційний код 02012651, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телеоптик», м. Київ, вул. Волоська, 55/57, ідентифікаційний код 32621017, заборгованість в сумі 1748000,00 грн. по оплаті товару, втрати від інфляції в сумі 1547166,79 грн., три проценти річних в сумі 191227,05 грн., витрати на судовий збір в сумі 52295,91 грн.; наказ видати.

17 жовтня 2016 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21 жовтня 2016 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко