Рішення № 62176225, 20.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016Справа №910/16268/16За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про відшкодування шкоди у розмірі 30 966,60 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 30 966,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0199-0157 від 20.07.2009 та додатку № 28-0199-0157\15\0055 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Кіа", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 30 966,60 грн. (за вирахуванням франшизи) в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 порушено провадження по справі № 910/16268/16 та призначено її до розгляду на 22.09.2016.

15.09.2016 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація.

22.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 22.09.2016 з'явився представник відповідача та надав суду відзив на позовну заяву для долучення до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідача зазначає, що відповідно до підпункту ґ пункту 5.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен встановити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування, однак позивач не надав фото пошкодженого транспортного засобу, що на думку відповідача не дає можливість перевірити відповідність пошкоджень заявленій сумі.

Представник позивача в судове засідання 22.09.2016 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, проте від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 розгляд справи відкладено на 20.10.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 20.10.2016 представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні 20.10.2016 суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що з отриманого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (00034186) змінило найменування на - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (00034186), а тому дійшов висновку змінити найменування відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 20.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - страховик) та ТОВ «Порше лізинг Україна» (далі - страхувальник) укладено Додаток № 28-0199-0157\15\005 до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0199-0157 від 20.07.2009, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2016 у справі № 522/8052/16-п встановлено, що 31.03.2016 ОСОБА_1, рухаючись по пров. Утьосова в м. Одесі, керуючи транспортним засобом "Кіа", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 допустив зіткнення із транспортним засобом марки "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до зазначеної вище постанови Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2016 у справі № 522/8052/16-п ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

31.03.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, у якій просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО.

Актом огляду пошкодженого транспортного засобу від 31.03.2016 встановлено кількість та характер пошкоджень транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до рахунку АдСЧТ00817 від 07.04.2016, вданого ТОВ «Автомобільний дім», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 42 485,90 грн.

11.04.2016 позивач, на підставі страхового акту №ПСКА-5920 від 11.04.2016, розрахунку суми страхового відшкодування, виплатив страхове відшкодування у розмірі 31 966,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6436 від 11.04.2016.

Відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом марки "Кіа", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/3393093 (термін дії з31.01.2016 по 30.01.2017).

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Враховуючи те, що цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Кіа", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 30 966,60 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику (шляхом перерахування суми страхового відшкодування на СТО), отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Кіа", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована відповідачем, то останній взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Розмір страхового відшкодування визначався позивачем на підставі рахунку №АдСЧТ00817 від 07.04.2016, виданого ТОВ «Автомобільний дім», та згідно з умовами договору, згідно із якими, позивачем виплачено 31 966,60 грн. страхового відшкодування.

Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик (позивач) набув права зворотної вимоги до страховика винної особи (відповідача у справі) у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача та здійснення позивачем витрат у розмірі 31 966,60 грн. по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № АЕ/3393093 встановлено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн., а безумовна франшиза становить 1000,00 грн.

Позивачем, при розрахунку позовних вимог, здійснено вирахування франшизи у розмірі 1000,00 грн., а тому сума страхового відшкодування у розмірі 30 966,60 грн., заявлена до стягнення з відповідача, є обґрунтованою.

При цьому, суд вважає твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими, оскільки наявні в матеріалах справи докази (рахунок №АдСЧТ00817 від 07.04.2016, Акт огляду транспортного засобу від 31.03.2016, платіжне доручення № 6436 від 11.04.2016) є достатніми для підтвердження факту понесення шкоди у розмірі 31 966,60 грн. та пошкодження транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП. Більше того, відсутність фото пошкодженого транспортного засобу не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 30 966,60 грн. страхового відшкодування, у зв'язку із чим, суд задовольняє позов повністю.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ А, код 30859524) 30 966,60 грн. страхового відшкодування та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2016.

Суддя С.О. Турчин