Рішення № 62176134, 19.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/16338/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія"Альфа-Гарант"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

про стягнення 12800,01 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явилисьвід відповідача Ліповуз Д.І. - представник за довіреністю № 01/340-49 від 04.01.16від третьої особине з'явились

У судовому засіданні 19.10.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди 12800,01 грн. в порядку суброгації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" на підставі договору добровільного комплексного страхування № 027032/4001/0003683 від 24.11.2014р, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Nissan Juke", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування " та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Daewoo", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ТзДВ "СК"Альфа-Гарант", позивачем було направлено останньому претензію. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму шкоди, позивач просить стягнути з відповідача 12800,01 грн. в якості відшкодування майнової шкоди.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16338/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 28.09.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2016 суд в порядку ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відклав розгляд справи на 19.01.2016.

13.10.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а також клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

18.10.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1, відповідно до яких третя особа просить розглядати справи без її участі та задовольни позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" в повному обсязі з огляду на наступне.

17.04.2014 між ОСОБА_1 (надалі - страхувальник) та ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" (надалі - страховик) було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АІ/0562875), на підставі якого 17.04.2014 страхувальник сплатив страховий платіж у розмірі 391,23 грн.

Згідно п. 3 Полісу встановлено, що строк дії з 00 год. 00 хв. 21.02.2014 до 20.04.2015 включно, і те, що Договір (поліс) набирає чинності з початку зазначеного строку його дії.

Таким чином, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 04.02.2015 договір страхування був чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався, про що свідчить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09.03.2016 у справі № 523/7750/15-ц, яке частково змінено рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.04.2016 в частині обґрунтування мотивів відмови від позову, в решті рішення залишено без змін.

У судове засідання, призначене на 19.10.2016, з'явився представник відповідача, який проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві від 27.09.2016, що долучений до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" не укладався поліс № АІ/0562875, бланк вказаного полісу був втрачений, в результаті чого відповідачем було здійснено всі дії для публічного оголошення такої інформації та повідомлення МТСБУ. Крім того, відповідач стверджує, що страховий платіж щодо оспорюваного поліса на адресу ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" не надходив, а тому договір страхування в порядку ст. 18 Закону України «Про страхування» вважається таким, що не набрав чинності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

24 листопада 2014 року за договором добровільного комплексного страхування № 027032/4001/0003683 ПрАТ «СК "Уніка» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1, страхувальник та вигодонабувач за договором - ОСОБА_3.

Згідно Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 57296208, 04.02.2015 на вул. Суворовській в м. Одесі мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 під керуванням власника, та «Daewoo", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.02.2015 у справі № 523/1891/15-п.

04.02.15 страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку та про виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО.

Згідно Висновку № 2679 від 27.02.2015 експертного товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу станом на 04.02.2015 складає 15405,74 грн.

Фактичні витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу марки «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку СТО - ТОВ «Н Моторс Юг» від 16.02.15 № НМЗНа-15261 складають 15571,76 грн..

За страховим випадком - ДТП що сталась 04.02.2015 за участю застрахованого автомобіля ««Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № 00162267 від 03.03.15 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 13800,01 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 007600 від 04.03.15.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_5, яка керувала автомобілем «Daewoo», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.02.2015 у справі № 523/1891/15-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_1 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що з 21.04.2014 до 20.04.2015 (Поліс АІ/0562875), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Daewoo», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 1000,00 грн.

В матеріалах справи наявна копія рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09.03.2016 у справі № 523/7750/15-ц за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним, яким в позові відмовлено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.04.2016 апеляційна скарга ТзДВ Страхової компанії «Альфа-Гарант» відхилено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09.03.2016 змінено в частині обґрунтування мотивів відмови від позову, в решті рішення залишено без змін.

Таким чином, станом на момент вирішення даного спору страховий поліс АІ/0562875 недійсним не визнаний, а отже є чинним.

Отже, суд приходить до висновку, що саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування № 027032/4001/0003683 від 24.11.2014, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За таких обставин, розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний сплатити відповідач позивачу в порядку регресу, становить 13800,01 грн. - 1000 грн. = 12800,01 грн., що відповідає розміру позовних вимог.

В матеріалах справи наявна копія повідомлення особи, відповідальність якої застраховано про ДТП, що було подано відповідачеві ОСОБА_5 05.02.2015.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 196 (в порядку суброгації) про відшкодування збитків в розмірі 13800,01 грн., яка була отримана відповідачем 30.03.2015. В свою чергу відповідач листом від 26.05.2016 вих. № 12/2143 повідомив позивача, що проведеною перевіркою матеріалів справи відносно ДТП встановлено, що поліс обов'язкового срахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/0562875 не мав чинності, оскільки був втрачений, що також було опубліковано в оголошенні «Урядовий кур'єр» від 21.10.2014. Враховуючи вищевикладене, ТзДВ СК «Альфа-Гарант» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування в порядку регресу ПАТ СК «Уніка» як потерпілій стороні.

Доводи відповідача, викладені у відповіді на претензію та у відзиві на позовну заяву, суд вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими під час розгляду справи обставинами, зокрема рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.03.2016 у справі № 523/7750/15-ц за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним та рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.04.2016 в цій же справі.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Враховуючи не здійснення виплати відповідачем на користь позивача в повному обсязі, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133 м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032 м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в сумі 12800 (дванадцять тисяч вісімсот) грн. 01 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.