Рішення № 62176017, 19.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/17983/16

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м. Київ,доПриватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м. Київ,простягнення 1 713, 50 грн. за участю представників сторін:

від позивача Куриленко М.В. (довіреність №981 від 09.06.2016р.)від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», (надалі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (надалі - ПрАТ «УТСК», відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 1 713,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що виконавши умови договору добровільного страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку із пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2016р. порушено провадження у справі №910/17983/16 та розгляд справи призначено на 19.10.2016р.

17.10.2016р. до господарського суду надійшли витребувані ухвалою від 03.10.2016р. докази від Моторного (транспортного) страхового бюро України та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»

Представник позивача - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у судовому засіданні призначеному на 19.10.2016р. просив розглянути справу за наявними в ній доказами та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника для участі у судовому засіданні та не повідомив суд про підстави неможливості такої участі.

При цьому, необхідно зазначити, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.10.2016р. відправлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, та отримана 07.10.2016р. уповноваженою особою відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Враховуючи те, що неявка належним чином повідомленого позивача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/17983/16.

ВСТАНОВИВ:

15.07.2015р. між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (надалі - страховик), як страховиком, та ОСОБА_2 (надалі - страхувальник), як страхувальником, укладено договір №АМ.098251 добровільного страхування наземних транспортних засобів, згідно якого страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу марки/моделі Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок настання страхового випадку.

07.09.2015р. у місті Дніпропетровську (вулиця Свердлова, будинок 51а) відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки/моделі Mercedes-benz Vito, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та транспортним засобом марки/моделі Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.(страхувальник), внаслідок чого транспортний засіб останнього отримав механічні пошкодження задньої центральної частини.

Вищезазначена ДТП за взаємним погодженням водіїв, оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Як вбачається із матеріалів справи, 07.09.2015р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій зазначив прохання по виплаті відшкодування на рахунок ПП «Аеліта»

Вартість відновлювального ремонту відповідно до рахунку на оплату №2635 від 08.09.2015р. виставленого Приватним підприємством «Аеліта» становить 2 713,50 грн.

Згідно зі страховим актом №UA2015090700018/L01/01 від 26.09.2015р. та розрахунком до нього, позивач визначив розмір страхового відшкодування, відповідно до вказаного вище рахунку у розмірі 2 713,50 грн.

Позивач, відповідно до заяви страхувальника, перерахував на рахунок ПП «Аеліта» суму страхового відшкодування у розмірі 2 713,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №35956 від 28.09.2015р.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки/моделі Mercedes-benz Vito, державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" (відповідач у справі), за полісом №АІ/5960778, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 30.09.2016р. звернувся до господарського суду міста Києва із відповідним позовом про відшкодування шкоди.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Положення ст.22 ЦК України передбачають, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. (ст. 1188 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом вище, дорожньо-транспортна пригода, що відбулась 07.09.2015р. у м. Дніпропетровську, оформлена європротоколом - повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Суд зазначає, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011р., яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Так, відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п.33.2 ст.33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011р. №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як вбачається із даного європротоколу, дорожньо-транспортна пригода сталась 07.09.2015р. об 11.30 год. у м. Дніпропетровську, по вулиці Свердлова, будинок 51а, між транспортним засобом марки/моделі Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (на підставі договору №АМ.112812 від 15.07.2015р.) та транспортним засобом марки/моделі Mercedes-benz Vito, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Дослідивши наявний у матеріалах справи європротокол (а.с. 19), суд встановив, що водій транспортного засобу марки/моделі Mercedes-benz Vito, державний номерний знак НОМЕР_2, виконуючи рух заднім ходом, здійснив зіткнення із задньою частиною транспортного засобу марки/моделі Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, що знаходився в стані стоянки/зупинки.

Враховуючи дійсні обставини визначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, а саме: п. 12 «Обставини» та п. 13 «Схема пригоди, коли сталося зіткнення», суд встановив, що ДТП сталась з вини транспортного засобу марки/моделі Mercedes-benz Vito, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована відповідачем у справі - Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" за полісом №АІ/5960778.

Суд, дослідивши вищеназваний європротокол від 07.09.2015р., дійшов висновку, що він заповнений згідно із встановленими Інструкцією вимогами щодо заповнення всіх пунктів європротоколу, містить всю необхідну інформацію для встановлення фактичних обставин ДТП, винної у спричиненні ДТП особи та страхових компаній, якими застраховано цивільно-правову відповідальність водіїв. Жодних виправлень вказаний європротокол також не містить, кількість відмічених хрестиком клітинок відповідає фактично заповненим, а отже, не може бути визнаний зіпсованим або недійсним.

Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є, відповідно, підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

При цьому, при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складення її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу МВС України) не складається постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №АМ.098251 від 15.07.2015р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, враховуючи наведене, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки/моделі Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1.

Статтею 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Вирішуючи питання щодо розміру страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України, розмір такої виплати не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №698 від 17.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1412/20150 від 7.12.2011 року "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", відповідно до пункту 33.2 статті 33 та пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та пункту 1 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України затвердити максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач, відповідно до положень чинного законодавства та умов Договору №СМ.098251 від 15.07.2015р., перерахував на рахунок СТО - ПП «Аеліта» визначену на підставі рахунку на оплату №2635 від 08.09.2015р., суму страхового відшкодування у розмірі 2 713,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №35956 від 28.09.2015р.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договору страхування.

Згідно із умовами полісу № АІ/5960778, виданого відповідачем, розмір франшизи становить 1000,00 грн., яка правомірно вирахувана позивачем при розрахунку страхового відшкодування, заявленого до стягнення в порядку регресу в межах поданого позову.

Разом з тим, відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Як вбачається із матеріалів справи, до розміру страхового відшкодування, визначеного на підставі рахунку на оплату №2635 від 08.09.2015р. (а.с. 26), виставленого ПП «Аеліта», включено вартість мийки транспортного засобу у розмірі 76,50 грн. та полірування кришки багажника у розмірі 135,00 грн.

З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку про зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки та полірування, враховуючи що позивачем не надано доказів на підтвердження виключення даної складової із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення у межах даного позову, а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 1 502,00 грн. (1 713,50 грн. - 76,50 грн. - 135,00 грн. = 1 502,00 грн.)

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" не надано доказів, що підтверджують відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу,.

За таких обставин, позовні вимоги ПрАТ «СК «ПЗУ Страхування» до ПрАТ «УТСК» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва. -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, код ЄДРПОУ 20782312) сплачене страхове відшкодування у розмірі 1 502 (одна тисяча п'ятсот дві) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 207 (одна тисяча двісті сім) грн. 91 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 24.10.2016 року.

Суддя В.В. Князьков