Рішення № 62175871, 19.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/12276/16За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача Державне підприємство "Донецька залізниця"

про стягнення 9909,27 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився;від відповідача: від третьої особи:не з'явився; не з'явився;

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 9909,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із залізничною накладною № 51787711 від 05.02.2016 на адресу позивача зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці прибув вагон № 52570900 з вантажем кокс доменний, вантажовідправником якого є Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод". Вказаний вагон було видано вантажоодержувачу (позивачу) із складанням відповідного комерційного акту, в якому зазначено про недостачу вантажу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як правонаступника усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця", суми збитків у розмірі 9909,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12276/16, розгляд останньої призначено на 22.08.2016.

Судове засідання 22.08.2016 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у черговій щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 29.08.2016 розгляд справи призначено на 09.09.2016 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача державне підприємство "Донецька залізниця".

В судове засідання 09.09.2016 представники учасників процесу не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 09.09.2016 розгляд справи відкладено на 28.09.2016.

Через загальний відділ діловодства суду від позивача 16.09.2016 надійшло клопотання, в якому він підтримував позову у повному обсязі та просив розглянути справу без участі представника позивача.

В судове засідання 28.09.2016 представник позивача не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представники третьої особи та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 28.09.2016 розгляд справи відкладено на 19.10.2016.

Через загальний відділ діловодства суду 18.10.2016 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що сума збитків не підтверджена належними та допустимими доказами.

В судове засідання 19.10.2016 представник позивача не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представники третьої особи та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Згідно із п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості або відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в мережі Інтернет про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту (передбачають здійснення відправлення ухвали суду за адресою, що значиться в ЄДРПОУ або за іншою адресою).

Місцезнаходженням третьої особи є м. Донецьк - територія проведення АТО.

Неможливість здійснення поштового відправлення у м. Донецьк підтверджується листом УДППЗ "Укрпошта" Київська міська дирекція № 50-06/606 від 03.06.2016.

За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис (п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції").

У відповідності до згаданого листа судом було розміщено інформацію про залучення ДП "Донецька залізниця" як третьої особи та призначення справи до розгляду на 09.09.2016 та відкладення розгляду справи на 28.09.2016, 19.10.2016 на сторінці Господарського суду міста Києва офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, що підтверджується відповідними роздруківками, долученими до матеріалів справи.

Таким чином, ДП "Донецька залізниця" було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 між позивачем, як покупцем, та Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", як постачальником, було укладено Договір поставки № 245/108/16Сб на поставку коксової продукції.

Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", як вантажовідправником, зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за накладною № 51787711 від 05.02.2016 було відправлено в тому числі вагон № 52570900 з вантажем "кокс доменний". Вантажоодержувачем за вказаною накладеною є позивач.

Згідно із залізничною накладною № 51787711 загальна маса вантажу - 201150 кг, в тому числі маса вантажу у вагоні № 52570900 - 39700 кг.

06.02.2016 вантаж, що прибув у вагоні № 52570900 був виданий одержувачу - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (позивачу) із складанням комерційного акту БН № 724700/67 від 06.02.2016, про що в залізничній накладній № 51787711 зроблено відповідний напис.

В комерційному акті БН № 724700/67 від 06.02.2016 зазначено наступне: на підставі акту о/ф № 1-025 від 06.02.2016 (ст. Маріуполь-Сортувальна, Донецької залізної дороги) здійснювалось комісійне переважування вагону № 52570900 по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту. За документом значиться вантаж кокс доменний вологий, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах, брутто не вказано, тара - 23300 кг, нетто - 39700 кг. При переважуванні вантаж виявився: брутто - 59800 кг, тара - 23300 кг, нетто 36500 кг, що менше документу на 3200 кг. Завантаження в вагоні вище рівня бортів 200 мм "шапкою", вантаж маркований однією поздовжньою лінією вапном. В вагоні над 1-2 люками поглиблення 1000мм* на ширину вагона*200 мм над 7 люком поглиблення розміром 1200 мм*1200 мм *200 мм, в глиб вагону. Маркування порушене, течі вантажу на ст.. Маріуполь-Сортувальна нема. Вагон прибув у технічно справному стані. Об'єм кузова вагону 75 куб. м. Об'єм, вага вантажу в документі не вказаний. Переважування вантажу здійснювалось у присутності зам. дс ОСОБА_4, комерційного агента ОСОБА_1, прийомоздавача вантажу комбінату ім.. Ілліча ОСОБА_7 і ваговика позивача ОСОБА_6 на 150 тонних електронних вагах станції ОСОБА_8 2 з повною зупинкою вагону. При повторному зважуванні вагону недостача вантажу підтвердилась.

Комерційні акти підписано належними особами згідно п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці - начальником станції, вантажоодержувачем та комерційними агентами. Зазначено, що завідуючого вантажним двором в штаті немає.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку - фактури № 90736102 від 05.02.2016 та сертифікату якості на партію № 16718 від 04.02.2016 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 9909,27 грн.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірний вагон є напіввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладної № 51787711 вантаж (кокс доменний, вологий) завантажено відправником навалом та маркований однією поздовжньою лінією вапном.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

21.10.2015 під час приймання вантажу, що прибув у вагоні № 52570900 було виявлено недостачу, про що складно комерційні акти БН № 724700/67 від 06.02.2016 та в залізничній накладній № 51787711 зроблено відповідний напис.

Згідно із комерційним актом БН № 724700/67 від 06.02.2016 загальна недостача вантажу за залізничною накладною №51787711 становить 3200 кг.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

В матеріалах справи наявні рахунок - фактура № 90736102 від 05.02.2016 та сертифікату якості на партію № 16718 від 04.02.2016 згідно із якими вартість 1 тонни вантажу становить 4118,57 грн. без ПДВ. (загальна вартість вантажу - 136256,20 грн., загальна вага вантажу - 39,70 т)

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

у вагоні №52570900 маса нетто при відправленні 39700 кг;

норма недостачі 39700х 2% = 794 кг;

недостача 39700 кг - 36500 кг = 3200 кг;

вартість 1 тонни з ПДВ становить 4118,57 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 3200 кг (сума недостачі) - 794 кг (норма недостачі) = 2406 кг.

Вартість нестачі вантажу становить 9909,27 грн. (2,406 Х 4118,57 грн.) у зв'язку із чим, заявлена до стягнення сума збитків визнається судом обґрунтованою.

Загальна вартість недостачі у двох вагонах становить 9909,27 грн. та є обґрунтованою сумою збитків.

Відповідно до п. 115 Статуту залізниць вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача про ненадання податкової накладної на підтвердження суми збитків, які підлягають відшкодуванню, оскільки, до матеріалів справи надано рахунок-фактуру та сертифікат якості, які підтверджують вартість вантажу, збитки розраховані з урахуванням 2% норми природної втрати.

Позивач просить суд стягнути суму збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 9909,27 грн. з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", як правонаступника Державного підприємства "Донецька залізниця".

Вирішуючи питання щодо того чи є ПАТ "Українська залізниця" правонаступником ДП "Донецька залізниця" судом було встановлено наступне.

Позивач посилається на ті обставини, які підтверджені матеріалами справи договір перевезення вантажу був укладений з Державним підприємством "Донецька залізниця"; вагон № 52570900 був прийнятий до перевезення Державним підприємством "Донецька залізниця" та виданий позивачу із складенням комерційних актів БН № 724700/67 від 06.02.2016, в якому зазначено про недостачу вантажу.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства " Українська залізниця". Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2014 № 4442-VI, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Згідно із п. 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015, товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків третьої особи.

У відповідності до відомостей, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця".

Разом з тим, реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями.

Так, в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до наведеного, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів визначено також у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства" Українська залізниця".

Згідно із вищенаведеними нормами законодавства, вказівка в Законі України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанові Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 та Статуті ПАТ "Українська залізниця" про те, що останнє є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Відповідно до пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

В пункті 5 постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №604 від 12.11.2014.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Згідно із ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Отже, процедура реорганізації підприємств залізничного транспорту загального користування та передача всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

До матеріалів справи надано передавальний акт ДП "Донецька залізниця" від 05.08.2015, затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015, яким підтверджено вартість та склад активів та зобов'язань ДП "Донецька залізниця". Правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця", яке розташоване на території проведення АТО не включається до зведених актів інвентаризації, а відображається на балансі і закріплюється в частині активів ПАТ "Укрзалізниця" на праві господарського відання до проведення інвентаризації та оцінки.

Вказаний акт не підтверджує передання зобов'язань від ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Українська залізниця", що виникли з перевезення за накладною від 05.02.2016 № 51787711. Слід зауважити, що накладна складена після підписання передавального акту.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що Державне підприємство "Донецька залізниця", яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" не передавало (відповідні передавальні акти за зобов'язаннями не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003, у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Донецька залізниця" знаходиться в стані припинення.

Враховуючи вищенаведене, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Державного підприємства "Донецька залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та згідно із наявних у матеріалах справи документів, на даний час комісія з припинення не завершила роботу з ліквідації ДП "Донецька залізниця", передавальні акти за зобов'язаннями не складено та боржник не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, то у ПАТ "Українська залізниця" не виникло зобов'язання по відшкодуванню збитків у розмірі втраченого майна. У зв'язку із наведеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 9909,27 грн.

До матеріалів справи додано договір № 1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги від 25.12.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виконуючого обов'язки начальника регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". Згідно п. 1.1 даного договору його предметом є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за цю послугу.

Згідно п. 4.7.1 договору електронний документообіг між виконавцем та вантажовласником включає наступні електронні документи: замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12, накладна, відомість вагонів, відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом, перелік, особовий рахунок, податкова накладна, накладна СМГС при перевезенні порожніх власних вагонів між Україною та Російською Федерацією, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за подання/забирання вагонів, накопичувальна картка зборів за роботи.

Тобто між контрагентами введено електронний документообіг.

До матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів здійснення перевезення за накладною від 05.02.2016 № 51787711 регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на підставі договору № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015. Документи, передбачені п. 4.7.1 договору на підтвердження факту виконання конкретних перевезень за договором № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 сторонами суду не надавались, у наявних в матеріалах справи первинних документах відсутні посилання на вказаний вище договорі та зазначено про здійснення перевезення ДП "Донецька залізниця".

Отже суду не надано доказів здійснення перевезення за накладною від 05.02.2016 № 51787711 регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця", від імені якої було підписано договір № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015, чи відповідачем Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця". Крім того позивач в позовній заяві наполягає на тих обставинах, що перевезення здійснене саме третьою особою: ДП «Донецька залізниця», а не регіональною філією і заявляє позов до відповідача саме як до правонаступника третьої особи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову позивачу у позові до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Суд зазначає, що належним відповідачем у справі може бути лише особа, яка має зобов'язання перед позивачем за обставинами, які є предметом позову.

Статтею 131 Статуту залізниць України передбачено, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів здійснення перевезення відповідачем та заподіяння збитку позивачу саме Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", а тому суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.10.2016

Суддя І.В.Усатенко