Рішення № 62175233, 18.10.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" жовтня 2016 р. Справа № 906/664/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 30.12.2015

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № 2485 від 01.07.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Міністерства оборони України (м. Київ)

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт.Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 906670,56 грн

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 906670,56 грн, з яких: 228390,00 грн пені та 678280,56 грн штрафу за порушення термінів постачання продукції згідно укладеного між сторонами договору № 342/3/6/8 про закупівлю за державні кошти від 28.05.2015.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та заяві від 17.10.2016 № 1214.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві (а.с. 65-67). Зокрема зазначив, що додатковими угодами до договору № 342/3/6/8 про закупівлю за державні кошти від 28.05.2015 було продовжено як термін дії договору, так і строк виконання поставки продукції, відтак відповідач виконав свої зобов'язання в строк передбачений договором (з урахуванням внесених змін).

Представник позивача додатково зазначив, що першу додаткову угоду до основного договору було підписано лише в грудні 2015, а поставка продукції мала відбутися до 30.08.2015. Отже, відповідач порушив терміни поставки продукції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2015 між Міністерством оборони України (замовник/позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (постачальник/відповідач) укладено договір №342/3/6/8 про закупівлю за державні кошти (далі - Договір) (а.с.12-23), за умовами якого постачальник зобов'язується до 30.08.2015 поставити Замовникові запасні частини до БМП за процедурою закупівлі танки та інші бойові самохідні броньовані транспортні засоби й частини до них (30.40.1) (запасні частини до БМП) (далі - Продукція) у кількості та в терміни, які зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію за договірними (фактичними) цінами (п.1.1 договору).

Ціна Договору становить 4 844 861,15 грн (без ПДВ) за КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260 стаття 3639, яка встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладення договору (протокол засіданні комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 22.05.2015 № 75/286/5, з них: ціна за одиницю продукції - відповідно специфікації (п.3.1 договору).

Згідно додатку №1 (специфікації) до Договору відповідач мав поставити 168 найменувань продукції на суму 4 844 861,15 грн.

Відповідно до п.4.1 Договору, розрахунки з постачальником проводяться за фактично поставлену продукцію протягом 10-ти банківських днів з дати підписання замовником акту приймання продукції (форма № 4), згідно з наданими постачальником рахунками за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України та проведення платежів Державною казначейською службою України після отримання представником замовника наступних документів: акту прийому (форма № 4), видаткової накладної; посвідчення ВП; копії довіреностей про отримання майна вантажоодержувачем.

Згідно п.4.4 Договору, замовник на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами) може здійснювати попередню оплату продукції на строк, що не перевищує терміну поставки у розмірі до 70% від ціни Договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання замовником рахунка -фактури, наданого постачальником.

Термін поставки продукції (або її частини) по погашенню попередньої оплати не пізніше 30.08.2016. Продукція (або її частина) вважається поставленою з моменту затвердження акту прийому поставленої продукції (форма - додаток №4 до Договору) замовником в установленому порядку.

Якщо продукція (або її частина) своєчасно не поставлена, то постачальник несе відповідальність відповідно до п.7.3.2 Договору, а попередня оплата повертається замовнику протягом двох робочих днів.

Відповідно п.5.1 договору, строк поставки продукції, передбаченого Специфікацією, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №1), не пізніше 30.08.2015. Дозволяється дострокове постачання Продукції партіями.

Належним виконанням сторонами цього Договору є підписаний акт взаєморозрахунків (поставка продукції), який є невід'ємною частиною Договору (додаток № 3) (п.5.7 договору).

На виконання умов договору ДП "Житомирський бронетанковий завод" було поставлено позивачу відповідні запасні частини до БМП, а саме:

акт приймання №130/15 від 29.08.2015 на суму 1 361 934,20 грн;

акт приймання №138/15 від 08.09.2015 на суму 884 333,95 грн;

акт приймання №154/15 від 24.09.2015 на суму 562 707,75 грн;

акт приймання №172/15 від 21.10.2015 на суму 1 177 669,95 грн;

акт приймання №184/15 від 06.11.2015 на суму 405 811,75 грн;

акт приймання №196/15 від 26.11.2015 на суму 152 817,00 грн;

акт приймання №195/15 від 26.11.2015 на суму 299 620,55 грн;

акт приймання № 37/16 від 30.03.2016 на суму 598 970,37 грн.

За даними позивача, станом на 30.08.2016 року відповідачем було поставлено продукції на загальну суму 1361934,20 грн (акт приймання №130/15 від 29.08.2015).

Таким чином станом на 01.09.2015 відповідачем не було поставлено продукції на загальну суму 3 482 926,95 грн.

Пунктом 7.3.1 Договору визначено, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни продукції щодо якої порушені строки поставки за кожен день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості договору за кожен місяць прострочення.

Згідно пункту 7.3.3 Договору сплата пені, штрафів, а також відшкодування збитків за невиконання або неналежне виконання договору не звільняють сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Станом на 10.11.2015 відповідачем не було поставлено продукцію позивачу на суму 452 403,55 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором позивачем на адресу відповідача направлялася претензія (вих. № 342/3/6/5252 від 10.11.2015) щодо вжиття заходів з термінового постачання продукції та сплати штрафних санкцій (пеня, штраф) за порушення термінів постачання продукції, яка залишилась без відповіді та задоволення.

В подальшому, сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 14.12.2015, якою змінено ціну Договору в розмірі 3 932 211,27 грн, внесено зміни до специфікації, яку викладено в іншій редакції (а.с. 24-26).

30.12.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої термін дії договору від 28.05.2015 № 342/3/6/8 продовжено до 30.03.2016 (а.с. 27).

Станом на 01.01.2016, продукція на загальну суму 3 932 211,27 грн згідно договору про закупівлю за державні кошти № 342/3/6/8 від 28.05.2015 поставлена в повному обсязі, заборгованість за поставлену продукцію відсутня, про що свідчить підписаний сторонами акт взаєморозрахунків (а.с 69) та не заперечувалось представниками сторін в засіданні суду.

Однак, у зв'язку з порушенням строків поставки продукції та на підставі п.7.3.1 договору позивач нарахував відповідачу на вартість невчасно поставленої продукції пеню за період прострочення з 01.09.2015 по 09.11.2015 в розмірі 228 390,00 грн та штраф у розмірі 678 280,56 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою договір №342/3/6/8 про закупівлю за державні кошти від 28.05.2015, укладений між сторонами - є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України (ч.6 ст. 265 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов'язань, що дає підстави позивачу застосувати заходи цивільно-правової відповідальності до відповідача.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідальність відповідача як постачальника за Договором у вигляді сплати пені та її розмір (0,1 % ціни продукції) визначена у п. 7.3.1 Договору.

Однак, суд не погоджується з наведеним позивачем розрахунком пені. Згідно розрахунку здійсненого господарським судом пеня яка підлягає стягненню становить 136 467,92 грн, а саме:

на суму 3 482 926,95 грн за період з 01.09.2015 по 07.09.2015 у сумі 24 380,48 грн;

на суму 2 598 593,00 грн за період з 08.09.2015 по 23.09.2015 у сумі 41 577,49 грн;

на суму 2 035 885,25 грн за період з 24.09.2015 по 20.10.2015 у сумі 54 968,90 грн;

на суму 858 215,30 грн за період з 21.10.2015 по 05.11.2015 у сумі 13 731,44 грн;

на суму 452 403,55 грн за період з 06.11.2015 по 09.11.2015 у сумі 1 809,61 грн.

Враховуючи викладене в частині стягнення 91 922,08 грн пені слід відмовити, як необґрунтовані.

Щодо застосування позивачем штрафу до відповідача в розмірі 7% вартості договору за кожен місяць прострочення, господарський суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Водночас, при розрахунку суми штрафу позивачем застосовано п. 7.3.1 Договору, у якому розмір останнього - 7% визначається від вартості договору за кожен місяць прострочення. Тобто, сума штрафу обчислюється аналогічно сумі пені, яка має триваючий характер.

Слід зазначити, що штраф за своєю правовою природою визначається у твердій сумі або у кратному розмірі до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У свою чергу п. 7.3.1 Договору від 28.05.2015 № 342/3/6/8 сторони вже передбачили нарахування пені. Правом на стягнення пені позивач скористався шляхом звернення з окремою позовною вимогою.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами Договору від 28.05.2015 № 342/3/6/8 передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення .

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України в постановах від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15, від 12.12.2011 у справі № 07/238-10 тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищевикладене, пункт 7.3.1 договору від 28.05.2015 № 342/3/6/8 суперечить ст. 61 Конституції України, тому не підлягає застосуванню судом в якості підстави позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 678280,56 грн.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 136467,92 грн пені. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1, код 07620094) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022):

- 136 467,92 грн пені;

- 2 047,16 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.10.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - позивачу (рек. з повід.).