Ухвала суду № 62174780, 12.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Справа № 761/6924/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6336/2016Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.У березні 2015 року ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором №1/1878896 від 06.03.2014 року у розмірі 21852,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, посилався на те, що згідно умов комплексного договору №1/1878896 від 06.03.2014 року відповідачці ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 19760 грн. строком з 06.03.2014 року до 05.03.2017 року, на умовах сплати за користування кредитом 15% річних та комісійної винагороди в розмірі 1,80 % на місяць. Згідно розрахунку заборгованості борг станом на 04.02.2015 року заданим кредитним договором в загальному розмірі становив 21852,40 грн. Оскільки ОСОБА_1 заборгованість згідно умов договору не сплачує, банк звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідачки на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованості за кредитним договором в розмірі 21852,40 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на його незаконність, неповноту встановлення обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, після проведення почеркознавчої експертизи.

В обґрунтування скарги, посилалася на те, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, ухвалив рішення на основі неналежних доказів, які на думку апелянта є підробленими. Так, апелянт стверджує, що вона не укладала кредитний договір з банком, не отримувала кошти, а відповідні документи, які банк надав тільки в копіях, не відповідають дійсності. Також просила витребувати оригінали доказів у банку та призначити почеркознавчу експертизу.

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, а тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутністю.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов комплексного договору №1/1878896 від 06.03.2014 року відповідачці ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 19760 грн. строком з 06.03.2014 року до 05.03.2017 року, на умовах сплати за користування кредитом 15 % річних та комісійної винагороди в розмірі 1,80 % на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, банком зобов'язання за договором кредиту виконані.

Із долученого до справи розрахунку від 04.02.2015 року вбачається, що отриманий кредит відповідачка за умовами договору не сплачує.

Відповідачка відповідно до умов кредитного договору №1/1878896 від 06.03.2014 року зобов'язувалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, банківську комісію та виконати свої зобов'язання згідно з даним договором у повному обсязі. Але свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 04.02.2015 року має заборгованість перед ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» в розмірі 21852,40 грн., з яких 15125,35 грн. заборгованість за кредитом, 2849,57 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 711,36 грн. рахунок комісії, 450,16 грн. нараховані відсотки, 1209,48 грн. прострочена комісія, 1124,02 грн. прострочені відсотки, 382,46 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентної винагороди, що підтверджується розрахунком заборгованості від 04.02.2015 року, який міститься в матеріалах справи. (а.с. 3).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що судом було встановлено, що між ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1/1878896 від 06.03.2014 року, умови якого позивачем було виконано, шляхом надання відповідачці кредитних коштів, остання взяті на себе за договором зобов'язання не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вивчивши матеріали справи, висновки яких дійшов суд першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановлено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З викладених норм права вбачається, що кожна сторонами сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлений сторонами вимог.

Звернувшись до суду з апеляційною скаргою, апелянт вказувала на єдину підставу для скасування рішення суду, а саме те, що насправді вона не отримувала кредит у позивача та просила призначити почеркознавчу експертизу.

Колегія суддів, керуючись вимогами ч.4 ст. 10 ЦПК України, листом роз'яснювала ОСОБА_1, що для вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи, особа, яка заявляє клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, повинна надати суду вільні та експериментальні зразки свого підпису.

Також ОСОБА_1 було прямо вказано на необхідність надати суду вільні зразки свого підпису до Апеляційного суду м. Києва.

Вказаний лист з роз'ясненням був отриманий особисто ОСОБА_1 ще 12 липня 2016 року, що підтверджується зворотним повідомленням з поштової установи (а.с.179).

Колегією суддів неодноразово відкладався розгляд справи, для того, щоб надати апелянту таку можливість, проте апелянтом не було виконано вказаної необхідної умови для призначення експертизи.

Таким чином, звернувшись до суду з апеляційною скаргою, заявивши клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, апелянтом не було виконано обов'язкових умов для призначення такої експертизи, що унеможливило суд призначити експертизу у даній справі.

Інших доказів тієї обставини, що ОСОБА_1 не отримувала кредит у позивача, всупереч ч.1 ст. 60 ЦПК України, апелянтом надано не було, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218,303-305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді