Рішення № 62174725, 04.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/1108/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/10925/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Вербової І.М.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: позивача ОСОБА_3

представників відповідача ГерелесЛ.В., Бойко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року

та Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» про стягнення доплат до заробітної плати, індексу інфляції та суми морального збитку.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення доплат до заробітної плати, індексу інфляції та суми морального збитку, обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. У відповідності до наказу №44 від 23.03.2015 року була притягнута до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків юрисконсульта відділу юридичного департаменту. Рішенням суду зазначений наказ було визнано незаконним та таким, що підлягає скасуванню. За період дії наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани - з 23.03.2015 року по 21.10.2015 року їй безпідставно та незаконно не доплачувалась заробітна плата, а саме преміальна її частина. Так як підставою невиплати премії був наказ, який в подальшому судом був визнаний незаконним. Тому просила стягнути з відповідача невиплачені доплати (премії) до заробітної плати за період з березня 2015 року по жовтень 2015 року по 1985 гривень щомісячно - всього: 15880 гривень. Також не виплачена премія за травень 2015 року в розмірі 1000 гривень, яка виплачувалась всім працівникам, крім позивача. Оскільки відповідно до ст. 95 ч.5 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку, то сума індексу інфляції по невиплаченій премії за період з березня 2015 року по жовтень 2015 року включно становила 889,47 гривень. Відповідач також не розрахувався з нею за останній день її хвороби (13.10.2015 року) згідно лікарняного листа, сума боргу за яким становить 162,44 гривень. Крім цього, позивач просила стягнути з відповідача суму моральних збитків вона, які вона оцінює в 50 000 гривень.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо- металургійна компанія» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 15 000 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року було вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду сторони подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_3 звертаючись до суду ставила питання про скасування рішення та постановлення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи також на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи. А саме відмову у витребуванні доказів, виклику свідка що призвело до неповноти судового слідства. Та висновку суду про те, що підставою невиплати їй преміальної частини заробітної плати з березня 2015 року була саме незаконна догана, а ніяк не інші обставини, надумані протилежною стороною.

Відповідач у поданій скарзі ставив питання про часткове скасування рішення суду, а саме в частині стягнення моральної шкоди в сумі 15 000 гривень та скасування додаткового рішення цього суду від 30.06.2016 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди.

Позивач у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги відповідача заперечувала.

Представники відповідача підтримали подану апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги ОСОБА_3, заперечували.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення.

Апеляційні скарги ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», а саме на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року підлягає частковому задоволенню на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення доплат до заробітної плати в вигляді складової - премії, індексу інфляції виходив з того, що факт позбавлення премії, як складової заробітної плати позивача в зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

Зазначаючи, що не підлягали до задоволення і позовні вимоги в частині стягнення оплати за листком непрацездатності, так як в судовому засіданні встановлено, що товариство виплатило позивачу суму лікарняних за період з 08.10.2015 року по 13.10.2015 року в повному обсязі.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 вказувала на те, що поза увагою суду були залишені наступні обставини: яка природа є у невиплаченій позивачу додатковій заробітній платні, це була додаткова заробітна платня чи заохочувальні та компенсаційні виплати, як стверджував відповідач; чи можливо визначити показники роботи працівника при відсутності будь-яких критеріїв, які повинні бути закріплені у внутрішніх локальних документах відповідача. Виходячи із того, що позивачу не було надано для ознайомлення наказу про позбавлення її премії, чи не була вона позбавлена можливості захищати свої законні трудові права.

На думку колегії суддів зазначені вище доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування постановленого судового рішення. Так як позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів у відповідності до положень ст. 58, 59 ЦПК України на їх підтвердження. Хоча у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, що на підставі наказу №122-л від 09.10.2012 року позивач була прийнята на роботу на посаду юрисконсульта відділу юридичного департаменту з 09.10.2012 року з випробувальним терміном три місяці з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Наказом № 02-шр від 02.01.2013 року було внесено зміни в штатному розписі ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», зокрема, введено посаду юрисконсульта відділу юридичного департаменту з посадовим окладом 5950 гривень.

Згідно наказу №1/1-л від 02.01.2013 року в зв'язку з організаційно-штатними змінами позивачу встановлено з 02.01.2013 року посадовий оклад 5950 гривень згідно штатного розпису.

Наказом №44 від 23.03.2015 року ОСОБА_3 було оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків юрисконсульта відділу юридичного департаменту ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія».

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2015 року визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» №44 від 23.03.2015 року про притягнення ОСОБА_3 юрисконсульта відділу юридичного департаменту про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У період з 08.10.2015 року по 13.10.2015 року позивач знаходилась на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АГЧ №462660.

Кошти за перших 5 днів по лікарняному листу були нараховані та сплачені в розмірі 812,21 гривень за рахунок відповідача, за останній 6-й день -162,44 гривень за рахунок Фонду соціального страхування.

Наказом №79-л від 20.10.2015 року позивача звільнено з роботи із займаної посади з 21.10.2015 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України в зв'язку із скороченням штату.

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до 8.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» передбачено можливість застосування до працівників підприємства заохочень за добросовісне виконання посадових обов'язків, значні професійні досягнення у вигляді оголошення подяки, нагородження цінним подарунком, видачі премії.

Згідно наказів товариства ОСОБА_3 протягом січня - лютого 2015 року була премійована за високі показники у роботі та сумлінне виконання своїх посадових обов'язків. Та в подальшому не включена в списки на преміювання працівників товариства згідно додатку до наказів з березня по жовтень 2015 року.

Відповідно до ст. 97 ч. ч. 1,2 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Колективний договір відповідачем не укладався, профспілковий комітет у відповідача відсутній.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку передбачено преміювання як вид заохочення (поза системою оплати праці). А відтак, преміювання здійснюється за власним переконанням керівництва товариства, що є його правом а не обов'язком.

Заробітна плата позивачу в зазначений період виплачувалась в розмірі, встановленому штатним розписом, що підтверджується довідкою №12/16 від 29.02.2016 року та копіями розрахункових листків за березень - жовтень 2015 року.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не здійснював виплату преміальних коштів у зв'язку з наявністю наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно наказу № 44 від 23.03.2015 року.

Крім того, підставою для виплати премії на протязі березня - жовтня 2015 року працівникам АТ «УГМК» за високі показники у роботі та сумлінне виконання своїх обов'язків були накази №54 від 25.03.2015 року, № 68 від 24.04.2015 року, №85 від 29.05.2015 року, №106 від 30.06.2015 року, №120 від 31.07.2015 року, №143/1 від 31.08.2015 року, №159 від 30.09.2015 року, №180/1 від 30.10.2015 року.

Позивачем у ході розгляду справи не було надано до суду доказів на підтвердження неправомірності ( скасування наказу в частині) не включення відповідачем її до зазначених наказів щодо преміювання.

Відтак, колегія суддів вважає, що висновки суду в частині відмови у стягненні доплат до заробітної плати є такими що повністю узгоджуються з нормами матеріального права, відтак підстав для задоволення апеляційної скарги позивача нема.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то на думку суду першої інстанції факт порушення відповідачем прав позивача в зв'язку з винесенням незаконного наказу №44 від 23.03.2015 року про накладення дисциплінарного стягнення встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2015 року, та відповідно до ст. 61 ЦПК України не потребує доказування.

Судом встановлено, що в зв'язку із винесенням протиправного наказу позивач зазнала моральних страждань. Для відновлення порушених прав вона змушена була звернутися до суду, витрачати свій час та докладати зусиль для підготовки до судових засідань, перебувала у постійному нервовому напруженні.

При цьому розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд оцінив в 15 000 гривень та вважав за необхідне стягнути зазначену суму з відповідача на користь позивача.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Так, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представником ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» зазначалося, що судом не було вказано з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди в розмірі 15 000 гривень, які він стягнув з АТ «УГМК» на користь позивача. Ухвалив рішення в частині відшкодування моральної шкоди у відсутність будь-яких доказів наявності моральної шкоди і причинно- наслідкового зв'язку між наказом №44 від 23.03.2015 року та моральною шкодою. ОСОБА_3 не надано доказів моральних страждань яких вона зазнала після 23.03.2015 року. Неприємні відчуття через оголошену догану, про які говорилось нею у судовому засіданні, на думку відповідача не є моральними стражданнями.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі (постанова Верховного Суду України у справі № 6-54цс11).

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2001 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК оцінка судом доказів ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи обставини справи зважаючи на принцип розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення суми відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» на користь ОСОБА_3 з 15 000 гривень до 2 000 гривень, вважаючи таку суму грошових коштів достатньою для компенсації моральних страждань останньої.

Додатковим рішенням суду було вирішено питання щодо розподілу судових витрат. А саме з урахуванням часткового задоволення позову суд розподілив такі витрати пропорційно у відповідності до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України.

Подана до суду апеляційна скарга не містить у собі доводів щодо невідповідності висновків суду в частині розподілу судових витрат між сторонами справи.

За урахуванням вищевикладеного, а також положень ч. 1 ст. 307 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди підлягає зміні, в іншій частині рішення суду Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року залишенню без змін, із зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016року відхилити.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016року задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягала стягненню з Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» на користь ОСОБА_3, зменшивши її з розміру 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень до 2000 (двох тисяч) гривень.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року відхилити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: