Ухвала суду № 62174718, 22.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Сілкової І.М., Худика М.П.

за участю секретаря судового засідання - Міленко О.В.,

сторін кримінального провадження:

прокурора - Здрака С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12015100040018599 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу підготовчого судового засідання Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

Зазначеною ухвалою Дніпровський районний суд м. Києва повернув прокурору обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100040018599 від 08.12.2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України для усунення виявлених судом недоліків та виконання вимог КПК України.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції послався на те, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 прокурор фактично слово в слово переніс фактичні обставини кримінального правопорушення у формулювання обвинувачення, що не відповідає вимогам закону, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в якому не тільки відокремлені відповідні поняття, а й зазначена послідовність їх викладення.

Тобто, на думку суду, цей обвинувальний акт однозначно не відповідає вимогам КПК України, оскільки формулювання обвинувачення в ньому, яке б відповідало вимогам кримінального процесуального закону та кореспондувалося з позицією ЄСПЛ з цього питання, зокрема, висловленою у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79, відсутнє.

Крім того, згідно вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Однак, направлені судом на вказану в обвинувальному акті адресу місця проживання обвинуваченого судові повістки повернулися, з відміткою УДППЗ «Укрпошта» «за закінченням встановленого строку зберігання».

Ухвала суду про примусовий привід обвинуваченого виконана не була, оскільки в процесі її виконання було встановлено, що за адресою : м. Київ, пр-т Возз'єднання, 14, кв. 64 обвинувачений ніколи не проживав.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні Дашкевич К.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року та призначити новий розгляд зазначеного кримінального провадження в суді першої інстанції.

В обґрунтування поданої скарги прокурор посилається на те, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України.

Як вважає прокурор, під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження органом досудового розслідування встановлено, як фактичне місце проживання підозрюваного ОСОБА_1, що не є постійним, так і зареєстроване місце проживання останнього, які встановлені належним чином та зазначені в обвинувальному акті відповідно до положень ст. 291 КПК України.

Більш того, відповідно до вимог ст. 335 КПК України, у разі, якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб, а відповідно до ст. 315 цього Кодексу, суд у підготовчому судовому засіданні може обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, незважаючи висновки суду щодо невідповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, на думку прокурора, обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, а тому підстави для його повернення прокурору відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив її задовольнити; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається і підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Частиною другою цієї ж норми КПК України передбачено, які відомості повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими даними, в ньому повинні міститися: анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) (п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК), а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК).

Як вбачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні щодоОСОБА_1, який було направлено до Дніпровського району м. Києва, зазначений документ містить в собі всі необхідні відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, в тому числі анкетні дані обвинуваченого ОСОБА_1, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення, а тому суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для прийняття рішення про його повернення прокурору через невідповідність обвинувального акта вимогам закону.

Зокрема, виявлені судом першої інстанції недоліки обвинувального акту, які полягали в тому, що прокурор фактично слово в слово переніс фактичні обставини кримінального правопорушення у формулювання обвинувачення, самі по собі не дозволяли зробити висновок про його невідповідність вимогам КПК України, виходячи лише з відмінності відповідних понять та послідовності їх викладення, оскільки в даному конкретному випадку суд обмежився лише загальними формулюваннями та висновками, без посилання на конкретні обставини, які б могли свідчити про невідповідність обвинувального акта щодо ОСОБА_1 вимогам цього Кодексу.

Що ж стосується посилання в ухвалі суду на те, що за адресою, яка зазначена в обвинувальному акті, обвинувачений ніколи не проживав, внаслідок чого залишилась невиконаною ухвала суду про його примусовий привід, то воно взагалі не могло служити підставою для повернення обвинувального акта прокурору, з огляду на таке.

По-перше, незважаючи на те проживав обвинувачений ОСОБА_1 за адресою, вказаною в обвинувальному акті чи ні, останній, як вбачається з журналу судового засідання за 26 лютого 2016 року, з'явився на виклик суду і приймав участь в судовому засіданні, а тому суд не мав будь-яких перешкод встановити його фактичне місце проживання, враховуючи ту обставину, що він є уродженцем Російської Федерації, зареєстрований в Тернопільській області, а в м. Києві проживав тимчасово.

По-друге, ті факти, що в подальшому обвинувачений ОСОБА_1 перестав з'являтись в судові засідання, а ухвала суду про його привід не була виконана через те, що він ніколи не проживав за адресою, яка була вказана в обвинувальному акті, дозволяли суду, у зв'язку з ухиленням обвинуваченого від суду, зупинити судове провадження до його розшуку, постановивши відповідну ухвалу, як про це обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі прокурора, з посиланням на вимоги ст. 335 КПК України.

За таких обставин, ухвала підготовчого судового засідання про повернення обвинувального акта прокурору не може бути визнана законною та обґрунтованою.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала підготовчого судового засідання Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12015100040018599 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,підлягає скасуванню, оскільки її постановлено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а за матеріалами зазначеного кримінального провадження необхідно призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Ухвалу підготовчого судового засідання Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року, відповідно до якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100040018599 за обвинуваченнямОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повернуто прокурору, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України - скасувати та призначити за матеріалами зазначеного кримінального провадження новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ___ ___ ___

(Новов С.О.) (Сілкова І.М.) (ХудикМ.П.)

Справа № 11-кп/796/1642/2016

Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Бірса О.В.

Доповідач - суддя Новов С.О.