Постанова № 62174491, 26.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2016 року № 826/595/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Європромбанк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецькупроскасування податкової вимоги № 24-23 від 25.09.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Європромбанк» (надалі - Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку (надалі - Відповідач) про скасування податкової вимоги № 24-23 від 25.09.2015 р.

В обґрунтовування позовних представник Позивача зазначив, що спірна вимога про сплату податкового боргу підлягає скасуванню, оскільки прийнята Відповідачем всупереч положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким суб'єкти господарювання звільненні від сплати земельного податку.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Заперечень на позовну заяву не надали, вимоги суду не виконали.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за Позивачем обліковується земельна ділянка (землі житлової та громадської забудови. Землі комерційного використання (банк)) площею 851 кв.м. з місцезнаходженням у м. Донецьку.

Згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, щомісячний платіж земельного податку з січня по листопад становить 1526,11 грн. та грудень - 1526,05 грн.

У відповідності до платіжних доручень: від 06.02.2014 року № 31857, від 05.03.2014 року № 20749, від 10.04.2014 року № 48290, від 08.05.2014 року № 32699, від 05.06.2014 року № 26101, від 24.07.2014 року № 68111 Позивачем було сплачено податок за землю за період з січня по червень 2014 року (включно) у визначених декларацією розмірах.

У зв'язку з несплатою Позивачем з вересня 2014 року самостійно визначених грошових зобов'язань по земельному податку, Відповідачем була виставлена позивачу податкова вимога від 25.09.2015 року № 24-23 про сплату податкового боргу, що обліковується станом на 24.09.2015 року, за узгодженими грошовими зобов'язаннями на загальну суму 55097,69 грн., а саме: по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 6138,72 грн. та земельного податку з юридичних осіб на суму 48958,97 грн.

За результатом процедури адміністративного оскарження зазначеної податкової вимоги до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Державної фіскальної служби України, вимога була залишена без змін.

Вважаючи оскаржувану податкову вимогу Відповідача незаконною, Позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом про її скасування.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 287.1. статті 287 Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3. статті 287 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1. статті 59 Кодексу).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4. статті 59 Кодексу).

При цьому, відповідно до пункту 56.21. статті 56 Кодексу, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Як вбачається зі змісту спірної податкової вимоги, її предметом є податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку з юридичних осіб, по об'єктам (майну та землі), розташованим у м. Донецьку.

Проте, відповідно до умов Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон) встановлено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Так, статтею 1 Закону визначені наступні терміни: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно частини 4 статті 4 Закону, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

У свою чергу, проведення антитерористичної операції до цього часу в Україні не завершено, а Кабінетом Міністрів України затверджений перелік населених пунктів, на території яких проводилась АТО (розпорядження 30.10.2014 року № 1053-р та від 02.12.2015 року № 1275-р), в числі якого, значиться м. Донецьк.

Відповідно до статей 6-7 Закону, суб'єкти господарювання звільнені від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, а також суб'єктам господарювання скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Виходячи з наведеного в сукупності, позивач звільняється від виконання своїх обов'язків щодо сплати податкового боргу на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Враховуючи вищи викладене, Суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної податкової вимоги № 24-23 від 25.09.2015 року, а отже, позовні вимоги Позивача про скасування податкової вимоги № 24-23 від 25.09.2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, проігнорував покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності складеної ним спірної вимоги, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку № 24-23 від 25.09.2015 р.

3. Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Європромбанк» (код ЄДРПОУ 36061927) судові витрати в сумі 1378,00 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук