Постанова № 62174437, 26.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2016 року № 826/24557/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Алекс-П»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2015 року № 0004002202, № 0004012202

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Алекс-П» (надалі - Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2015 року № 0004002202, № 0004012202.

В обґрунтування позовних вимог Позивача зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ПП «Алекс-П» не порушувало вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201, пункту 201.1 статті 201, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані Відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання Позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами.

Представник Відповідача проти позову заперечував, просив Суд відмовити в його задоволенні, вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки під час перевірки Позивача було встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами, що позбавляє Позивача право на формування податкового кредиту та валових витрат по таким операціям.

Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Алекс-П» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року, ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» за жовтень, листопад 2014 року, ТОВ «ФІНПРОМ ГРУП «ДІОНІКА» за грудень 2014 року.

За результатом перевірки складено акт складено акт від 05.06.2015 року № 510/26-54-22-02/31958235 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 277562,00 грн. за 2014 рік; пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201, пункту 201.1 статті 201, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ. Що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 308403,00 грн., у т.ч.: за липень 2014 року - 52962,00 грн., за серпень 2014 року - 59529,00 грн., за вересень 2014 року - 51566,00 грн., за жовтень 2014 року - 74827,00 грн., за листопад 2014 року - 36327,00 грн., за грудень 2014 року - 33192,00 грн.

Не погоджуюсь з висновками Акта перевірки, Позивачем подано Відповідачу заперечення на Акт, за результатом розгляду яких, Листом від 26.06.2015 р. №15200/10/26-54-22-02 Контролюючий орган повідомив Позивача, що висновки Акту перевірки залишені без змін.

На підставі Акта перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2015 року: № 0004002202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 416343,00 грн., в тому числі за основним платежем - 277562,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції - 138781,00 грн.; №0004012202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 462605,00 грн., в тому числі за основним платежем - 308403,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції - 154202,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішення, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України, за результатом розгляду ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 08.09.2015 р. №13807/10/26-15-10-08-16, яким залишено скаргу Позивача без розгляду та рішенням ДФС України від 15.10.2015 р. №21714/6/99-99-10-01-04-25 залишено скаргу без розгляду.

Позивач вважає дії Відповідача необґрунтованими, висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення неправомірними, тому звернувся до Суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Підставою для прийняття спірних рішень, став висновок Контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій Позивача з контрагентами - ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року, ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» за жовтень, листопад 2014 року та ТОВ «ФІНПРОМ ГРУП «ДІОНІКА» за грудень 2014 року, сформований виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки №55 від 25.04.2014 р. (надалі - Договір №55).

У відповідності до п. 2.1, п. 2.1 - п. 2.4 Договору №55, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність у зумовлені строки (строк) Покупцеві пакувальні матеріали, надалі Товар. Ціна Товару визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна вартість даного Договору є сумою вартостей партій Товару, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни Товару після його поставки Покупцю не допускається. Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України. Ціна розуміється на умовах DDР склад Покупця (м. Київ, вул. Автозаводська, 18), згідно правилам ІНКОТЕРМС-2010.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, Позивачем надані наступні первинні документи: Видаткові накладні: №РН-987 від 23.07.2014 р., №РН-986 від 17.07.2014 р., №РН-985 від 15.07.2014 р., №РН-984 від 14.07.2014 р., №РН-983 від 07.07.2014 р., №РН-982 від 04.07.2014 р., №РН-981 від 01.07.2014 р., №РН-856 від 26.08.2014 р., №РН-855 від 21.08.2014 р., №РН-854 від 18.08.2014 р., №РН-853 від 14.08.2014 р., №РН-852 від 11.08.2014 р., №РН-851 від 04.08.2014 р., №РН-850 від 01.08.2014 р., №РН-901 від 29.09.2014 р., №РН-900 від 25.09.2014 р., №РН-899 від 15.09.2014 р., №РН-898 від 11.09.2014 р., №РН-897 від 08.09.2014 р., №РН-896 від 01.09.2014 р., №РН-287 від 27.10.2014 р., №РН-286 від 20.10.2014 р., №РН-285 від 17.10.2014 р., №РН-284 від 14.10.2014 р., №РН-283 від 10.10.2014 р.; Податкові накладні: від 01.07.2014 р. №981 на загальну суму з ПДВ 43643,74 грн., від 04.07.2014 р. №982 на загальну суму з ПДВ 51840,36 грн., від 14.07.2014 р. №984 на загальну суму з ПДВ 52742,15 грн., від 15.07.2014 р. №985 на загальну суму з ПДВ 44245,08 грн., від 17.07.2014 р. №986 на загальну суму з ПДВ 47249,03 грн., від 23.07.2014 р. №987 на загальну суму з ПДВ 27027,83 грн., від 01.08.2014 р. №850 на загальну суму з ПДВ 53863,05 грн., від 04.08.2014 р. №851 на загальну суму з ПДВ 53969,65 грн., від 11.08.2014 р. №852 на загальну суму з ПДВ 54176,00 грн., від 14.08.2014 р. №853 на загальну суму з ПДВ 59637,64 грн., від 18.08.2014 р. №854 на загальну суму з ПДВ 59862,36 грн., від 21.08.2014 р. №855 на загальну суму з ПДВ 42815,12 грн., від 26.08.2014 р. №856 на загальну суму з ПДВ 32852,04 грн., від 01.09.2014 р. №896 на загальну суму з ПДВ 59862,36 грн., від 08.09.2014 р. №897 на загальну суму з ПДВ 50363,04 грн., від 11.09.2014 р. №898 на загальну суму з ПДВ 59390,58 грн., від 15.09.2014 р. №899 на загальну суму з ПДВ 58257,79 грн., від 25.09.2014 р. №900 на загальну суму з ПДВ 42684,82 грн., від 29.09.2014 р. №901 на загальну суму з ПДВ 38834,52 грн., від 01.10.2014 р. №283 на загальну суму з ПДВ 59600,22 грн., від 14.10.2014 р. №284 на загальну суму з ПДВ 57643,08 грн., від 17.10.2014 р. №285 на загальну суму з ПДВ 57185,82 грн., від 20.10.2014 р. №286 на загальну суму з ПДВ 52213,54 грн., від 27.10.2014 р. №287 на загальну суму з ПДВ 52201,15 грн. та платіжні доручення, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки №1814 від 01.10.2014 р. (надалі - Договір №1814).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4 Договору №1814, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність у зумовлені строки (строк) Покупцеві пакувальні матеріали, надалі Товар. Ціна Товару визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна вартість даного Договору є сумою вартостей партій Товару, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни Товару після його поставки Покупцю не допускається. Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України. Ціна розуміється на умовах DDР склад Покупця (м. Київ, вул. Автозаводська, 18), згідно правилам ІНКОТЕРМС-2010.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, Позивачем надані наступні первинні документи: Видаткові накладні: №ТК-169 від 10.10.2014 р., №ТК-168 від 06.10.2014 р., №ТК-167 від 03.10.2014 р., №РН-0000258 від 10.11.2014 р., №РН-0000239 від 07.11.2014 р., №РН-0000238 від 05.11.2014 р., №РН-0000192 від 03.11.2014 р.; Податкова накладна: від 03.11.2014 р. №2 на загальну суму з ПДВ 53621,11 грн., від 05.11.2014 р. №22 на загальну суму з ПДВ 57664,00 грн., від 07.11.2014 р. №23 на загальну суму з ПДВ 52029,35 грн., від 10.11.2014 р. №36 на загальну суму з ПДВ 54649,48 грн., від 03.10.2014 р. №107 на загальну суму з ПДВ 54968,89 грн., від 06.10.2014 р. №108 на загальну суму з ПДВ 55797,05 грн., від 10.10.2014 р. №109 на загальну суму з ПДВ 59350,21 грн. та платіжні доручення, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Крім того, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «ФІНПРОМ ГРУП «ДІОНІКА» (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки №1211/2 від 12.11.2014 р. (надалі - Договір №1211/2).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4 Договору №1211/2, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність у зумовлені строки (строк) Покупцеві пакувальні матеріали, надалі Товар. Ціна Товару визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна вартість даного Договору є сумою вартостей партій Товару, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни Товару після його поставки Покупцю не допускається. Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України. Ціна розуміється на умовах DDР склад Покупця (м. Київ, вул. Автозаводська, 18), згідно правилам ІНКОТЕРМС-2010.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, Позивачем надані наступні первинні документи: Видаткові накладні: №РН-49 від 26.12.2014 р., №РН-48 від 24.12.2014 р., №РН-47 від 19.12.2014 р., №РН-46 від 11.12.2014 р.; Податкові накладні: від 11.12.2014 р. №46 на загальну суму з ПДВ 52305,26 грн., від 19.12.2014 р. №47 на загальну суму з ПДВ 53923,28 грн., від 24.12.2014 р. №48 на загальну суму з ПДВ 47275,80 грн., від 26.12.2014 р. №49 на загальну суму з ПДВ 45647,76 грн. та платіжні доручення, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Зазначені операції були відображені Позивачем у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідач зазначає, що під час перевірки отримав від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію від 31.12.2014 року № 1847/26-59-22-08/38007002 з питання дотримання ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року, згідно якої ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» подроблені податкові накладні на суми ПДВ менше 10000 грн. в один день та в рамках одного договору. Дані операції проведені для ухилення від реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, вбачається, що ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» ухилився від реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних

В той же час, в ході перевірки Відповідачем встановлено, що ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» знаходиться на обліку в 515 ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області, стан платника - « 8» - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Остання звітність подана підприємством за 2014 рік. Свідоцтво платникам ПДВ № 200132951 від 01.08.2013 року анульовано 29.05.2015 року (36 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» не звітувало про наявність основних фондів та трудових ресурсів. Директором, головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3. Згідно бази даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» декларувало придбання продукту молоковмісного, деталей пластикових, квіткової продукції, сала, свинини мороженої. Згідно бази даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» декларувало реалізацію робіт по пакуванню та розпакуванню товару, деталей, кранів кулькових, калориферів, піни монтажної, машинок штукатурних, трансформаторів, електродвигунів, шкарпеток, кросівок, футболок, курток, штанів, рюкзаків. Враховуючи вищевикладене, за результатами перевірки встановлено пересорт придбаних та реалізованих товарів ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ», а також здійснення діяльності для надання податкової вигоди третім особам. За даними перевірки не встановлено факту придбання ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» товару, який за податковими накладними постачався в адресу ПП «АЛЕКС-П». З огляду на наведене вище та з урахуванням аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» вбачається відсутність реального здійснення господарських операцій.

Суд звертає увагу, що Свідоцтво платникам ПДВ № 200132951 від 01.08. 2013 року ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» анульовано 29.05.2015 року, в той час, як свідчать матеріали справи договірні взаємовідносини між Позивачем та даним контрагентом були здійсненні в 2014 році, а отже твердження Відповідача є помилковими та не обґрунтованими.

Також, Відповідач зазначає, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві було складено податкову інформацію «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» за період з 01.12.2014 р. по 28.02.2015 р. за № 383/26-59-22-08 від 20.03.2015 р., з якої встановлено, що зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд.16/3. н.п. з № 3 по № 10, гр. прим. № 55/В літ. А/. Крім того, фінансово-господарські операції ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим, ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення аналізу даних згідно підсистеми АС «Податковий блок» «АС Перегляд результатів співставлення» «Архів електронної звітності» не встановлено факт передачі товарі (послуг) ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» у період з грудня 2014 року по лютий 2015 року контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Судом не береться до уваги посилання Відповідача на підставу про відсутність фінансово-господарської діяльності ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», як підставу «не знаходження останнього за юридичною адресою».

Також, Судом досліджено первісну документацію та встановлено, що в видаткових накладних, податкових накладних - зазначено, які послуги (товар) надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна первинна документація, яка підтверджує подальшу реалізацію отриманого товару в межах господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Кодексу).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2., абзацу 1 пункт 198.3. статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

За правилами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для формування податкового кредиту та витрат підприємства у податковому обліку.

В ході судового розгляду, Судом були досліджені та оцінені надані Позивачем первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ», ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» та ТОВ «ФІНПРОМ ГРУП «ДІОНІКА», а саме: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення на оплату товару, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, картки рахунку 281, в результаті чого Судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Також, Позивачем надані Суду докази фактичної реалізації придбаних у зазначених контрагентів товарів іншим контрагентам (видаткові накладні, довіреності, картки рахунку 281, оборотно-сальдові відомості).

Наявність первинних документів щодо взаємовідносин Позивача з контрагентами Відповідачем не заперечується, проте на його думку, такі первинні документи складені формально по операціям, які фактично не здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту та витрат підприємства. При цьому, вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих позивачем первинних документів, відповідачем не наведено.

В той же час, Суд вважає, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам Позивача з контрагентами, в основу висновків Акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, відповідачем, фактично, покладена податкові інформація інших податкових органів, достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку.

Таким чином, всупереч вимог Кодексу Відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

При цьому, зазначені в Акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів Позивача і жодним чином не доводять недобросовісності Позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Суд також не залишає поза увагою той факт, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

Також, Суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, які були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного, Суд прийшов до висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ», ТОВ «ТОНВЕЙ КОНСАЛТ» та ТОВ «ФІНПРОМ ГРУП «ДІОНІКА».

Окрім зазначеного, за правилами пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49, пункту 109.1. статті 109 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа «Булвес АД» проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Незважаючи на зазначене, Відповідач протиправно позбавив позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень Відповідача від 01.07.2015 року № 0004002202, № 0004012202 та, відповідно, про необхідність їх скасування.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.07.2015 року № 0004002202.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.07.2015 року № 0004012202.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук