Рішення № 62171842, 19.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Литвинова І.В.

№22-ц/796/12307/2016 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №757/46232/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

ШебуєвоїВ.А.,

за участю секретаря Казанник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна», ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2015 року позивач звернулася в суд із позовом до відповідачів про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

У мотивування вимог посилалася на те, що 02 лютого 2015 року її прийнято на роботу в ТОВ «Євролізинг Україна» на посаду старшого менеджера у сфері надання інформації.

02 лютого 2015 року між нею та відповідачем укладено Строковий трудовий договір.

Наказом №57-к від 12 жовтня 2015 року її звільнено з займаної посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Її звільнення є незаконним, оскільки прогул вона не здійснювала та майже весь час до звільнення перебувала на лікуванні. До того ж, на момент звільнення вона перебувала в стані вагітності і керівництво товариства знало про цю обставину.

Оскільки в результаті незаконного звільнення їй не було виплачено заробітну плату, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.10.2015 року по 03 серпня 2016 року складає 39 021,70 грн.

Крім того, відповідач з червня 2015 року до дня звільнення не виплатив їй заробітну плату, яка становить 17 532,84 грн.

З урахуванням наведеного просила суд поновити її на роботі на посаді старшого менеджера у сфері надання інформації в ТОВ «Євролізинг Україна», стягнути з відповідачів на її користь невиплачену заробітну плату за період з червня 2015 року по 12 жовтня 2015 року в розмірі 17 532,84 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 жовтня 2015 року по 03 серпня 2016 року в розмірі 39 021,70 грн, зобов'язати відповідачів відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна», ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого менеджера у сфері надання інформації в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» з 12 жовтня 2015 р.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 17532 грн 84 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39021 грн 70 коп. та у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» в дохід держави судовий збір в розмірі 565 грн 54 коп.

Рішення суду в частині поновлення позивача ОСОБА_2 на роботі підлягає негайному виконанню.

Не погоджуючись з рішенням, ТОВ «Євролізинг Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що надана 12.06.2015 року ТОВ «Євролізинг Україна» копія лікарняного від 05.06.2015 року є нечіткою та нечитабельною, довідка з жіночої консультації Дніпровського району м. Києва від 05.06.2015 року не містить жодної інформації (окрім того що було проведено огляд), а копія Консультативного заключення приватної клініки ТОВ «ЛеоМед» від 30.05.2015 року не містить штампів або печатки лікаря, прізвища лікаря та реєстраційного номера консультативного заключення.

Посилається, що відповідач неодноразово намагався зв'язатись з ОСОБА_2 телефоном, надсилав листи за всіма відомими адресами, намагався з'ясувати стан здоров'я позивача та обставини, які заважають їй з'явитись на робочому місці. Дані факти підтверджуються листами, які повертались на адресу товариства з відміткою «за терміном зберігання».

Також суд не взяв до уваги той факт, що позивач знехтувала нормами КЗпП України, Закону України «Про відпустки» та свідомо не надавала жодних відомостей щодо свого стану здоров'я або підтвердження вагітності.

Отже, на момент звільнення ОСОБА_2 у роботодавця не було відомостей та/або документального підтвердження того, що позивач вагітна або знаходиться на лікарняному.

Крім того, позивач навмисно не надавала доказів про причини прогулу, на робочому місці не з'являлась, перешкод у доступі до робочого місця не мала, погіршення стану здоров'я після інформації про звільнення документально не підтверджено, тому моральна шкода задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції підставно виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що наказом ТОВ «Євролізинг Україна» №12-к від 02 лютого 2015 року ОСОБА_2 прийнято на посаду старшого менеджера у сфері надання інформації з оплатою праці згідно штатного розкладу. (а.с. 56)

02 лютого 2015 року між сторонами укладено строковий трудовий договір. (а.с. 57-59)

Наказом ТОВ «Євролізинг Україна» №57-к від 12 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади у зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підстави: 1) табель обліку робочого часу, 2) Акти про відсутність на роботі ОСОБА_2 від 03.07.2015 року №1, від 21.09.2015 року №2 та від 12.10.2015 року №3. (а.с. 62)

Згідно Актів про відсутність на роботі ОСОБА_2 від 03.07.2015 року №1, від 21.09.2015 року №2 та від 12.10.2015 року №3 остання була відсутня на роботі з 11.06.2015 року по 03.07.2015 року, з 11.06.2015 року по 21.09.2015 року, з 11.06.2015 року по 12.10.2015 року. (а.с. 111, 120, 122)

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадкупрогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 вказувала на те, що її звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства, зокрема, ч. 3 ст. 184 КЗпП України, оскільки на час звільнення вона була вагітною.

У ч. 3 ст. 184 КЗпП України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Названі категорії жінок не можуть бути звільнені не лише з підстав, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП, але й за іншими підставами, які кваліфікуються як звільнення (розірвання трудового договору) з ініціативи власника.

Згідно Консультативного заключення ТОВ «Медичний центр ЛЕОМЕД» від 30.05.2015 року та Протоколу ультразвукового дослідження органів малого тазу від 30.05.2015 року термін вагітності ОСОБА_2 3-4 тижні. (а.с. 22-23)

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що надана 12.06.2015 року ТОВ «Євролізинг Україна» копія лікарняного від 05.06.2015 року є нечіткою та нечитабельною, довідка з жіночої консультації Дніпровського району м. Києва від 05.06.2015 року не містить жодної інформації (окрім того що було проведено огляд), а копія Консультативного заключення приватної клініки ТОВ «ЛеоМед» від 30.05.2015 року не містить штампів або печатки лікаря, прізвища лікаря та реєстраційного номеру консультативного заключення, оскільки факт вагітності підтверджується копією Довідки КНП «КДЦ Дніпровського району Філія №1» від 27.10.2015 року №1/400, копією Медичного свідоцтва про народження дитини №389 від 04.02.2016 року, копією Довідки Київського міського пологового будинку №6 від 05.02.2016 року №6, копією Свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 18.02.2016 року. (а.с. 80, 100-101, 144)

Відповідно до правової позиції, викладеної в ухвалі Верховного Суду України від 11.11.2009 року в справі №6-15304вов09, наявність вагітності на день звільнення працівниці за ініціативою власника або уповноваженого ним органу при відсутності ліквідації підприємства, установи, організації являється безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді.

При цьому для застосування ч. 3 ст. 184 КЗпП України закон передбачає наявність стану вагітності саме на час звільнення особи. Застосування даної норми не ставиться в залежність і від своєчасного повідомлення працівницею власника або уповноваженого ним органу про вагітність.

За результатами розгляду аналогічних справ Верховний Суд України дійшов висновку про те, що наявність вагітності на час звільнення є підставою для поновлення на роботі, а несвоєчасне повідомлення працівницею роботодавця про свою вагітність не впливає на застосування гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України.

Отже, висновок суду першої інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року роз'яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За вимогами абз. 3 п. 2, п. 5, абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд першої інстанції вірного дійшов висновку, що з ТОВ «Євролізинг Україна» підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2015 року по 03 серпня 2016 року в розмірі 39 021 грн 70 коп., виходячи з розміру місячної заробітної плати в 4000 грн.

Крім того, згідно із ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

У ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не виплачено заробітну плату з червня 2015 року по 12 жовтня 2015 року в розмірі 17 532,84 грн, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 17 532 грн 84 коп.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не звернув уваги на п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року, в якому роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Отже, рішення суду в частині визначення суми, яка підлягає стягненню з ТОВ «Євролізинг України» на користь ОСОБА_2, підлягає зміні, а саме, зазначенню, що розмір стягнень визначений судом без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи ступінь моральних страждань внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем заробітної плати, звільнення з роботи під час вагітності та, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Суд повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав їм належну правову оцінку, тому рішення суду підлягає зміні лише в частині визначення суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам і підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди змінити, виклавши в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 17532 грн 84 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39021 грн 70 коп., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. з утриманням з цих сум податків та інших обов'язкових платежів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва