Постанова № 62171626, 17.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" жовтня 2016 р. № 820/2894/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

Суддів Панченко О.В., Тітова О.М.

за участю секретаря судового засідання Кікоян Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення заборгованості по заробітній платі ,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного банку України в якому просила суд стягнути з останнього суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 9871,51 грн.; середньомісячної заробітної плати за затримку розрахунку в розмірі 57851,64 грн.; компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати в розмірі 3453,74 грн.; здійснення остаточного розрахунку усіх належних виплат по момент винесення рішення по справі.

У судовому засіданні позивачка заявлений адміністративний позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі 820/6382/15 її поновлено на посаді спеціаліста сектору діловодства адміністративного відділу Управління НБУ в Харківській області з 14.05.2015 року. Фактично до робочого місця її допущено 06.10.2015 року. 22.10.2015 року вона була звільнена з займаної посади за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, проте в порушення положень ст.ст. 47, 116 КЗпП України з нею не проведено остаточного розрахунку та не виплачено компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці».

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог відмовити. В обґрунтування правової позиції зазначив, що розрахунок з позивачкою при звільненні проведений з урахуванням положень КЗпП України та Закону України «Про оплату праці», а отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року у справі 820/2894/15 скасовано наказ ГУ НБУ в Харківській області № 505-к від 13.10.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1Л.» та поновлено останню на посаді спеціаліста сектору діловодства адміністративного відділу Управління НБУ в Харківській області, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 12626,00 грн.

Наказом від 13.10.2015 року № 607-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_2Л.» позивачку поновлено на роботі та призначено до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4820,97 грн. а.с.12

Наказом Управління НБУ в Харківській області від 21.10.2015 року № 508-к позивачку звільнено з займаної посади за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України та визначено до виплати - одноразову грошову допомогу в розмірі 5 заробітних плат та грошову компенсацію за 14 календарних дні невикористаної відпустки за період з 15.05.2016 року по 22.10.2015 року-а.с.21.

Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 року та 25.11.2015 року у справі 820/6382/15 виправлено описки та присуджено до стягнення на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12626,00 грн. а.с.19,20.

У судовому засіданні позивачка просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.08.2015 року по 05.10.2015 року у розмірі 9871,51 грн. (із розрахунку -229,57 грн. (середньоденна заробітна плата)*43 (кількість робочих днів вимушеного прогулу).

З цього приводу суд зазначає, що ст. 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Матеріалами справи підтверджено, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року у в частині поновлення позивачки на посаді виконана 13.10.2015 року шляхом прийняття наказу № 506-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1Л.", а отже, позивачка відповідно до статті 236 КЗпП має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Із дослідженої в судовому засіданні розрахункової картки (а.с.130) встановлено, що середня заробітна плата за травень - жовтень 2015 року, тобто з дня звільнення до виконання рішення суду, позивачці нарахована та виплачена.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 9871,51 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами (а.с.72, 74) підтверджено, що розрахунок з позивачкою проведено 22.10.2015 року наступний після звільнення день та 03.12.2015 року.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частиною першою ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку настає виключно у разі невиплати сум, які були нараховані або повинні бути нараховані працівнику підприємством на день його звільнення та виплачені йому в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок при звільненні.

Тобто, відсутність порушення підприємством ст.116 КЗпП України виключає застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Із досліджених в судовому засіданні копії постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі 820/6382/15 судом встановлено, що позивачці присуджено до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4820,97 грн. Вказана сума виплачена позивачці 22.10.2015 року, що підтверджується меморіальним ордером № 67.

Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 року та 25.11.2015 року у справі 820/6382/15 виправлено описки та присуджено до стягнення на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12626,00 грн.

Залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 7805,03 грн. (12626,00-4820,97) сплачений позивачці 03.12.2015 року, тобто після набуття ухвалою суду від 25.11.2015 року законної сили, що підтверджується меморіальним ордером № 06.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що не виплата належної позивачці суми у розмірі 7805,03 грн. у день звільнення відбулася не з вини відповідача, що виключає застосування відповідальності, передбачено ст.117 КЗпП України, а отже позовні вимоги про стягнення середньомісячної заробітної плати за затримку розрахунку у розмірі 57851,64 грн. є такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати в розмірі 3453,74 грн., то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Отже, розрахунок компенсаційних виплат залежить від наявності затримки виплати доходів, що нараховані працівникові.

Оскільки судовим розглядом встановлено відсутність порушення строків остаточного розрахунку з позивачкою, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для відшкодування позивачці втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до положень Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в судовому засіданні позивачкою не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд вважає адміністративний позов таким, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного банку України простягнення заборгованості по заробітній платі відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Спірідонов М.О.

Судді Панченко О.В.

ОСОБА_3