Вирок № 62171172, 24.10.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/3474/15-к

Провадження № 1-кп/266/69/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року м. Маріуполь

Колегія суддів Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі :

головуючого - судді Сараєва І.А.;

суддів - Дзюба М.В., Пантелєєва Д.Г.;

з участю :

секретаря - Сологуб Т.В.;

прокурора - Макаренко Н.В.;

потерпілої - ОСОБА_1;

представника потерпілої - ОСОБА_2;

захисника - ОСОБА_3;

обвинуваченої - ОСОБА_4;

перекладача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі кримінальне провадження №12015050000000647 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась в м. Санкт - Петербург (Російська федерація), громадянки Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючої, що мешкає за адресою : АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.14 ч.1, 27 ч.3, 115 ч.2 п.п. 2, 11 КК України, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_4 у липні 2015 р., більш точну дату в ході проведення слідства не встановлено, перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою : АДРЕСА_1, звернулася до свого знайомого ОСОБА_7 з метою знайти особу, яка могла б вбити ОСОБА_1 за грошову винагороду, завідомо знаючи, що остання перебуває у стані вагітності.

ОСОБА_7 на пропозицію ОСОБА_4 погодився, після чого звернувся до правоохоронних органів та повідомив про її намір.

Працівниками ГУМВС України в Донецькій області було прийнято рішення про викриття злочинного наміру ОСОБА_4 та проведення негласних слідчих розшукових дій. Після звернення до правоохоронних органів ОСОБА_7 повідомів ОСОБА_4 про те, що він знайшов чоловіка, який може виконати замовлення на вбивство ОСОБА_1, та познайомив останню з ОСОБА_8, який повинен був виступити в ролі виконавця злочину.

05.08.2015 р. ОСОБА_4, перебуваючи поблизу місця свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1, зустрілася з ОСОБА_8, який був оперативним працівником міліції. Під час зустрічі з ОСОБА_8 ОСОБА_4 розповіла останньому про свій злочинний намір, а саме про те, що вона шукає особу, яка може вбити ОСОБА_1, чим підтвердила своє рішення щодо позбавлення життя вагітної ОСОБА_1 за винагороду. В свою чергу ОСОБА_8 пояснив ОСОБА_4, що він зможе виступити у ролі виконавця вбивства ОСОБА_1, після чого обвинувачена надала ОСОБА_8 золоту прикрасу у вигляді кулону з зображенням знаку зодіаку - «Козерог», як завдаток за вчинення злочину, а також надала фотографії ОСОБА_1, яку необхідно було вбити. Крім того, ОСОБА_4 пообіцяла ОСОБА_8, що іншу частину винагороди надасть після скоєння вбивства ОСОБА_1.

06.08.2015 р. ОСОБА_4 зустрілася з ОСОБА_8, вказала останньому на місце мешкання ОСОБА_1, розповіла про обставини вчинення злочину, а також зазначила, що на підтвердження виконаного вбивства їй необхідно надати фотографії з зображенням потерпілої з ознаками насильницької смерті.

06.08.2015 р. ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_4 про те, що після виконання замовлення на вбивство ОСОБА_1 , він надасть фотографії з місця скоєння злочину. Таким чином, ОСОБА_4 виконала усі організаційні дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але зазначений злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від її волі.

07.08.2015 р. ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_4, та надав їй фотографію як доказ виконаного замовлення на вбивство ОСОБА_1, після чого ОСОБА_4 була затримана працівниками міліції.

Обвинувачена ОСОБА_4 своєї провини у вчиненні злочину, передбаченого ст..ст.14 ч.1, 27 ч.3, 115 ч.2 п.п.2, 11 КК України, не визнала та пояснила суду, що з ОСОБА_9 вона перебувала у шлюбі з 1986 року, вони мають трьох синів. З 2011 року вона стала підозрювати чоловіка у зраді, стосунки в сім'ї погіршились та про фактичну зраду вона дізналась у ІНФОРМАЦІЯ_4 році. Спочатку її чоловік все заперечував, а потім повідомив, що інша жінка від нього вагітна. Потім він повідомив, що в нього народився син, якого назвали ОСОБА_23. Не дивлячись на побої з боку чоловіка вона хотіла зберегти родину. В один з днів влітку 2015 року її старший син ОСОБА_10 привів до них додому сусіда - ОСОБА_7, який мав допомогти продати ювелірні прикраси, оскільки в них не було грошей. Вона йому поскаржилась на те, що інша жінка розбила їхню родину, на що ОСОБА_7 запропонував з нею поговорити та розібратись. Вона хотіла повернути чоловіка в родину та погодилась, після чого ОСОБА_7 познайомив її зі своїм знайомим, який назвався ОСОБА_9. В першу зустріч з ОСОБА_9, яка сталася на вулиці, він їй залишив свій номер мобільного телефону та взяв її номер. Вона не казала що має намір вбити суперницю, вважає, що це була ініціатива самого ОСОБА_9. Вона йому казала, що хоче лише налякати, а він наполягав на позбавленні її життя. Потім вона відмовилась від цього та зателефонувала йому. До цього, оскільки грошей в неї не було, вона передавала ОСОБА_9 золоту прикрасу як аванс, а решту грошей - 900 доларів США мала передати йому після виконання замовлення. Вона наполягала на тому, щоб інфікувати ОСОБА_1 смертельною хворобою - СНІДом, щоб остання хворіла та страждала, ОСОБА_9 її покине та повернеться до родини, а вона потім помре. Про другу вагітність потерпілої ОСОБА_1 вона дізналась приблизно 20 липня 2015 року від знайомих. Під час зустрічей з ОСОБА_8 ініціатива позбавлення життя потерпілої виходила саме від нього, вона не мала наміру позбавляти життя потерпілу та її ненароджену дитину. Коли ОСОБА_8 передав їй листок з зображенням, вона нічого не зрозуміла, однак поклала його у свою сумку, після чого її затримали. Вважала себе невинуватою у пред'явленому обвинуваченні, а всі дії ОСОБА_8 провокацією злочину. Цивільний позов потерпілої не визнала та заперечувала проти його задоволення, посилаючись на те, що про начебто замах на вбивство потерпілу повідомили вже після її затримання, а тому ніякої моральної шкоди їй заподіяно не було.

Колегія суддів, допитавши обвинувачену, потерпілу, свідків, дослідивши письмові і речові докази, дійшла висновку про те, що її вина у вчиненні інкримінованого злочину доведена та підтверджується наступними доказами.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що в один з днів влітку 2015 року він на вулиці зустрів свого сусіда ОСОБА_11, який покликав його до них в гості під приводом подивитись коштовності та допомогти їх продати, пояснивши це матеріальними труднощами в родині та потребою у грошах. Перебуваючи вдома в сім'ї ОСОБА_1 він від ОСОБА_4 дізнався про те, що її покинув чоловік та пішов до іншої жінки. Під час розмови ОСОБА_4 цікавилась як найти кілера та скільки будуть коштувати його послуги. Наступного дня вони ще раз зустрічались та ОСОБА_4 знову задавала питання де знайти людину для того, щоб помститися коханці її чоловіка, зазначивши, що вона бажає, що та «зникла». Яким самим чином вона мала зникнути, вони не обговорювали, однак ОСОБА_4 неодноразово висловлювалась про те, що вона готова позбавити життя іншу жінку.. Тоді він зателефонував своєму знайомому, який працює в міліції та розповів про цю ситуацію, а ОСОБА_12 сказав, що він таке зробити не може, однак знає людину, яка їй може допомоги. Вона погодилась та з ОСОБА_4 він після цього ще мав декілька зустрічей, під час яких вона говорила, що їй потрібно помститися і своєму чоловікові та його новій дружині. При цьому, чоловіка позбавляти життя вона не хотіла. Крім того, від ОСОБА_4 він дізнався про те, що нова жінка її чоловіка на той час була вагітною. Оскільки його знайомого на той час в місті Маріуполі не було, декілька разів він зустрічався з ОСОБА_4 сам, побоюючись що вона дійсно знайде іншу людину, яка виконає її замовлення на вбивство, а потім познайомив її зі своїм знайомим, який працював в міліції, представивши його особою, яка допоможе вирішити її проблеми.

Свідок ОСОБА_10 в суді показав, що обвинувачена ОСОБА_4 доводиться йому матір'ю. Потерпіла ОСОБА_1, на його думку, зруйнувала їх родину, внаслідок чого його батьки часто сварилися, а потім батько пішов з сім'ї. Мати просила його знайти людину для того, щоб налякати ОСОБА_1, однак про вбивство мови не було. Він відмовився, зазначивши про те, що не знає таких осіб. Він дійсно спілкувався з ОСОБА_7, знаючи про те, що той був судимий та відбував покарання у тюрмі, однак з приводу того, щоб налякати коханку батька, а не вбивати її. Внаслідок зради батька у його матері була депресія та мати шукала людину, який міг би налякати ОСОБА_1 з метою щоб вона пішла від його батька, а тоді батько би повернувся в родину. Про вагітність потерпілої він особисто не знав.

Допитана в якості свідка легендована особа ОСОБА_8 суду показав, що влітку 2015 року йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив про те, що ОСОБА_4 має намір вбити свого чоловіка та його нову дружину. В подальшому він познайомив його з ОСОБА_4, яка висловила побажання завдати смерті коханці чоловіка через ревнощі. При цьому, умовою заподіяння смерті було те, щоб потерпіла довго мучалася та страждала перед смертю. Також, ОСОБА_4 в якості передплати передала йому золоту прикрасу, а залишок коштів - 900 доларів мала передати після виконання «замовлення на вбивство». Зустрічі з ОСОБА_4 проходили десь протягом 3-4 тижнів, протягом яких він давав їй час для того, що вона передумала та відмовилась від наміру заподіяти шкоди іншій людині. Однак ОСОБА_4В все одно підтверджувала свій намір помститися та позбавити життя нову дружину свого чоловіка. Також її дуже турбувало те, щоб на неї не впала підозра та вона достовірно знала про те, що потерпіла вагітна. При цьому, він також мав ще нанести тілесні ушкодження ОСОБА_13 та тікаючи з місця події, для інсценування розбійного нападу, завдати тілесних ушкоджень ще двом особам. Після цього, начебто виконавши «замовлення», він мав передати ОСОБА_12 фотокартку із зображенням мертвої коханки чоловіка та реквізити банківської картки, на яку вона мала перевести грошову суму 900 доларів США.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що перебував з обвинуваченою у зареєстрованому шлюбі з 1986 року. З 2010 року шлюбні стосунки між ними були припинені, а у 2015 році шлюб розірваний за рішенням суду. У 2012 році він познайомився із ОСОБА_14, яка в даний час має прізвище ОСОБА_9, та вони стали мешкати разом та мають двох спільних дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3. Обвинувачена знала про наявність в нього іншої сім'ї, оскільки про майбутнє народження сина ОСОБА_15 він їй сам розповідав у вересні ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Тоді ж , від спільних знайомих він дізнався про те, що на нього готувався замах - ОСОБА_4 зверталась до його сусіда ОСОБА_3 та просила вчинити замах на нього. Ці ж знайомі порадили йому менше давати їй грошей, лише на придбання продуктів. В липні 2015 року він повернувся із закордонного рейсу, на той час ОСОБА_1 вже була вагітною. Першим про це дізнався його син ОСОБА_16. На той час вони мешкали в будинку його матері на ОСОБА_17 в Першотравневому районі Донецької області. До них в гості приїжджав старший син ОСОБА_18 з дружиною та донькою, які також бачили, що ОСОБА_1 вагітна, а тому інформацію про її вагітність ОСОБА_4 дізналась саме він старшого сина ОСОБА_18. 6-7 серпня 2015 року він з ОСОБА_1 знаходилась в місті Маріуполі, на його телефон зателефонував незнайомий чоловік, який назвався працівником міліції та з'ясувавши де він знаходиться, попросив його зачекати. Через годину вони зустрілись та під час зустрічі він дізнався про те, що ОСОБА_4 готувала замах на вбивство ОСОБА_19, вона вже затримана, після чого вони були вимушені проїхати в приміщення УБЗЗ та давати свідчення.

Потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що з ОСОБА_9 вона познайомилась у 2012 році, а з 2013 року вони стали мешкати разом та мають двох спільних дітей. В один з днів в серпні 2015 року ОСОБА_13 зателефонував чоловік, назвавшись слідчим, та викликав до відділу боротьби з організованою злочинністю. Приїхавши до слідчого, вона дізналась про те, що на неї організовувалось замовне вбивство. Оскільки на той час вона була вагітною, одразу після цього, побоюючись за своє життя та життя своїх дітей вона була вимушена залишити країну. В подальшому вона лежала в лікарні на збереженні та на строку 36 тижнів в неї були передчасні пологи. Під час слідства та розгляду справи в суді з боку синів та матері ОСОБА_4 на її адресу надходили погрози вбивством, через що вона змушена була звернутись до відділу поліції із заявою, після чого було відкрите кримінальне провадження. Заявила цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, розмір якої оцінює у 500 тисяч гривень. В обґрунтування шкоди зазначила, що через пережитий стрес їй були заподіяні моральні страждання, настали передчасні пологи, які було вирішено кесаревим розтином, вимушена змінити місце проживання через загрозу своєму життю та життю своїх дітей.

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що вона є матір'ю обвинуваченої, до зятя -ОСОБА_13 в неї зараз досить негативне відношення. Вона його вважає винним в тій ситуації, що склалась, начебто він довів її доньку до вчинення злочину. За її ствердженням, її донька ОСОБА_4 ніколи не висловлювала думки щодо позбавлення життя жінки, яка забрала в неї її чоловіка та зруйнувала родину, а хотіла лише налякати її для того, щоб вона залишили її родину у спокої. Стверджувала про те, що спочатку ОСОБА_4 не знала про вагітність коханки чоловіка, а сама вона про це дізналась від своїх онуків, які на той час спілкувались із батьком. В подальшому, коли про вагітність ОСОБА_1 дізналась її донька, в неї тремтіли руки. Вважає, що таким чином її донька боролась за цілісність та благополуччя своєї родини. Під час допиту в суді категорично заперечувала те, що вона приймала участь в обговоренні по телефону зі своєю донькою ОСОБА_4 подробиць організації вбивства потерпілої ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_21 суду показав, що обвинувачена є його матір'ю, а ОСОБА_9 - батьком. Приблизно 2-3 роки тому він дізнався про те, що у батька є інша родина. З ним його мати не обговорювала ніяких планів помсти. Коли телефонували його батькові, він був з ним. Невідомий чоловік назвався працівником міліції та домовився про зустріч, після чого вони поїхали до УБЗЗ.

За клопотаннями слідчого СВ ГУМВС України в Донецькій області від 30 липня 2015 р. слідчим суддею Апеляційного суду Донецької області ухвалами від 31 липня 2015 р., з яких зняті грифи таємності, були надані дозволи терміном на 60 діб на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: - аудіо-, відео контролю за ОСОБА_4; - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_2 ІМЕІ НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4; - встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, а саме мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_2, яким користується ОСОБА_4; - візуальне спостереження за особою ОСОБА_4

З метою отримання доказів протиправної діяльності ОСОБА_4 постановами прокурора відділу Прокуратури Донецької області від 3 серпня 2015 р. співробітникам ГУМВС України в Донецькій області було доручено здійснити контроль за скоєнням злочину у формі імітування обстановки злочину, та для виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності був залучений громадянин з вигаданими анкетними даними - ОСОБА_8

В процесі проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_4 застосовувалося відео та аудіо фіксування, аудіо та відеофайли в наступному були скопійовані на оптичні диски: №№ 1337 н/т, 1338 н/т,1339 р/т,1340 н/т, 4209 н/т.

За результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_4 співробітником оперативного підрозділу були складені протоколи №№ 5029 н/т, 5030 н/т, 5031 н/т, 5032 н/т, 5033 н/т, 5034 н/т, 5035 н/т, 5036 н/т, 5037 н/т, 5038 н/т, 5039 н/т.

Зі змісту прослуханих в судовому засіданні фонограм телефонних переговорів, а також з переглянутих відеозаписів, які відповідають змісту протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, вбачається, що ОСОБА_4 (зазначена у протоколах, як ОСОБА_25) під час неодноразових особистих зустрічей і телефонних розмов із ОСОБА_8 (зазначений, як ОСОБА_26), а також телефонних розмов із ОСОБА_20 (зазначена, як ОСОБА_24), повністю усвідомлювала характер та значення своїх дій. Цілеспрямовано висловлювала умисел саме на вбівство потерпілої ОСОБА_1, яка достовірно для обвинуваченої знаходилася у стані вагітності. Підтвердженням цьому є її конкретні вислови. Так, у розмові від 3 серпня 2015 року (18.53) на запитання, чи бажає вона настання смерті потерпілій, вона в категоричній формі відповіла: «Да, конечно, зачем она мне нужна? Она мне не нужна». Також, на запитання, чи бажає вона смерті дитині, обвинувачена впевнено надала стверджувальну відповідь, після чого перейшла до обговорення подробиць вбивства. У той же день під час розмови з матір?ю (22.05) в деталях передала подробиці плану позбавлення життя потерпілої, та про свої переживання щодо створення її алібі, з метою відведення він неї підозри.

Відповідно до висновку фоноскопічної експертизи № 19/9-3/11 від 5 травня 2016 р. ОСОБА_4 ймовірно брала участь у розмові, зафіксованій у відеофонограмі файлу № 2015-08-07_164620_000251.avi. на диску DVD-R до протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо, відоеконтролю за особою та контролю за злочином № 4209 н/т від 19 серпня 2015 року.

З протоколу огляду від 5 серпня 2016 року та оглянутих судом фотографій і предмету вбачається, що у ОСОБА_8 були вилучені чотири фотографії з зображенням ОСОБА_1 та ОСОБА_13 з написами їх анкетних даних, та металевий кулон золотого кольору, які йому передала ОСОБА_4 з метою вбивства ОСОБА_1, як дані про особу, яку слід вбити та завдаток за вбивство на замовлення.

7 серпня 2015 року о 17.00 годині ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України. При особистому обшуку в неї були виявлені та вилучені жіноча сумка з особистими речами, мобільним телефоном, лист формату А-4, що підтверджується протоколом затримання та переглянутим судом відеозаписом, що міститься на оптичному диску.

Протоколом від 9 серпня 2015 року оглянуті вилучені при затриманні ОСОБА_4 паспорт громадянина РФ, посвідка на проживання, копія ІПН, чорнові записи, портмоне з пластиковими картками і 244 гривнями, калькулятор, лист формату А-4 з зображенням людини з ознаками насильницької смерті з рукописним написом на звороті із номером картки «Приватбанку», мобільний телефон «NOKIA» ІМЕІ НОМЕР_1 з сім-картою Beeline.

Всі вказані речі і документи сфотографовані, визнані речовими доказами, долучені до матеріалів кримінального провадження, і оглянуті судом в судовому засіданні.

Висновком експерта № 1124 від 18 серпня 2015 року підтверджується, що рукописні записи на фотографічних зображеннях ОСОБА_1 та ОСОБА_13, які вилучені у ОСОБА_8, виконані ОСОБА_4

Згідно висновку амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 528 від 8 вересня 2015 року у ОСОБА_4 мається емоційно-нестійкий розлад особистості, в період інкримінованого діяння в стані тимчасового розладу психічної діяльності або фізіологічного афекту та іншому вираженому емоційному стані (стресі, фрустрації), які суттєво впливають на її свідомість і діяльність, не знаходилась, могла усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Таким чином, дослідивши всі докази у кримінальному провадженні у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, мало місце. Дане діяння містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 2 п.п. 2, 11 ст. 115 КК України, та кваліфікуються судом як організація готування вбивства, тобто, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, вчинене на замовлення. ОСОБА_4 винна у вчиненні зазначеного злочину та підлягає за це покаранню.

При цьому суд вважає безпідставним ствердження сторони захисту про наявність провокації злочину з боку правоохоронного органу з огляду на наступне.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 липня 2006 року передбачає, що судді мають застосовувати зазначену Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Стаття 6 Конвенції передбачає, зокрема, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п.1).

На думку ЄСПЛ, провокація злочину по суті є тоді, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності на те підстав, притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину.

Під час визначення того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обстави можливого злочину, ЄСПЛ розглядає два чинники, такі як наявність підстав для проведення відповідних заходів та роль співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину. Належними підставами здійснення зазначених вище заходів ЄСПЛ визнає конкретні і достатні фактичні дані, що вказують на можливе вчинення особою злочину.

Щодо ролі співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину, то ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку, чи своїми навмисними діями спровокували особу на вчинення такого злочину.

У даному кримінальному проваджені встановлено, що обвинувачена вже вдруге намагалась реалізувати намір на позбавлення життя інших осіб - у ІНФОРМАЦІЯ_4 році вона підшукувала виконавця скоєння замаху на життя свого чоловіка ОСОБА_9, а у 2015 році - виконавця замаху на вбивство ОСОБА_1 При цьому, стосовно наміру обвинуваченої, то проаналізувавши всі досліджені докази як окремо так і в сукупності, на думку колегії суддів, обвинувачена мала намір саме позбавити життя ОСОБА_1, яка перебувала у сані вагітності, а не залякати чи відштовхнути її, як пояснювала свої дії обвинувачена. Про це, насамперед, свідчить також і те, що обвинувачена, маючи середньо-спеціальну медичну освіту, почала виношувати план помсти свій суперниці саме обговорюючи такий тривалий у часі спосіб вбивства, як інфікування потерпілої та її ще ненародженої дитини, який неминуче тягне розвиток невиліковної хвороби та, як наслідок подальшого летального випадку.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що обвинувачена у своїх поясненнях свідомо маскує свої протиправні дії наміром повернути чоловіка в родину та зберегти сім'ю, намагаючись всіляко виправдати себе та свої незаконні дії.

Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов переконливого висновку про те, що на час прийняття рішення про проведення контролю за скоєнням злочину, правоохоронні органи мали конкретні і достатні дані, які вказували на вчинення обвинуваченою приготування до злочину. Дії легендованої особи ОСОБА_8, які зафіксовані в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, були такими, які свідчать тільки про приєднання до злочину, який обвинувачена ОСОБА_4 вже почала здійснювати без будь-якої участі з боку правоохоронних органів. Про це свідчить і зміст телефонних перемовин обвинуваченої із своєю матір'ю ОСОБА_20, з яких слід що обвинуваченій було добре відомо про вагітність ОСОБА_1, і вона в повному обсязі усвідомлювала протиправність своїх дій, ретельно обговорюючи своє алібі на момент злочину, і невідворотність тяжких наслідків таких дій.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй єдності і сукупності виключають будь-які сумніви як щодо події інкримінованого обвинуваченій злочину, так і доведеності її вини, а також виключають наявність провокації з боку правоохоронних органів.

При цьому, ствердження обвинуваченої, що вона в останню зустріч з легендованою особою все ж таки відмовилась від вчинення злочину, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки такі доводи об'єктивно нічим не підтверджуються та спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

При визначенні виду та міри покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 16, 29, 65-68 КК України, а також роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його конкретні обставини, його наслідки, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Судом приймається до уваги, що обвинувачена раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується, не перебуває на обліку у наркологічному диспансері, а вчиненим злочином не завдано тяжких наслідків, що визнається судом обставинами, що пом'якшують покарання.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченій необхідне та достатнє для її виправлення покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України.

При цьому, у колегії суддів немає підстав для застосування положень ч. 2 ст. 68 КК України, якою передбачено, що строк покарання за готування до злочину не може перевищувати половини максимального строку найбільш суворого виду покарання, оскільки санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає найбільш суворе покарання у вигляді довічного позбавлення волі, яке не належить до строкових видів покарань і відповідно від нього не можна відрахувати половини.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої - тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі - до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_4 слід обчислювати з дати її затримання в порядку ст. 208 КПК України - з 7 серпня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення підлягає зарахуванню у загальний строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Долю речових доказів колегія суддів вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Підлягають відшкодуванню також процесуальні витрати у повному обсязі.

З обвинуваченої на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів в загальній сумі 10 031,60 гривень = 1 227,60 грн. +8 804,00 грн., а також 3 200,00 гривень на користь ТОВ «Обласне бюро перекладів» за послуги перекладача.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченої про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 гривен та витрат на правову допомогу, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст..1167 ЦК України моральна шкода, завдана громадянинові неправомірними діями іншої особи, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду.

Згідно положень ч.1,2 ст..23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За ч.3 ст.23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

В частині відшкодування моральної шкоди, розмір якої потерпілим оцінено в 500 000 гривень, суд погоджується з доводами потерпілої в частині того, що дізнавшись про протиправні дії обвинуваченої, які були припинені правоохоронцями, потерпіла ОСОБА_1 могла мати душевні страждання у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та її, на той час ще ненародженої, дитини. Однак враховуючи обставини справи, а саме своєчасне викриття злочинного наміру обвинуваченої та її затримання із подальшим обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутності доказів на підтвердження прямого причинного зв"язку між діями обвинуваченої та передчасними пологами потерпілої, суд вважає заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди завищеним, а тому, з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, знижує розмір моральної шкоди до розумних меж і задовольняє позовні вимоги частково, зменшуючи грошовий вираз відшкодування моральної шкоди.

Вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 15 000 гривень документально підтверджені, і відповідно до ч. 1 ст.124 КПК України, підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 2 п.п. 2, 11 ст. 115 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з 7 серпня 2015 року.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у загальний строк покарання строк її тримання під вартою з 7 серпня 2015 року, із розрахунку того, що одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.

Речові докази: документи та диски зберігати в матеріалах кримінального провадження, золотий кулон, мобільний телефон з сім-картою, які належать обвинуваченій ОСОБА_4 - конфіскувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в загальній сумі 10 031,60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Обласне бюро перекладів» витрати, пов'язані із залученням перекладача, в сумі 3 200,00 гривень.

Позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч 00 коп.) гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 гривень.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Головуючий Сараєв І. А.

судді Пантелєєв Д.Г.

Дзюба М.В.