Постанова № 62171046, 19.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року №813/2800/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сасевича О.М.,

судді Брильовського Р.М.,

судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними дій чи бездіяльності та зобовязання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

16 серпня 2016 року на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, із вимогами про визнання протиправними дій чи бездіяльності та зобовязання до вчинення дій.

Ухвалою судді від 18.08.2016 року було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні 07.09.2016 року позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, яка була прийнята судом до розгляду та відповідно до якої позивач просить суд постановити рішення, яким:

-визнати протиправними дії чи бездіяльність Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо невиконання рішення суду про стягнення коштів за виконавчим листом №2а-287/11, виданим 30.12.2013 року Сихівським районним судом м.Львова;

-зобовязати Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області здійснити дії по негайному виконанню ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 20.08.2013 року у справі №464/7534/13-а, згідно виконавчого листа №2а-287/11, виданого 30.12.2013 року Сихівським районним судом м.Львова про стягнення коштів у розмірі 50 914,78 грн. з боржника, яким є державний орган управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, шляхом списання коштів з рахунків боржника, а в разі відсутності у боржника відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а також нарахувати на суму 50 914,78 грн. та виплатити компенсацію в розмірі 3% річних від несплаченої суми, починаючи з 22 жовтня 2014 року, у відповідності до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

-зобовязати Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області подати у встановлений законом строк звіт про виконання судового рішення за наслідками розгляду даної справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 20.08.2013 року у справі №464/7534/13-а було змінено спосіб виконання постанови Сихівського районного суду м.Львова від 18.02.2011 року у справі №2а-287/11, шляхом стягнення з Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова на користь ОСОБА_1 50 914,78 грн. нарахованої та невиплаченої пенсії.

На виконання вказаного рішення суду Сихівським районним судом м.Львова було видано виконавчий лист від 30.12.2013 року №2а-287/11, який, відповідно до норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», з 21.07.2014 року перебуває на виконанні в Державній казначейській службі України.

Проте, незважаючи на приписи закону щодо перерахування коштів стягувачу у тримісячний строк, належні до виплати ОСОБА_1 кошти по цей день не виплачені. При цьому, позивач неодноразово звертався до відповідачів із вимогами щодо виконання рішення суду, проте це не дало бажаного результату. Відповідачі посилалися в такому випадку на недостатність бюджетних асигнувань на цілі, повязані з виплатами за судовими рішеннями, в звязку з чим такі виплати проводяться в межах наявних асигнувань та лише в порядку черговості надходження документів для виконання.

Однак, це на переконання позивача є протиправним, позаяк відсутність чи недостатність коштів за відповідними бюджетними асигнуваннями не є підставою для невиконання рішення суду, тим більш упродовж такого тривалого періоду часу. Відтак, для ефективного відновлення своїх порушених прав, позивач вважає за необхідне визнати протиправними дії чи бездіяльність відповідачів і зобовязати вжити необхідних заходів для дієвого виконання рішення суду.

А також позивач звертає увагу на те, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено стягнення компенсації в розмірі 3% річних від несплаченої суми в разі не перерахування коштів за рішенням суду, що в даному випадку також слід застосувати.

Окрім того, позивач вважає за необхідне клопотати про встановлення контролю за виконанням рішення суду в цій справі, шляхом зобовязання відповідачів подати до суду відповідний звіт.

Ухвалою судді від 21.09.2016 року в адміністративній справі №813/2800/16 було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів.

На заперечення позовних вимог, відповідачами було подано до суду відповідні заперечення, в яких вони посилаються на те, що бюджетні асигнування для виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, є на даний момент недостатніми. Відтак, усі виконавчі документи, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, опрацьовуються й приймаються до виконання, однак виплати за ними проводяться в межах наявних асигнувань у порядку черговості надходження документів.

При цьому, відповідачі вказують на те, що за таких обставин органи Державної казначейської служби не повинні нести відповідальності за невиконання чи несвоєчасне виконання рішень судів, оскільки казначейство не може вплинути на бюджетне фінансування та за своєю суттю є лише обслуговуючим банком, який належним чином виконує свої функції відповідно до наданої йому компетенції.

У звязку з чим, відповідачі зазначають, що існуюча ситуація не порушує права позивача, оскільки кошти за рішенням суду йому будуть виплачені в порядку актуальної черговості виконавчих документів і навпаки, в разі задоволення цього позову, позачергова виплата коштів позивачеві порушуватиме права інших стягувачів.

Третя особа подала до суду письмові пояснення по суті спору.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

У судових засіданнях представник другого відповідача проти позовних вимог заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, просила суд у позові відмовити повністю.

Відповідач 1 та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання 19.10.2016 року не забезпечили.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача і третьої особи, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 20.08.2013 року у справі №464/7534/13-а було змінено спосіб виконання постанови Сихівського районного суду м.Львова від 18.02.2011 року у справі №2а-287/11.

За такою ухвалою було постановлено змінити спосіб виконання постанови Сихівського районного суду м.Львова від 18.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Галицькому районі м.Львова в частині зобовязання управління Пенсійного фонду в Галицькому районі м.Львова здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.08.2010 року, відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум на стягнення з управління Пенсійного фонду в Галицькому районі м.Львова на користь ОСОБА_1 50 914,78 грн. нарахованої та невиплаченої пенсії.

На виконання вказаного рішення суду Сихівським районним судом м.Львова було видано виконавчий лист від 30.12.2013 року №2а-287/11, боржником за яким є управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, стягувачем ОСОБА_1, сума до стягнення 50 914,78 грн. нарахованої та невиплаченої пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, на цей час указаний виконавчий лист від 30.12.2013 року №2а-287/11 перебуває на виконанні в Державній казначейській службі України, яка в своїх запереченнях засвідчила ту обставину, що даний виконавчий лист надійшов і зареєстрований в органах Казначейства 21.07.2014 року та з цієї дати взятий на облік до виконання.

При цьому, як випливає з наявних доказів і пояснень сторін, виконавчий лист від 30.12.2013 року №2а-287/11 на цей час не виконаний і кошти за відповідним рішенням суду ОСОБА_1 не перераховані. Невиконання даного рішення суду обумовлене відсутністю бюджетних асигнувань для задоволення вимог усіх стягувачів, рішення судів по яких перебувають на виконанні в органах Державної казначейської служби, відтак Казначейством такі вимоги задовольняються почергово, відповідно до дати надходження.

У звязку з чим, суд відзначає, що ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» (чинному на день спірних правовідносин) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (надалі Порядок).

Відповідно до п.24 Порядку, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п.6 цього Порядку.

Згідно з абз.1 п.25 Порядку, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Пунктом 33 вказаного Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із субєктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена п.п.47-52 Порядку.

Так, згідно з п.47 Порядку, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до п.49 Порядку, у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що зазначеними вище нормативно-правовими актами чітко регламентовано строк упродовж якого підлягає виконанню рішення суду про стягнення коштів з державного органу.

А саме, у відповідності до ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Аналогічну норму містить і Порядок, абз.2 п.48 якого встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Відтак, виходячи з того, що виконавчий лист від 30.12.2013 року №2а-287/11 про стягнення коштів на користь позивача взятий на облік до виконання в органах Казначейства 21.07.2014 року, суд приходить до висновку, що відповідне рішення суду підлягало виконанню шляхом перерахування коштів стягувачу впродовж трьох місяців, тобто до 22.10.2014 року, чого однак вчинено не було й вимоги стягувача по цей час не задоволені, що не може вважатися правомірним.

Одночасно, суд бере до уваги, однак оцінює критично, доводи відповідачів щодо відсутності відповідних бюджетних асигнувань для погашення всіх заявлених вимог за рішеннями судів, у звязку з чим, задоволення вимог ОСОБА_1 провадитиметься лише після задоволення в межах наявного фінансування вимог тих стягувачі, виконавчі документи яких надійшли раніше.

Так, суд зауважує, що п.3 Порядку (розділ Загальні питання) дійсно передбачено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів у порядку черговості надходження таких документів. Проте, на переконання суду, зазначена норма п.3 Порядку не може бути підставою для незастосування припису за ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та абз.2 п.48 Порядку щодо строку перерахування коштів і не дозволяє розширено тлумачити їх, виходячи поза чітко встановлені законом часові межі виконання рішень суду. У будь-якому разі черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак, у тримісячний строк.

При цьому, суд також вказує на позицію Європейського Суду з прав людини, який у рішенні в справі «Кечко проти України» зазначив, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, на що в даному випадку безпідставно посилаються відповідачі.

Відтак, суд приходить до обґрунтованого висновку, що органами казначейської служби станом на дату звернення позивача до суду порушено граничні строки виконання судового рішення за виконавчим листом №2а-287/11, виданим 30.12.2013 року Сихівським районним судом м.Львова, що свідчить про бездіяльність при виконанні рішення суду щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_1

Більш того, потрібно відзначити й те, що з моменту надходження виконавчого листа від 30.12.2013 року №2а-287/11 і прийняття його до виконання спливло більше двох років, що вочевидь повинно було бути достатнім строком для виконання судового рішення, однак, незважаючи на такий тривалий час перебування рішення суду на виконанні воно виконано так і не було.

У звязку з чим, суд погоджується з доводами позивача про порушення його прав та інтересів, що мало місце в звязку з невиконанням у встановлений строк рішення суду про стягнення на користь позивача з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова сум нарахованої та невиплаченої пенсії внаслідок бездіяльності компетентного органу, який повинен був забезпечити виконання рішення суду.

При цьому, суд зазначає, що виходячи з ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п.п.33, 57 Порядку рішення суду за виконавчим листом від 30.12.2013 року №2а-287/11 про стягнення на користь позивача з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова сум нарахованої та невиплаченої пенсії повинно виконуватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Державною казначейською службою України.

Відтак, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності лише Державної казначейської служби України та, як наслідок, в зобовязанні Державної казначейської служби України здійснити дії по виконанню рішення суду, позаяк власне на неї покладено обовязок із виконання такого рішення. У той же час, вимоги звернені до територіальних підрозділів Державної казначейської служби України не є обґрунтованими, оскільки матеріалами справи засвідчується, що вони свої обовязки виконали і надали до Казначейства необхідні відомості та матеріали для виконання рішення суду про стягнення коштів на користь ОСОБА_1

Окрім того, ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що в разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.50 Порядку, компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Відтак, зважаючи на порушення встановленого законом строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа №2а-287/11, виданого 30.12.2013 року Сихівським районним судом м.Львова, підлягає нарахуванню та подальшій виплаті компенсація в розмірі 3% річних від несплаченої суми, починаючи з останнього дня, коли рішення повинно було бути виконане, тобто з 22.10.2014 року.

Таким чином, суд приходить до переконання про порушення прав та інтересів позивача внаслідок тривалого невиконання рішення суду про стягнення нарахованої та невиплаченої пенсії, у звязку з чим, позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наведених вище мотивів.

Щодо вимоги позивача про встановлення додаткового судового контролю за виконанням рішення в даній справі суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обовязковим до виконання. Частинами 2 та 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до вимог ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відтак, ураховуючи те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обовязковим для осіб, які беруть участь у справі, суд вважає недоцільним встановлення додаткового строку для подання відповідачем звіту про виконання постанови суду.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 24, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України при виконанні за виконавчим листом від 30.12.2013 року №2а-287/11 рішення Сихівського районного суду м.Львова про стягнення на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої пенсії у розмірі 50 914,78 грн. із боржника управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова.

Зобовязати Державну казначейську службу України вчинити дії для належного виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова за виконавчим листом від 30.12.2013 року №2а-287/11, шляхом списання на користь ОСОБА_1 коштів з рахунків боржника в межах відповідних бюджетних призначень, а в разі відсутності у боржника відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а також нарахувати на несплачену суму нарахованої та невиплаченої пенсії компенсацію в розмірі 3% річних, починаючи з 22.10.2014 року та виплатити її ОСОБА_1 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Сасевич О.М.

Суддя Брильовський Р.М.

Суддя Потабенко В.А.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 жовтня 2016 року.