Рішення № 62170775, 18.10.2016, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/895/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бікезіної О.В.,

за участю: секретарів: Плаксіної Є.В., Снігирьової О.Ю., Грицай Н.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 5884 грн., моральну шкоду в розмірі 9000 грн., всього 14884 грн. та судові витрати. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на праві власності належить нежиле приміщення, розташоване в м. Лиман, вул. Привокзальна (у минулому вул. Кірова), б.19. Відповідач мешкає над даним нежитловим приміщенням у квартирі №11 цього будинку.

В серпні 2013 року почалося тривале залиття стелі та підлоги зазначеного житлового приміщення. Відповідач тривалий час не надавала співробітникам доступу для своєї квартири для огляду. Згідно з актом комісії КП «Краснолиманська служба єдиного замовника» від 26.09.2013 року причиною залиття визнано порушення власником квартири №11 по вул. Привокзальна системи каналізації в ванній кімнаті (від стояка до унітазу) при виконанні поточного ремонту з послідуючим бетонуванням.

Згідно складеного локальним кошторисом загальна вартість відновлюваного ремонту складає 5884 грн. Відповідач добровільно відшкодувати завдану шкоду відмовляється.

Крім того, неправомірними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження її майна та неможливістю нормального користування ним, порушенням звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, тривалості порушення. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 9000,00 грн.

Позивача ОСОБА_4 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи, однак відповідач в судове засідання не прибула, про наявність поважних для цього причин суд не повідомила, представляти свої інтереси доручила адвокату ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Просив стягнути матеріальну шкоду, розмір якої згідно з кошторисом складає 5884 грн. та моральну шкоду, яку позивач оцінила в розмірі 9000 грн., судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 3850 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає їх безпідставними. Суду пояснила, що нежиле приміщення, розташоване в м. Лиман, вул. Привокзальна (у минулому вул. Кірова), б. 19 є підвальним приміщенням багатоквартирного будинку. ОСОБА_4 придбала його незаконно, тим самим перешкоджає мешканцям вказаного будинку доступ до комунікацій (водопроводу, каналізації і теплопостачання). З цього приводу вона зверталася зі скаргами до різних органів. Позивачка сама несе відповідальність за стан трубопроводів у підвальному приміщенні. В її квартирі ніяких ремонтних робіт не відбувалося, ніякого залиття з її квартири не було, про що був складений акт. Якщо й було залиття підвального приміщення, то воно було не з її квартири, а з квартири №12, яка належить доньці відповідача ОСОБА_5, саме в цій квартирі тривалий час не працювала система каналізації. Вказане підвальне приміщення позивачка не ремонтувала багато років. Вона вважає завеликою суму матеріальної шкоди, моральної шкоди взагалі не причиняла, просила відмовити у позові в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував. Пояснив суду, що вважає надані позивачем докази недопустимими з таких причин. В ОСОБА_6 про залиття (який датований 26.09.2013 року) містяться виправлення дати складання, без будь-яких застережень про це. Даний акт складений без участі відповідача, що є недопустимим при складанні актів про залиття. При обстеженні квартир до функцій працівників СЄЗ не входить встановлення вини. Кошторис, що його складено начальником проектно-кошторисного відділу Ясинуватського будівельно-монтажного управління ОСОБА_7, складений з порушеннями, бо не затверджений керівником підприємства. При його складанні також була відсутня відповідач. Адвокатський запит, складений адвокатом ОСОБА_1 на бланку Міністерства освіти України. Крім цього, при наданні відповіді на вказаний запит директор КП «КСЄЗ» порушив законодавство про захист персональних даних, надавши інформацію про ОСОБА_2 Враховуючи, що інших доказів того, що ОСОБА_2 заподіяла шкоду позивачу суду не надано, просив відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що є атестованим інженером-проектувальником, має відповідний сертифікат серії АР №05616, що його видано Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.12.2012 року. В 2013 році працювала начальником проектно-кошторисного відділу Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця». В 2013 році вона склала кошторис «Ремонт напівпідвального приміщення по вул. Кірова, 19 в м. Красний Лиман». При цьому вона оглядала вказане приміщення в присутності власниці ОСОБА_4 В приміщенні було пошкоджено стелю. В кошторисі вона відобразила які саме роботи треба виконати щодо ремонту та вартість цих робіт. Взагалі кошторисна вартість ремонтних робіт склала 5884 грн. Чого кошторисна документація не затверджена керівництвом не може пояснити.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що за проханням ОСОБА_2 була присутня при складанні акту обстеження підвального приміщення, що розташоване в м. Лиман, вул. Привокзальна (у минулому вул. Кірова), б. 19 в грудні 2012 році. При огляді було встановлено, що ремонт в підвальному приміщені не робився багато років. На стелі біля входу до приміщення відвалилася штукатурка та була видна дранка, але вода зі стелі не капала, на підлозі також було сухо. Був складений акт, який вона підписала. Чого акт не підписаний представниками виконкому пояснити не може.

Суд, вислухавши представників сторін, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК).

Як було встановлено в судовому засіданні позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить 22/50 нежитлового приміщення, площею 197,6 кв.м., що розташоване в м. Лиман (в минулому ОСОБА_9), вул. Привокзальна (у минулому вул. Кірова), б.19, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.05.2007 року, укладеного між нею та Краснолиманською міською радою (а.с.57). Вказаний договір нотаріально посвідчений (а.с.56), зареєстрований в КП «Бюро технічної інвентаризації» (а.с.55).

Відповідачем ОСОБА_2 ці обставини не спростовані, не зважаючи на надання копій звернень та відповідей її та інших мешканців будинку №19 по вул. Привокзальна з приводу незаконної (на їх думку) реалізації підвального приміщення (а.с. 53-54, 58-59, 103).

Відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (у минулому вул. Кірова) в м. Лиман (в минулому - ОСОБА_9) Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом, право власності зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації»19.06.2012 року (а.с.99-101).

Квартира відповідача ОСОБА_2 знаходиться над нежитловим приміщенням, що належить позивачу, цю обставину відповідач належними та допустимими доказами в суді не спростувала.

Згідно з Додатком Б «Терміни і визначення понять» ДБН В. 2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" (затверджені наказом Держбуду України від 18 травня 2005 р. N 80) житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання. Нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV нежитлове приміщення поряд із будівлею, квартирою та іншими обєктами прямо назване в числі самостійних обєктів нерухомості.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2).

Таким чином, для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обовязкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди, тобто деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обовязковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала обєктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України від 21.12.2005 р.)

При цьому, у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Відповідно до ст.190 ЖК України підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.

Згідно Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, власник квартири зобовязаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил, не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Актом, складеним комісією в складі працівників КП «КСЕЗ» (ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, директора ОСОБА_13П.) від 26 вересня 2013 року зафіксовано залиття стелі підвалу, що належить ОСОБА_4 з каналізаційної мережі. При цьому встановлені такі пошкодження: штукатуркаа навколо стояка каналізації відпала, деревяні перекриття змокли. Крім того, зазначеним ОСОБА_6 встановлена причина залиття проведення ремонтних робіт мережі каналізації у ванній від стояка до унітазу, у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.133)

Листом від 01.10.2013 року Краснолиманська міска рада повідомила ОСОБА_4, що при проведенні ремонту в квартирі АДРЕСА_3 було проведено заміну мережі каналізації у ванній від стояка до унітазу, де і відбувся витік. Після цього дана ділянка була замурована. Працівники КП «КСЄЗ» довгий час не могли потрапити до вказаної квартири, але 25-25 вересня 2013 року потрапили до квартири та зробили заміну стояка і виконали ремонтні роботи (а.с.135).

За кошторисом «Ремонт напівпідвального приміщення по вул. Кірова, 19 в м. Красний Лиман», що складений 26.09.2013 року атестованим інженером-проектувальником (а.с. 139) - начальником проектно-кошторисного відділу Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_7 загальна вартість ремонтно-відновлювальних робіт, повязаних із залиттям напівпідвального приміщення складає 5884 грн. (а.с.15-19).

Оскільки відповідачем не спростовано загальну вартість ремонтно-відновлювальних робіт, повязаних із залиттям напівпідвального приміщення, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено розмір заподіяної йому матеріальної шкоди в розмірі 5884 грн.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана залиттям нежитлового приміщення в розмірі 5884 грн.

Вирішуючи вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди суд дійшов таких висновків.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна, у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.

Згідно із ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що з вини відповідача по справі сталось залиття належного позивачу нежитлового приміщення, що призвело до пошкодження майна позивача та безперечно призвело до незручностей, хвилювань та душевних страждань, а отже є підстави для захисту її порушених прав у вигляді відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, тривалості порушення прав ОСОБА_4, суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає, що належним розміром відшкодування моральної шкоди позивачеві має бути 500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд не погоджується з думкою представника відповідача ОСОБА_3 з приводу недопустимості доказів наданих позивачем з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з приписами ст. 50 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд вважає належним та допустимим доказом по справі акт від 26.09.2013 року, складений працівниками СЄЗ, оскільки він складений правомочними особами, містить необхідні реквізити. Посилаючись на ту обставину, що він складений без участі відповідача ОСОБА_2, представник не посилається на нормативний акт, яким саме передбачено обовязкова її участь при складанні вказаного акту. Крім того, як зазначено в самому акті, ОСОБА_2 тривалий час взагалі не впускала представників СЄЗ до своєї квартири (а.с.11). Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь Краснолиманської міської ради ОСОБА_4 від 01.10.2013 року, в якій зазначено, що вищевказана комісія провела обстеження саме 26 вересня 2013 року (а.с.10).

Згідно відповіді Краснолиманської міської ради від 23.01.2013 року ОСОБА_2 повідомлено, що 28.10.2012 року за адресою: м. Касний Лиман, вул. Кірова, б.19 виїжджала комісія, яка провела обстеження підвального приміщення. Було встановлено, що в підвальному приміщення присутнє часткове руйнування стелі. При обстеженні інженерних комунікацій в квартирі №12, порушення в їх роботі виявлені не були. ОСОБА_2 не дала згоду на виконання ремонтних робіт для виявлення і усунення несправностей в роботі системи каналізації і холодного водопостачання (а.с.36).

Щодо кошторису «Ремонт напівпідвального приміщення по вул. Кірова, 19 в м. Красний Лиман», що складений начальником проектно-кошторисного відділу Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_7, суд зазначає, що вказаний кошторис складено атестованим інженером-проектувальником (а.с.139), що підтверджено в судовому засіданні. Допитана в якості свідка ОСОБА_7 підтвердила, як наявність пошкоджень у вказаному приміщенні, які вона оглядала особисто, так і складання нею кошторису.

Крім того, суду надані фотографії з вищевказаного приміщення, на яких видні наявні пошкодження стелі (а.с.136-138).

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_8, яка хоча й стверджує, що була присутня на при складанні акту обстеження підвального приміщення, що розташоване в м. Лиман, вул. Привокзальна (у минулому вул. Кірова), б. 19 в грудні 2012 року не змогла пояснити чого зазначені в акті співробітники виконавчого комітету Краснолиманської міської ради та представник СЄЗ не склали цей акт самостійно, чого вказаний акт був складений ОСОБА_2, яким чином та коли він надрукований.

Щодо вказаного ОСОБА_6 від 19.12.2012 року, який як вважає відповідач спростовує, що саме вона винна в залитті підвального приміщення, то суд зазначає, що не зважаючи на те, що обстеження підвального приміщення проводилося начебто в присутності представників виконкому та працівників СЄЗ, вказаними особами вказаний акт не підписаний, зазначено, що ОСОБА_4 все приміщення не показала, але в акті взагалі не зазначено, що вона була при огляді присутня, огляд квартири ОСОБА_2 не проводився. Крім того, суд зазначає, що вказаний акт датований 19.12.2012 року, а комісійний акт представників СЄЗ 26.09.2013 року. З цього ж приводу суд вважає, що акт складений працівниками СЄЗ 01.09.2012 року (а.с.64) також не спростовує факт залиття нежитлового приміщення в 2013 році.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_15 судовий збір у розмірі 237,02 грн.

З приводу стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 79 ЦПК Українидо витрат, повязаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно з приписами ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Гранічний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 3850 грн., повязаних з оплатою правової допомоги адвокату ОСОБА_1, з посиланням на договір про надання правової допомоги від 31.05.2016 року (а.с.74-76), акт виконаних робіт з відповідним розрахунком (а.с.141), квитанцію до прибуткового касового ордера про отримання ОСОБА_16 від ОСОБА_14 зазначеної суми (а.с.140).

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3850 грн., в рахунок витрат, повязаних з оплатою правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 213, 215, ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: 84400, м. Лиман Донецької області, вул. Привокзальна (Кірова), б. 19, кв. 11, на користь ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: 84400, м. Лиман Донецької області, вул. Привокзальна (Кірова), б. 16, кв. 3, завдану майнову шкоду у розмірі 5884 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн., всього 6384 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: 84400, м. Лиман Донецької області, вул. Привокзальна (Кірова), б. 19, кв. 11, на користь ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: 84400, м. Лиман Донецької області, вул. Привокзальна (Кірова), б. 16, кв. 3, судові витрати: судовий збір в розмірі 237,02 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3850 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 22.10.2016 року.

Суддя