Постанова № 62170774, 17.10.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року Справа № 803/1247/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

суддів Денисюка Р. С., Дмитрука В. В.,

при секретарі судового засідання Хомяк М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 П.) звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду звернення від 18.05.2016 року, оформленого «Звернення № 3 щодо відзначення підполковника ОСОБА_2 В.», та зобовязання належним чином розглянути зазначене звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 26.05.2016 року було направлено Головному військовому прокурору України звернення, яке оформлене «Звернення № 3 щодо відзначення підполковника ОСОБА_2 В.» та датоване 18.05.2016 року, із вимогою про притягнення посадових осіб в/ч В0259, а саме - підполковника ОСОБА_2, винного у порушенні вимог законодавства про терміни розгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.01.2016 року (вх. від 04.01.2016 року № 40), до юридичної відповідальності. Листом від 03.06.2016 року № 10/2/1-2599-15 заступник Головного військового прокурора повідомив позивача про те, що вищезазначене звернення направлено для розгляду по суті до Міністерства оборони України. Станом на день подання позову всупереч вимогам чинного законодавства України, відповідачем не надано будь-якої відповіді за результатами розгляду звернення, а тому просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду звернення від 18.05.2016 року, оформленого «Звернення № 3 щодо відзначення підполковника ОСОБА_2В.», та зобовязати відповідача належним чином розглянути вищезазначене звернення.

У судове засідання 17.10.2016 року позивач не прибув, при цьому від останнього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 107).

У письмових запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні 01.09.2016 року представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що згідно листа заступника директора юридичного департаменту Міністерства оборони України звернення ОСОБА_1 від 18.05.2016 року, яке оформлене «Звернення № 3 щодо відзначення підполковника ОСОБА_2В.», отримано Міністерством оборони України 10.06.2016 року за вх. № М-№3584. Відповідно до вимог пункту 2.14 Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України вищезазначене звернення в подальшому було направлено на вирішення до іншого органу військового управління, а саме до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, яке входить у структуру Міністерства оборони України, за вих. № М-5503 від 13.06.2016 року. Оскільки дане звернення направлено по структурі Міністерства оборони України, а не в інший орган центральної виконавчої влади, тому на відповідача не покладено обовязку повідомити заявника (позивача) про таке направлення. Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України розглянуто звернення від 18.05.2016 року та надано відповідь заявнику 24.06.2016 року за № 116/9/1/7865. У звязку з наведеним просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача у судове засідання 17.10.2016 року не прибув, подав повторно клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю надання витребуваних судом доказів (а.с. 108). Однак, вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки двічі - ухвалами від 13.09.2016 року та від 07.10.2016 року судом було зобовязано Міністерство оборони України надати суду належним чином завірені копії листа-відповіді Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.06.2016 року за № 116/9/1/7865 на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2016 року та докази направлення такого листа позивачу. Станом на 17.10.2016 року від відповідача витребувані вищезазначеними ухвалами докази на адресу суду не надходили, що свідчить про зловживання процесуальними правами та невиправдане зволікання у розгляді справи.

Згідно частини першої статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог статті 41 КАС України справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання технічним засобом.

Дослідивши письмові докази, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч В0259 у званні солдата на посаді водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону в/ч В0259 за контрактом.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.01.2016 року позивач звернувся письмово до командира танкового батальйону в/ч В0259 із рапортом, у якому просив останнього клопотати перед вищим командуванням про присвоєння йому військового офіцерського звання та призначення на посаду, яка потребує спеціальних знань в галузі юриспруденції (помічник командира в/ч, військова служба правопорядку, військова прокуратура чи будь-яку іншу посаду), оскільки він має спеціальне звання старшого начальницького складу органів внутрішніх справ України, вищу юридичну освіту, стаж практичної діяльності в галузі юриспруденції понад 10 років та проходить військову службу, у звязку з чим слід укласти новий контракт про зміну виду військової служби. Даний рапорт був отриманий в/ч В0259 04.01.2016 року та зареєстрований за вхідним № 40 (а.с.7).

Не отримавши відповіді на вказаний рапорт у встановлений чинним законодавством строк, позивач звернувся до суду з позовом до в/ч В0259 про визнання протиправною бездіяльності щодо неналежного розгляду рапорту від 01.01.2016 року про зміну виду військової служби та зобовязання належним чином розглянути рапорт (а.с. 8-9). Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року, яка станом на день розгляду даної справи не набрала законної сили, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність в/ч В0259 щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду рапорта від 01.01.2016 року (реєстраційний номер від 04.01.2016 року № 40), у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, вважаючи, що в діях посадових осіб в/ч В0259, винних у порушенні вимог законодавства про терміни розгляду рапорту від 01.01.2016 року, наявні ознаки адміністративно-караного діяння, звернувся до Головного військового прокурора України із зверненням № 3 щодо відзначення підполковника ОСОБА_2 (звернення датоване 18.05.2016 року), з вимогою про притягнення посадових осіб в/ч В0259, а саме -підполковника ОСОБА_2, до юридичної відповідальності дисциплінарного виду (а.с. 5-6). Вищезазначене звернення було надіслане 26.05.2016 року, та отримане адресатом 30.05.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, обєднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обовязків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною першою статті 5 цього ж Закону визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, обєднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обовязковому прийняттю та розгляду.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше пятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока пяти днів.

Водночас згідно частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, обєднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше пяти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2016 року заступник Головного військового прокурора України листом № 10/2/1-25299-15 повідомив позивача про те, що відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення ОСОБА_1 щодо неналежного розгляду його попередніх звернень та з інших питань було направлено за належністю для розгляду по суті до Міністерства оборони України (а.с. 12).

Однак відповідь Міністерства оборони України про розгляд вищезазначеного звернення на адресу позивача не надходила, у звязку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, у командуваннях видів Збройних Сил України, зєднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - органи військового управління) та порядок контролю за його дотриманням встановлений Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 03.12.2005 року №722 (далі Інструкція).

Згідно із пунктом 1.4 даної Інструкції № 722 у роботі з письмовими та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, обєктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розвязання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.

Письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обовязковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця (пункт 2.2 Інструкції № 722).

Відповідно до пунктів 2.14, 2.15 Інструкції №722 щодо кожного звернення не пізніше ніж у пятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

У разі направлення звернення для перевірки й прийняття рішення до підпорядкованих органів військового управління термін розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження до вищого за підлеглістю органу військового управління, який його приймав, й до дня надання відповіді тим органом військового управління, який його розглядав по суті. В інших випадках термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється від дня їхньої реєстрації.

Згідно пунктів 3.4 та 3.5 Інструкції № 722 термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розвязати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління або особа, що тимчасово виконує його обовязки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Пунктом 3.7 Інструкції № 722 визначено, що відповідь за результатами розгляду звернення в обовязковому порядку дається тим органом військового управління, який його отримав і до компетенції якого входить розвязання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління.

Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати перевірки звернення і прийняте рішення (пункт 3.6 Інструкції №722).

Як слідує з листа заступника директора юридичного департаменту Міністерства оборони України від 30.08.2016 року № 298/2/2231, 10.06.2016 року до Міністерства оборони України надійшов лист Генеральної прокуратури України від 03.06.2016 року № 10/2/1-25299-15 (вх. № М-№3584) стосовно звернення ОСОБА_1, яке в подальшому за належністю було надіслано до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (вих. № М-5503 від 13.06.2016 року). Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України надано відповідь ОСОБА_1 24.06.2016 року за № 116/9/1/7865 (а.с.47).

У письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. В свою чергу в структуру Збройних Сил України входять, зокрема, види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили. 10.06.2016 року, отримавши звернення ОСОБА_1 від 18.05.2016 року, Міністерство оборони України згідно вимог пункту 2.14 Інструкції дане звернення направило 13.06.2016 року на вирішення до іншого органу військового управління, а саме - до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Оскільки дане звернення направлено по структурі Міністерства оборони України, а не в інший орган центральної виконавчої влади, тому в силу вимог пункту 2.14 Інструкції на Міністерство оборони України не покладено обовязку щодо повідомлення заявника про таке направлення. (а.с. 44-47).

У листі-відповіді від 24.06.2016 року № 116/9/1/7865, копія якого була надіслана суду електронною поштою, заступник начальника штабу Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України зазначив, що на звернення ОСОБА_1 від 04.01.2016 року до командування в/ч В0259 з приводу присвоєння останньому військового звання офіцерського складу, призначення на посаду, було надано відповідь від 13.01.2016 року № 91 за підписом тимчасово виконуючого обовязки командира в/ч № 0259 підполковника ОСОБА_2 Підстав для притягнення до відповідальності підполковника ОСОБА_2 немає (а.с. 100).

Отже, Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України, яке входить до структури Міністерства оборони України, розглянуто звернення ОСОБА_1 від 18.05.2016 року у встановлений законодавством строк та підготовлено відповідь про відсутність підстав для притягнення підполковника ОСОБА_2 до відповідальності, відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача по нерозгляду звернення від 18.05.2016 року та зобовязання належним чином його розглянути до задоволення не підлягають.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що Інструкцією № 722 встановлено обовязок органу військового управління не лише обєктивно і вчасно розглядати звернення військовослужбовця, а й повідомляти заявника про результати перевірки звернення і прийняте рішення.

Ухвалами суду від 13.09.2016 року та від 07.10.2016 року було зобовязано Міністерство оборони України надати суду належним чином завірені копії листа-відповіді Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.06.2016 року за № 116/9/1/7865 на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2016 року та доказів направлення такого листа ОСОБА_1

Проте, станом на день розгляду даної справи відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту направлення листа-відповіді від 24.06.2016 року № 116/9/1/7865 позивачу. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, при вирішенні цієї справи колегія суддів також виходить із вимог частин першої, другої статті 71 КАС України, які передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та приписів частини шостої статті 71 КАС України, відповідно до яких якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, відповідач як субєкт владних повноважень всупереч вимогам Інструкції № 722 не повідомив позивача у встановленому порядку про результати розгляду його звернення від 18.05.2016 року, чим вчинив протиправну бездіяльність та порушив вимоги Інструкції.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду звернення від 18.05.2016 року та зобовязання належним чином повідомити позивача про результати розгляду його звернення від 18.05.2016 року.

Водночас клопотання позивача про винесення окремої ухвали по факту розгляду його звернення від 18.05.2016 року (а.с. 107) не підлягає задоволенню, оскільки дублює позовні вимоги. Крім того, постановлення окремої ухвали є правом, а не обовязком суду.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 03 грудня 2005 року № 722, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду звернення від 18 травня 2016 року, оформленого «Звернення № 3 щодо відзначення підполковника ОСОБА_2 В.».

Зобовязати Міністерство оборони України належним чином повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду його звернення від 18 травня 2016 року, оформленого «Звернення № 3 щодо відзначення підполковника ОСОБА_2 В.».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 24 жовтня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя О. О. Андрусенко

Судді Р. С. Денисюк

ОСОБА_3