Рішення № 62169933, 04.10.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/12805/15-ц

Провадження № 2/185/763/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Врони А.О., за участю секретаря Мікаілова Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

25 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму завданої в наслідок ДТП матеріальну шкоду в розмірі 14373,39 гривень, витрати по оплаті експертного авто-товарознавчого дослідження в розмірі 450 грн., моральну шкоду завдану внаслідок ДТП в розмірі 2000 гривень, судовий збір.

Позовна заява мотивована тим, що 08 грудня 2015 приблизно 09 годин 30 хвилин ОСОБА_1 керуючи належним на праві власності автомобілем марки ВАЗ - 2170, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався вулицею Степового Фронту зі сторони вулиці Харківської в напрямку вулиці Карла Маркса в м. Павлоград. Перед перехрестям вулиць ОСОБА_5 та Степового Фронту м. Павлоград зупинив транспортний засіб на червоний колір світлофора та очікував ввімкнення зеленого кольору для продовження руху. В цей момент відчув сильний удар в задню частину автомобіля, включив аварійний сигнал та вийшов із власного автомобіля та побачив, що з транспортним засобом здійснив зіткнення транспортний засіб марки LDV KONVOY 400, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який є його власником. Зіткнення прийшлось в праву задню частину автомобіля. Після скоєння зіткнення з транспортним засобом ОСОБА_2 визнав свою вину в вчинені дорожньо-транспортної пригоди та запевнив, що повністю сплатить ремонт автомобіля, а також попросив не викликати працівників державної автомобільної інспекції і не звертатись до страхової компанії у зв'язку із додатковими матеріальними затратами. Позивач зробив декілька фотографій з місця дорожньо-транспортної пригоди (надані до позову), узяв усі ідентифікаційні дані ОСОБА_2 та погодився на його пропозицію щодо оплата ремонту автомобіля. Після цього покинули місце скоєння ДТП. Не зважаючи на досягнуту домовленість ОСОБА_2 відмовився від оплати ремонту автомобіля. Після цього ОСОБА_2 звернувся до автомобільної інспекції та повідомив про факт вчинення ним ДТП з участю автомобіля позивача внаслідок чого на позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення від 15.12.2015 року серія АП2 №274552. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №185/12683/15-п, яка станом на сьогоднішній день набрала законної сили, підтверджено одноособову вину Відповідача у вчинені описаного вище ДТП. З метою визначення матеріальної шкоди завданої в результаті описаного вище ДТП, позивач звернувся до спеціаліста авто товарознавця, в результаті проведеного дослідження пошкоджень завданих транспортному засобу позивача внаслідок описаного ДТП було надано Висновок №122/1/15 експертного авто-товарознавчого дослідження від 21 грудня 2015 року, у відповідності з висновками якого встановлено, що вартість матеріальних збитків спричинених власнику автомобіля НОМЕР_3 становить 14373,39 гривень, вартість проведення зазначеного дослідження у відповідності з квитанцією до прибуткового касового ордеру №101 від 21.12.2015 року склала 450 гривень.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити на підставі доводів позовної заяви.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Зясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази по справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 грудня 2015 року о 09 годин 30 хвилин ОСОБА_2 в м. Павлоград рухався вулицею Степового Фронту керуючи автомобілем марки LDV KONVOY 400, державний номерний знак НОМЕР_2, не витримав безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 2170, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який зупинився на переду. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122-4 (залишення водіями місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні) Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 (порушення Правил дорожнього руху) Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Згідно постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2016 року постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року залишена без змін. Тобто постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року набрала законної сили.

Відповідно до норм ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким джерелом визнається діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів (будь-яких), механізмів, обладнання. Особою, відповідальною за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка володіє таким джерелом на відповідній правовій підставі. Правовою підставою володіння, яке є критерієм визначення особи, відповідальної за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути будь-яка правова підстава, що передбачена чи допускається актами цивільного законодавства.

Як вбачається з розяснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п.6 постанови Пленуму від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Транспортний засіб LDV KONVOY 400, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований на імя ОСОБА_3. Однак ОСОБА_2 на законній підставі використовував вказаний транспортний засіб 08 грудня 2015 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому відповідачем застраховано ризик своєї цивільної відповідальності у Страховому товаристві «Домінанта», однак згідно інформації, наданої Страховим товариством «Домінанта», повідомлення про дорожньо-траспортну пригоду, яка сталась 08 грудня 2015 року, від страхувальника, відповідача по справі, до страхової компанії не надходило в порушення обовязку невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмового повідомлення страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до приписів п.33.1.4 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з розяснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п.16 постанови Пленуму від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Як вбачається висновку №122/1/15 експертного автотоварознавчого дослідження від 21 грудня 2015 року вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля НОМЕР_3 становить 14373,39 гривень.

Вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження склала 450 грн., що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.

Власником автомобіля НОМЕР_3 є ОСОБА_4, однак ОСОБА_1 на законній підставі використовував вказаний транспортний засіб 08 грудня 2015 року.

Враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396ЦКположення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і ОСОБА_1, який керував транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначенихпунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Враховуючи, що відповідач управляв на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілем на підставі водійського посвідчення та технічного паспорту на транспортний засіб, тобто володів автомобілем, джерелом підвищеної небезпеки, на відповідній правовій підставі, а завдання шкоди позивачу доведено матеріалами справи, позивач управляв на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілем на підставі водійського посвідчення та технічного паспорту на транспортний засіб, тобто володів автомобілем на відповідній правовій підставі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду.

Що стосується відшкодування моральної шкоди суд виходив з наступного.

Згідно зі змістом п.1 ч.2 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Згідно роз'яснень, наданих Верховним Судом України в п. 9 постанови Пленуму від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди, суд приймає до уваги наслідки дорожньо-транспортної пригоди, а також доводи та докази завдання позивачу моральної шкоди.

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи характер заподіяної позивачу шкоди та обсяг перенесених позивачем страждань, суд вважає, що розумний, співрозмірний, достатній та справедливий розмір моральної шкоди не може перевищувати 1000 грн. на користь позивача.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.10,11,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в сумі 14373 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят три гривні) грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, повязані з проведенням автотоварознавчого дослідження в розмірі 450 (чотириста пятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 974 (девятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя А. О. Врона