Ухвала суду № 62168433, 19.10.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14636/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/1447/16 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.Я.,

суддів Киці С.І., Данилюк В.А.,

секретар с/з ОСОБА_1,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 акціонерного товариства (далі ПАТ) «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення із-за порушенням норм матеріального і процесуального права скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав і просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач та її представник в судове засіданні не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що строк виконання основного зобовязання за кредитним договором, укладеним між ТзОВ «Український промисловий банк» та позичальником ОСОБА_5 08 травня 2007 року, а також строк дії договору поруки, укладеного між ТзОВ «Український промисловий банк» та відповідачем в даній справі ОСОБА_4 12 червня 2008 року, сплинув 07 травня 2012 року, а з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся в суд лише 08 вересня 2014 року, тобто порука є припиненою у звязку з закінченням строку її чинності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Судом першої інстанції встановлено і дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав правильну правову оцінку, що 08 травня 2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 199/ФКВ-07, відповідно до умов якого позикодавець відкрив позичальнику відкличну не відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 42000,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 14,2 % річних за весь час фактичного користування кредитом річних на строк до 07 травня 2012 року (а.с.5-12).

Виконання позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № 199/Zфпор-08 від 12 червня 2008 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_4, згідно із яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором (а.с.13).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2014 року, що набрало законної сили, постановлено стягнути з позичальника ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» кредитну заборгованість в розмірі 437626,42 грн., а рішенням Луцького міськрайонного суду від 3 лютого 2015 року постановлено в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позичальнику ОСОБА_5

Зазначені обставинами сторонами не оспорюються.

Також в судовому засіданні встановлено, що 30 червня 2010 року між ТзОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобовязань ТзОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначеним даним договором, ТзОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» активи та права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого до ПАТ «Дельта Банк» перейшли права вимоги до боржників, в тому числі, і до боржників по кредитному договору, укладеному із позичальником ОСОБА_5 (а.с.15-20).

Як убачається із позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 суму боргу станом на 06 серпня 2014 року в загальному розмірі 673307,98 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 509493,62 грн., заборгованість за відсотками 163814,36 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Таке визначення розкриває сутність зобовязання як правового звязку між двома субєктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право, що кореспондує обовязку першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання (стаття 510 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Стаття 629 ЦК Українивстановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Вищевказаною нормою прописаний принцип свободи договору, який є одним із загальних принципів цивільного законодавства, є основним принципом договірного права та передбачає свободу субєктів цивільного права з вибором контрагента, а також вільне узгодження самих умов договору.

Пунктом 10 договору поруки № 199/Zфпор-08 від 12 червня 2008 року передбачено, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобовязань по кредитному договору боржником чи поручителем.

Пунктом 1.3. кредитного договору № 199/ФКВ-07 визначено дату повернення кредиту 07 травня 2012 року.

В постанові Верховного суду України від 17.09.2014 року в справі № 6-53цс14 наведено обовязкову для судів в силу вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України наступну правову позицію: виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, строк дії договору поруки № 199/Zфпор-08 від 12 червня 2008 року сплинув 07 травня 2012 року, а до суду з позовною заявою до поручителя позивач звернувся лише 08 вересня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги представника позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України встановлює, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На основі зясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог у звязку з відсутністю для цього правових підстав.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: