Рішення № 62167839, 11.10.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11164/16-ц

Провадження № 2/161/3960/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 жовтня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що 28.12.2007 між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №803/07, відповідно до якого останній отримав кредит на суму 157000 грн. зі сплатою 17 % річних на строк до 27.12.2017. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором було укладено договір поруки №803/07 з відповідачем ОСОБА_3

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду, умовами якої змінювалася відсоткова ставка кредитування із 17% на 20 % річних.

Основний боржник та поручитель зобовязувалися нести солідарну відповідальність за взяті зобовязання.

Крім того, в забезпечення виконання зобовязань між банком та ОСОБА_2 28.12.2007 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №4928.

Оскільки, позичальник ОСОБА_2 свої зобовязання по договору не виконав не погашаючи заборгованість за кредитом та відсотками згідно графіку, станом на 12.08.2016 у нього утворилась заборгованість перед банком, яка в загальній сумі складає 780667,08 грн. А тому просив, стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених в позові. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за їхньої відсутності відповідачі не подавали.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 550, 556 ЦК України.

Судом встановлено, що 28.12.2007 між АБ «Брокбізнесбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №803/07, відповідно до якого останній отримав кредит на суму 157000 грн. зі сплатою 17 % річних на строк до 27.12.2017 (а.с. 5-8).

28.12.2007 в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №803/07 було укладено договір поруки №803/07 з відповідачем ОСОБА_3 (а.с. 12).

Між позивачем та відповідачами були укладені додаткові угоди до кредитного договору та договору поруки, за якими був збільшений відсоток за користування кредитом до 20% річних та складно новий графік сплати платежів по основному боргу (а.с. 9-11,13).

Додатково, в забезпечення виконання зобовязань між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 28.12.2007 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №4928. Відповідно до умов договору, ОСОБА_2 передав в іпотеку однокімнатну квартиру №51, загальною площею 25,0 кв.м., житловою площею 12,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ветеранів, 19. Вартість предмета іпотеки визначена в розмірі 227405 грн. (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 8.1 договору іпотеки, за невиконання або неналежне взятих на себе зобовязань, передбачених п. 5.3 Договору іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця сплати штрафу у розмірі 5% від вартості предмета іпотеки, що визначена в Договорі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 порушуючи умови кредитного договору, свої зобовязання належним чином не виконав.

Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором (а.с. 22-43) вбачається, що станом на 12.08.2016 у позичальника перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 780667,08 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 141810,22 грн., заборгованості за процентами 10126,59 грн., пені за прострочення сплати кредиту 104191,26 грн, пені за прострочення сплати процентів 173827,41 грн., 3% річних за неправомірне користування чужими коштами по кредиту 7814,38 грн., 3% річних за неправомірне користування чужими коштами за процентами 13037,11 грн., індексації простроченої заборгованості по кредиту 47683,91 грн., індексації простроченої заборгованості по процентах 107710,30 грн., неустойки за порушення умов кредитного договору 65245,65 грн., штрафу за порушення умов договору іпотеки 19220,25 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми позики, є право позикодавця вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

А тому, позов в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом та відсотками підлягає до задоволення в повному обсязі в розмірі 241 936,81 грн. (141810,22 грн. + 100126,59 грн.).

Крім того, заявляє вимогу про стягнення з відповідачів пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 104191,26 грн. та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 173827,41 грн. В сукупності розмір нарахованої пені перевищує розмір заборгованості з процентами.

З поданого розрахунку вбачається, що пеня була нарахована за весь час існування кредитної заборгованості, що не відповідає вимогам п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Кредитним договором не передбачено іншого (збільшеного) строку позовної давності щодо нарахування пені. А тому, підлягає до застосування норма ст. 258 ЦК України, якою установлено річний строк для стягнення пені.

Разом з тим, з представленого банком розрахунку заборгованості неможливо визначити розмір нарахованої пені за останній рік, як за прострочення основного зобовязання (кредиту), так і за прострочення сплати процентів.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З врахуванням принципу розумності і справедливості, за відсутності детального розрахунку пені за останній рік, суд вважає, що вимога про стягнення пені підлягає до часткового задоволення в розмірі, наближеному до 20% суми заборгованості за кредитом та процентами: за прострочення сплати кредиту в розмірі 28 000 грн. та за прострочення сплати процентів в розмірі 20 000 грн. Такий розмір пені суд вважає достатнім і справедливим.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. усправі 6-42цс11).

Попри подібність правової природи п. 3 ст. 549 ЦК України (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК України (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобовязання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

Тобто, нарахування санкцій за невиконання умов договору за ст.625 ЦК України є окремим від пені видом відповідальності боржника, який прострочив зобовязання.

Що стосується нарахованих 3% річних та індексації простроченої заборгованості, то суд виходить із того, що три проценти річних та інфляційні повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обовязкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.

Оскільки, в кредитному договорі відсутні вказівки щодо нарахування процентів на проценти, то стягненню підлягає лише сума нарахованих 3% річних та індексації за користування кредитом в розмірі (7814,38 + 47683,91) 55498,29 грн.

Крім того, позивачем не надано суду доказів невиконання позичальником вимог п.4.2.6 кредитного договору щодо страхування предмета іпотеки. А тому, нарахування позивачем неустойки в розмірі 65245,65 грн. відповідно до п. 7.2 кредитного договору суд вважає необґрунтованим, а вимогу про стягнення неустойки такою, що не підлягає задоволенню.

З цих же підстав, в звязку з ненаданням доказів порушення іпотекодавцем пунктів 4,1, 4.2, 5.3 Іпотечного договору, не підлягає до задоволення вимога про стягнення штрафу за порушення умов договору іпотеки в розмірі 19220,25 грн.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що слід стягнути солідарно з відповідачів в користь позивача кредитну заборгованість в розмірі 345435,10 грн., з яких: заборгованість за кредитом 141810,22 грн., заборгованість за відсотками 100126,59 грн., пеня за прострочення сплати кредиту в розмірі -- 28 000 грн., пеня за прострочення сплати процентів в розмірі -- 20 000 грн, 3% річних -- 7814,38 грн. та сума індексації за користування кредитом -- 47683,91 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачами понесених ним судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (1,5%=5181,53:2) по 2590,76 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором № 803/07 від 28 грудня 2007 року в розмірі 345435 (триста сорок пять тисяч чотириста тридцять пять) гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» по 2 590 (дві тисячі пятсот девяносто) гривень 76 копійок судового збору з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій