Рішення № 62166230, 20.10.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі :

Головуючого судді Бондаренко Ю.О.

судді: Куцин М.М., Собослой Г.Г.

при секретарі : Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Мукачівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,-

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_2, звернувся в суд з позовом до Мукачівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 проживав разом зі своєю мамою в квартирі АДРЕСА_1. Після смерті матері ОСОБА_3 прийняв спадщину, як єдиний спадкоємець , що проживав з померлою.

ОСОБА_3 як самотня людина похилого віку зі слабким здоров'ям, запропонував позивачу проживати разом.

З 2005 року позивач постійно, без реєстрації, проживав однією сім'єю з ОСОБА_3, вели спільне господарство.

18 квітня 2013 року ОСОБА_3 помер. Позивач здійснив його поховання. Після смерті, ОСОБА_2 продовжив проживати в квартирі померлого.

Зі спадкоємців ніхто не подав заяв про прийняття спадщини тому позивач рахує що він як спадкоємець, що постійно проживав зі спадкодавцем вважається таким що прийняв спадщину.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено , встановлено факт проживання ОСОБА_2, 17.02.1983 р. н., однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3, 03.09.1948 р. н. який помер 18.04.2013 року, понад п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме, з 2005 року по 18.04.2013 року та визнано за ОСОБА_2, 17.02.1983 р. н., право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме: квартиру АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з доводами та висновками суду першої інстанції, особа яка не брала участі у справі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду, як таке що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_1 та її представник просили апеляційну скаргу задовольнити.

Статтею 213 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з установлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтвапро право власності на житло від 10.02.1993 року, виданого на підставі Рішення Мукачівської міської ради від 27 лютого 1993 року № 20, співвласниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с 6).

Апелянтка ОСОБА_1 яка є донькою ОСОБА_6 та рідною сестрою ОСОБА_3 (а.с. 65-66)

Відповідно до заповіту, належну ОСОБА_6 квартиру вона заповіла ОСОБА_1 (а.а.70-71)

ОСОБА_6 померла 18.04.1999 року (а.с.78).

09 жовтня 1999 року ОСОБА_1 подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини (а.с.68)

18 квітня 2013 року в с. Минай помер ОСОБА_4 (а.с.5,67,79).

Поховання ОСОБА_4 проведено на замовлення ОСОБА_1 та цивільної дружини ОСОБА_7 (а.с.81).

Свідоцтво про смерть ОСОБА_4 отримала ОСОБА_7 (а..82)

18 жовтня 2013 року ОСОБА_1 подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини за померлим братом (а.с.72)

З поданої заяви вбачається, що крім апелянтки іншими спадкоємцем за померлим є ОСОБА_8.

У відповідністю до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом, згідно ст. 1261 ЦК країни мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до листа сільського голови с. Холмок від 01.07.2016 року № 0226/Б10, в с.Минай по вул.Карпатського, 7/а, знаходиться об'єкт нерухомого майна, будівництво якого розпочав ОСОБА_3 в 1995 року і в якому фактично проживав до смерті. (а.с.83)

За таких обставин позивач не міг проживати зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Що стосується копії акту № 86 від 21.11.2014 року складеного в присутності свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про те, що ОСОБА_2, 17.02.1983 р. н. проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2005 року , то він не підтверджує факт проживання позивача з відповідачем однією сімєю, а свідчить тільки про проживання позивача в квартирі, що частково належить відповідачу (а.с.25).

З огляду на викладене, в задоволенні позову з підстав проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, слід було відмовити.

Більше того, звернувшись з позовом про визнання права власності без залучення спадкоємців грубо порушуються їх права, що також є самостійною підставою у відмові в задоволенні позову.

Крім того відповідно до позовної заяви ОСОБА_2, вимоги щодо встановлення факту його проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3, 03.09.1948 р. понад п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме, з 2005 року по 18.04.2013 року, позивач не ставив, з заявами про збільшення позовних вимог до суду не звертався, за таких обставин суд вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням норм процесуального права.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не звернув увагу на вищевикладене та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.209,218,303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 грудня 2014 року - скасувати, у справі ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Мукачівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 338,17 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді