Ухвала суду № 62165889, 17.10.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10684/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дергачова Н.В.,

при секретарі Меркуловій Ю.П.

представника позивача ОСОБА_1,

перекладача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_5 Федерації, ОСОБА_3, про примусове видворення та затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_4 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду із адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_5 Федерації, ОСОБА_3 про примусове видворення, посилаючись на те, що 14 жовтня 2016 року відповідач на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку за незаконний перетин Державного кордону України на ділянці відповідальності Відділу прикордонної служби «Ужгород».

Відповідач перебуває на території України незаконно, документів, коштів для виїзду з території України не має, працевлаштуватись на території України не має змоги, родичів на території України не має. Також, під час опитування, відповідач пояснив, що має намір у будь-якому випадку потрапити до країн Західної Європи з метою працевлаштування для забезпечення свого проживання та бажання повернутися до країни походження не має, що підтверджується його незаконними діями, у зв'язку з чим ОСОБА_4 прикордонний загін змушений звернутись до суду з позовом про примусове видворення громадянина ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3.

В судовому засіданніпредставник позивача ОСОБА_4 прикордонного загону - ОСОБА_1 позов підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач гр. ОСОБА_5 Федерації, ОСОБА_3 у судовому засіданні вину не визнав, та зазначив, що звертався у м. Суми до Державної міграційної служби із заявою про отримання статусу біженця в Україні, на батьківщині його піддають гонінням через політичні переконання, кордон України він пересік поза межами контролю без належних документів та грошей, при цьому будь яких доказів на підтвердження викладеного суду не надав. При незаконному перетині кордону із Словацькою Республікою назвав інше прізвище ОСОБА_6, та місце проживання Донецьк, оскільки вважав, що це спростить для нього процедуру отримання статусу біженця, тому що не має наміру повертатися до країни походження.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що громадянин ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3, реалізуючи свої права та свободи, мав змогу встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання,або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством України,законодавством інших держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України. Але знаючи про можливість легально виїхати до Європейських країн, відповідач вибрав більш легкий та незаконний спосіб, знаючи, що для досягнення своєї мети він неодноразово буде порушувати та ігнорувати законодавство країн на своєму шляху, він умисно пішов на вчинення правопорушення.

Як вбачається зматеріалів справи, 14 жовтня 2016 року відповідач на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку за незаконний перетин Державного кордону.

Згідно вимог п. 3ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Відповідно до п. 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 « Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, що визначені статтею 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", статтею 13 Закону України "Про імміграцію".

Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Як зазначено у ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

В судовому засіданні гр. ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3 пояснив, що перебуває на території України незаконно. Громадянин ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3 не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту.

Судом зясована відсутність підстав, за яких особа в будь-якому разі не підлягає видворенню та відсутність коштів та документів для добровільного повернення до країни походження.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що вимоги ОСОБА_4 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про примусове видворення громадянина ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.30,31,32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.11,70,71,86,106-163, 183-5,256ч. 2КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Примусово видворити громадянина ОСОБА_5 Федерації, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.

Затримати громадянина ОСОБА_5 Федерації, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 24.10.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.В. Дергачова