Ухвала суду № 62165216, 16.02.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 649/170/14-к

Справа №11/791/6/16 Головуючий в І інстанції Соловйов В.В.

Категорія: ч.1 ст.115 КК України Доповідач: Черства Є.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року лютого місяця «16» дня

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючої суддіОСОБА_1;Суддів:ОСОБА_2; ОСОБА_3;З участю прокурора: адвоката: засудженого:ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції; захисника ОСОБА_5; засудженого ОСОБА_6, з внесеними доповненнями, на вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України; уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2

Верхньорогачицького району Херсонської області;

зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3

Рогачик Верхньорогачицького району Херсонської

області; мешкав там же, АДРЕСА_1,

раніше не судимий, -

засуджений за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років у кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід тримання під вартою, з 31 травня 2011 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 судові витрати за проведення експертиз:

- на користь НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області 675.36 гривень;

- на користь Херсонського обласного бюро судово-медичних експертиз 1324.63 гривень;

- на користь Херсонської обласної психіатричної лікарні 549.06 гривень;

- на користь ОСОБА_7 в рахунок стягнення майнової шкоди 5541 гривень; моральної шкоди 100.000 гривень.

Вирішене питання щодо речових доказів.

ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за те, що він 29 травня 2011 року близько 02.30 годин, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_8, в ході раптово виниклої сварки, що переросла в бійку, з мотивів ревнощів, з метою позбавлення життя ОСОБА_9, взявши в квартирі ніж, умисно наніс удари ножем в тулуб потерпілого ОСОБА_9 в життєво-важливі органи, а саме: пять проникаючих колото-різаних поранень органів грудної і черевної порожнини та тринадцять не проникаючих різаних поранень, які перебувають у прямому причинному звязку з настанням смерті ОСОБА_9, та які згідно висновку судово-медичної експертизи №21/46 від 25.06.2011 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, а смерть ОСОБА_9 настала від проникаючого колото-різаного поранення клубово-ободової артерії, ускладненого гострою крововтратою, яке перебуває у прямому причинному звязку з настанням смерті потерпілого.

В апеляціях:

- прокурор, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, не оспорюючи обґрунтованості засудження ОСОБА_6 за інкримінованим йому злочином та правильність кваліфікації його злочинних дій, вважає вирок суду в частині призначеного засудженому покарання незаконним внаслідок його мякості. Просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати, постановити новий вирок, яким останньому призначити покарання за ч.1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років у кримінально-виконавчій установі;

- захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 вказує, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням вимог ст.ст. 65; 67 КПК України (в редакції 1960 року), бо не допитав всіх свідків по справі, а саме: ОСОБА_8, у квартирі якої був вчинений даний злочин; ОСОБА_10, сусідку ОСОБА_8, яка бачила, як потерпілий бешкетував; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13, а оголосив їх покази, дані ними на досудовому слідстві, що, вважає, позбавило засудженого задати в разі необхідності їм питання для встановлення тих чи інших подій. Вважає, що суд не дав оцінки тому, що потерпілий ОСОБА_9 протиправно проник у квартиру, де стався злочин, та погрожуючи вбивством, наніс ОСОБА_6 удар рукою по обличчю, і тільки тоді ОСОБА_6 бив ножем ОСОБА_9, рахуючи, що в діях ОСОБА_6 вбачаються ознаки злочину, передбачені ст. 118 КК України умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, але цей факт не досліджувався. Просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;

- засуджений ОСОБА_6 вказує на свою незгоду з вироком суду щодо нього, бо вважає, судового розгляду справи по суті не відбулося.

У доповненнях до апеляції засуджений приводить аналогічні доводи, що і захисник ОСОБА_5 Крім того, вказує, що суд при новому розгляді справи не виконав вказівки апеляційного суду Херсонської області про більш ретельне дослідження доказів, зібраних на досудовому слідстві; заперечує факт знаходження його в момент скоєння злочину у стані алкогольного спяніння; при розгляді судом справи не були досліджені речові докази; вказує на відсутність у матеріалах справи висновків повторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №132 від 07.10.2014 року, на які суд послався у вироку, бо дослівно цих висновків суд не вказав; відсутні, на його думку, й інші документи (акт №1420; протокол судового засідання від 04.03.2014 року), що мають значення для справи; судом не прийнята відмова від захисника адвоката ОСОБА_5; безпідставно судом відмовлено в задоволенні його клопотання про повернення справи на досудове розслідування; при винесенні вироку судом не було враховано його каяття; добровільну явку до органів міліції; сімейний стан та стан його здоровя; його позитивну характеристику. Приводить й інші доводи. Просить вирок скасувати, провадження по справі закрити або повернути справу прокурору для проведення додаткового розслідування.

Інші учасники процесу апеляції не подавали.

У запереченнях на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_6 просить не приймати її до уваги, привівши власні доводи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі; думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти інших поданих апеляцій, вважаючи їх безпідставними; засудженого ОСОБА_6, який підтримав свою апеляцію з доповненнями та захисника ОСОБА_5, прохав їх задовольнити і заперечував проти апеляції прокурора; захисника ОСОБА_5, який підтримав апеляції свою та засудженого ОСОБА_6 та заперечував проти апеляції прокурора; провівши судові дебати, де учасники процесу залишилися на своїх висловлених ними позиціях; надавши останнє слово засудженому ОСОБА_6; оголосивши висновки судової психолого-психіатричної експертизи за клопотанням прокурора; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Перевіркою матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції вимог зазначеного закону повністю дотримався.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину за зазначених у вироку обставин, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується перевіреними у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку та правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115 КК України.

Доводи в апеляції захисника ОСОБА_5 про наявність в діях ОСОБА_6 ознак злочину, передбаченого ст. 118 КК України, а саме: умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, не є переконливими, оскільки захисник ніяким чином не спростовує наведені у вироку докази, які, як свідчить і протокол судового засідання, належним чином перевірялися судом, і які повністю підтверджують висновок суду першої інстанції щодо правильно встановлених ним фактичних обставин справи.

Кваліфікуючи дії засудженого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції в основу обвинувального вироку поклав показання самого ОСОБА_6 про те, що він неодноразово наносив удари ножем потерпілому ОСОБА_9, і мотивом вчиненого ним злочину стали ревнощі, через те, що його співмешканка ОСОБА_8 раніше мала близькі стосунки з потерпілим ОСОБА_9, та в подальшому метою злочину стало усунення суперника. Тому, на думку колегії суддів, суд правильно критично поставився до показань засудженого ОСОБА_6 в частині того, що у нього не було умислу позбавити життя потерпілого ОСОБА_9, оскільки в ході виниклої сварки між засудженим та потерпілим, ОСОБА_6 ОСОБА_9 ніяких тілесних ушкоджень не наніс, натомість засуджений в ході сварки наніс потерпілому ОСОБА_9 близько 18 ударів ножем у життєво важливі органи, а саме, 5 проникаючих колото-різаних поранень органів грудної і черевної порожнини та 13 не проникаючих різаних поранень, та зобовязаний був розуміти та передбачати наслідки своїх злочинних дій, оскільки наносив удари ножем у життєво важливі органи, а крім того, як потерпілий знепритомнів, ОСОБА_6 не викликав карету швидкої допомоги потерпілому, під страхом вчинити таке ж із своєю співмешканкою ОСОБА_8, яка намагалася викликати «швидку допомогу» для потерпілого, заборонив їй це зробити, забрав у потерпілого з кишені мобільний телефон, який на той час дзвонив, позбавивши ОСОБА_9 можливості викликати собі будь-яку допомогу.

Вищезазначене підтверджують належним чином перевірені у судовому засіданні письмові покази ОСОБА_8, в ході судового слідства допитаної в якості обвинуваченої про те, що вона мешкала у квартирі №3 будинку 76 «А» по вул. Ювілейна в смт. Верхній Рогачик Херсонської області разом з засудженим ОСОБА_6 і 29 травня 2011 року близько 02.30 годин почула, як хтось постукав у двері її квартири. Спочатку вона не хотіла відчиняти двері, але почали стукати набагато сильніше. Відкривши двері, побачила ОСОБА_9, якому наказала йти геть, зачинивши двері. Зразу після цього засуджений ОСОБА_6 перед її очима почав махати ножем, заявивши, що йому вже набридли всі її колишні знайомі, він був дуже розлючений, і, взявши на кухні кухонний ніж, встромив його у поверхню трюмо, що стояло у коридорі квартири. ОСОБА_9 знову постукав і увірвався до квартири, бо двері були не зачинені. Вона намагалася потерпілого зупинити, але той її відштовхнув і вдарив ОСОБА_6 в обличчя. Коли ОСОБА_8 двері зачиняла, то чула звуки, характерні для бійки, а повернувшись, побачила, що в кімнаті біля телевізора лежав ОСОБА_9 на правому боці, а ОСОБА_6 в цей час наносив потерпілому удари ножем, стоячи перед ОСОБА_9 на колінах. ОСОБА_8 почала кричати та хотіла викликати «швидку допомогу», але засуджений ОСОБА_6, закотивши светр у ОСОБА_9, заявив, що з такими пораненнями він вже не буде жити, при цьому додав, що якщо вона кудись зателефонує, то «ляже поряд із ОСОБА_9О.», і при цьому замахнувся у її бік ножем. По всій кімнаті були лужі крові /т.1, а.с. 197-199/.

Колегія суддів вважає при цьому доводи апеляцій захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 про те, що судом не були допитані свідки у судовому засіданні, а їх покази, дані на досудовому слідстві, оголошені, неспроможними, бо із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ці свідки неодноразово викликалися у судове засідання; застосовувався примусовий привід через органи міліції; і тільки після встановлення, що свідки: ОСОБА_8 на протязі двох років мешкає в Росії за невідомою адресою; ОСОБА_14 хворіє; ОСОБА_10 знаходиться на заробітках у м. Києві, адреса не відома; ОСОБА_12 знаходиться за межами України; ОСОБА_11 за рапортом дільничного інспектора за вказаною адресою не мешкає /т.3, а.с. 177/; керуючись ст. 306 КПК України (1960 року), оголосив їх покази, належно перевіривши їх, при цьому учасники процесу не заперечували проти оголошення показів свідків ОСОБА_10; ОСОБА_12, ОСОБА_14 /т.3, а.с. 169/. Щодо оголошення показів ОСОБА_8, свідка ОСОБА_15, то суд їх оголосив із власної ініціативи, що також при даних конкретних обставинах не суперечить нормам КПК України, а саме, ст. 306, і не може розцінюватися, як порушення права засудженого з тих підстав, що він був позбавлений можливості, в разі наявності такої необхідності, задати їм якість питання.

При цьому свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 на досудовому слідстві свідчили про те, що незадовго до вбивства ОСОБА_6 потерпілого, засуджений разом з ними та ОСОБА_8 вживали спиртні напої, чого не заперечувала і сама ОСОБА_8 А свідок ОСОБА_10 давала пояснення про те, що в ніч скоєння ОСОБА_6 вбивства, вона, будучи сусідкою ОСОБА_8, чула в підїзді стукіт у двері ОСОБА_8, потім чула крик ОСОБА_8, а коли зійшла до квартири останньої, побачила двері в квартиру відхиленими, а сама ОСОБА_8 відповіла, що нічого в неї не трапилося.

Іншого цим свідкам по справі нічого відомо не було; покази їх послідовні, бо не відрізняються від тих, що вони давали у суді першої інстанції при першому розгляді даної справи, що вбачається із самого вироку /т.2, а.с. 117-120/ та протоколу судового засідання; вони узгоджуються між собою.

Кваліфікуючи злочинні дії засудженого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, при вказаних вище фактичних обставинах, суд, як вважає колегія суддів, вірно послався і на протоколи огляду місця події та фототаблиці до них /т.1, а.с. 11-35; 37-54; 59-60/, згідно яких оглянуто квартиру АДРЕСА_3, де виявлені плями темно-бурого кольору, схожі на кров; в лісосмузі знайдено труп чоловіка; в будинку по пров. Лікарняному,18 в смт. Верхній Рогачик Херсонської області, було виявлено мобільний телефон «Самсунг», належний потерпілому ОСОБА_9; висновок судово-медичної експертизи трупа №21/46 від 25.06.2011 року, згідно якого смерть ОСОБА_9 настала від проникаючого колото-різаного поранення клубово-ободової артерії, ускладненого гострою крововтратою. Між причиною смерті та нанесеними тілесними ушкодженнями просліджується прямий причинний звязок. А згідно висновку судово-токсикологічної експертизи в крові трупа етиловий алкоголь не виявлено. Смерть ОСОБА_9 можливо настала 29.05.2011 року близько 02.30 годин /т.1. а.с. 88-89/; висновок експерта №232 від 19.08.2011 року, згідно якого на фрагменті полового покриття, двох зіскобах, фрагменті шпалери, двох зрізках верхньої частини полу, вилучених в ході огляду місця події, знайдена кров, яка може походити від потерпілого ОСОБА_9 /т.1, а.с. 126-129/; протокол предявлення предметів для впізнання від 16.08.2011 року, в ході якого ОСОБА_8 вказала на ніж під №2 та при цьому пояснила, що саме цим ножем ОСОБА_6 наносив удари потерпілому ОСОБА_9 /т.1, а.с. 136-137/; протокол огляду речового доказу кухонного ножа /т.1, а.с. 134-135/; висновок експерта №93-м від 26.08.2011 року, згідно якого можливість нанесення поранень на трупі ОСОБА_9 переданим на експертизу ножем, не виключається /т.1, а.с. 144-149/; протоколом очної ставки від 05.08.2011 року, проведеної між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, в ході якої вони описали обставини скоєння ОСОБА_6 злочину /т.1, а.с. 162-166/.

Також щодо засудженого ОСОБА_6 повторно була проведена комплексна судова психолого-психіатрична експертиза №132 від 07.10.2014 року, згідно висновків якої ОСОБА_6 при скоєнні інкримінованого йому злочину не страждав будь-яким хронічним психічним розладом або іншим, в тому числі й тимчасовим хворобливим психічним розладом, в звязку з чим міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, в повній мірі віддавати звіт своїм діям та керувати ними. В даний час ОСОБА_6 також не страждає будь-яким хронічним психічним розладом або іншим хворобливим психічним розладом. В застосуванні примусових мір медичного характеру не потребує. Також у засудженого ОСОБА_6 відсутні будь-які індивідуально-психологічні особливості, які б могли суттєво вплинути на його поведінку в момент скоєння ним злочину; ОСОБА_6 в момент його скоєння, у стані фізіологічного афекту не знаходився /т.3, а.с. 131-140/. У даному висновку експертів при психологічному дослідженні ОСОБА_6 та його психічному стані наведено, що « ОСОБА_6 говорил заученно, в большей мере цитируя те или иные приведенные в медицинской и психологической литературе сведения и описания аффективных нарушений. Когда ему делали замечания, заметно злился и обвинял экспертов в формальном подходе к оценке его состояния. В категоричной форме не признаёт своей вины в содеянном и говорит, что «быть может её признает, если ему её докажут» /т.3, а.с. 138/. Дані висновки за клопотанням прокурора були оголошені в судовому засіданні при апеляційному розгляді справи.

Доводи апеляцій захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 з приводу того, що судом першої інстанції не досліджувалася та обставина, що потерпілий ОСОБА_9 першим увірвався до квартири ОСОБА_8 та вдарив рукою в обличчя ОСОБА_6, після чого засуджений став бити ОСОБА_9 ножем, є неспроможними, оскільки ці фактичні обставини справи судом першої інстанції досліджені у повному обсязі. ОСОБА_8 при проведенні очної ставки з ОСОБА_6, протокол якої був предметом дослідження у судовому засіданні; при дачі показів в якості обвинуваченої по ч.1 ст. 396 КК України, до якої постановою Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 05.10.2011 року було застосовано акт амністії та вона звільнена від кримінальної відповідальності, показувала, що ОСОБА_9, увійшовши до її квартири та побачивши там ОСОБА_6, сказав тому: «Ще раз її (ОСОБА_8І.) тронеш, убю, ти чому її ображаєш?». У Руках ОСОБА_9 нічого не було, він тільки один раз вдарив рукою в обличчя ОСОБА_6 Тому, як вважає колегія суддів, суд надав цій обставині належну юридичну оцінку.

Аналіз сукупності досліджених доказів дав суду першої інстанції підстави дійти висновку, що засуджений ОСОБА_6 вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, з мотиву ревнощів, в ході раптово виниклої сварки, яка переросла в бійку, з метою позбавлення життя ОСОБА_9, умисно ножем наніс потерпілому пять проникаючих колото-різаних поранень органів грудної і черевної порожнини та тринадцять не проникаючих різаних поранень, наслідком чого стала смерть потерпілого ОСОБА_9

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, перевіреним доказам дав належну правову оцінку та правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При повторному розгляді справи судом першої інстанції в повному обсязі були виконані вказівки апеляційної інстанції, тому доводи засудженого про протилежне не заслуговують на увагу.

Перевіренням матеріалів справи не підтвердилася відсутність тих процесуальних документів (матеріалів), на які вказує в апеляції засуджений.

Також колегія суддів вважає, що не огляд у судовому засіданні речових доказів ніяким чином не вплинув на повноту та обєктивність досліджених судом доказів по справі.

Апеляція на постанову суду першої інстанції про відмову в направленні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 на додаткове розслідування не розглядалася, оскільки така судом не призначалась до апеляційного розгляду.

Аналізуючи матеріали справи, досліджуючи оціночні докази судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що суттєвих протиріч в показах засудженого, свідків, протоколах слідчих дій, інших матеріалах справи, досліджених судом, немає.

Інші доводи, на які посилаються апелянти в своїх апеляціях, не спростовують наявності та беззаперечності факту скоєння засудженим ОСОБА_6 вказаного вище злочину.

Що стосується доводів апеляції прокурора щодо мякості призначеного засудженому ОСОБА_6 покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

При призначенні покарання ОСОБА_6 судом першої інстанції було враховано, що за місцем проживання він характеризується позитивно; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має двох неповнолітніх дітей, а також врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; те, що вчинив його, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, і, на думку колегії суддів, призначив покарання, яке відповідає вимогам ст.ст. 50; 65 КК України, є необхідним, справедливим та достатнім. Судом враховано саме ті обставини, на відсутність яких необґрунтовано вказує засуджений в апеляції. Каяття засудженого у скоєному злочині, як вважає колегія суддів, відсутнє, бо воно повинне бути щирим, ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки та характеризуватися щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Натомість, засуджений ОСОБА_6 ніякого жалю з приводу вбивства людини не висловлював, про вчинене ним не жалкував; винним себе у скоєнні умисного вбивства ОСОБА_9 не визнав; під час розгляду справи у суді першої інстанції своєю поведінкою каяття не довів; не вбачається такого і з його апеляції.

Будь-яких істотних порушень вимог КПК України, які б тягли безумовне скасування вироку, суд першої інстанції при розгляді даної справи не допустив.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і підстав для його скасування та задоволення поданих апеляцій не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 365; 366 КПК України (1960р.), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який приймав учатсь у розгляді справи у суді першої інстанції; захисника ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6 з доповненнями залишити без задоволення.

Вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 час його попереднього увязнення з 31 травня 2011 року по 16 лютого 2016 року, із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Судді: ____ ______ _______

Є.О.ОСОБА_16ОСОБА_17 ОСОБА_3