Рішення № 62164042, 20.10.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С., Григоренка М.П.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області та Управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому про усунення перешкод в проведенні будівельних робіт та виселення із приміщень,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, відповідача ОСОБА_4, представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2016 року усунуто перешкоди ОСОБА_3 в проведенні реконструкції з добудовою згідно будівельного паспорта від 04.03.2015 року, погодження на будівництво від 10.03.2015 року, проекту фірми ПП "МБЛ Компані", шляхом звільнення від своїх речей та виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із коридору площею 5,57 кв.м. (№3 згідно проекту), двох кімнат площею 8,8 кв.м. (№4 згідно проекту) і 9,25 кв.м.(№5 згідно проекту), що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 .

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 243 грн.60 коп.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покликаються на незаконність та необрунтованість рішення суду в зв'язку з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Вказують, що ОСОБА_1, який представляє також інтереси ОСОБА_2, не зміг бути присутнім під час завершення розгляду справи, оскільки перебував на стаціонарному лікування, а тому судом порушено їхнє право на участь у справі, передбачене ст. 27 ЦПК України.

Будь-які правові підстави для виселення їх із коридору та двох кімнат №4 та №5 відсутні, оскільки судовим рішенням в іншій справі було відмовлено в задоволенні їхнього позову про поділ будинку в натурі в зв'язку з тим, що поділ відповідно часток співвласників неможливий без порушення будівельних норм.

Крім того, відсутнє судове рішення або договір між ними та позивачкою про визначення порядку користування житловим будинком.

Звертають увагу на те, що вони надавали нотаріальну згоду на проведення добудови до будинку, а не реконструкції з добудовою.

В наявному в матеріалах справи проекті добудови містяться робочі креслення, які датовані груднем 2014 року, тобто після надання ними згоди на добудову.

Зазначають, що внаслідок ухваленого рішення вони будуть позбавлені можливості користуватись мансардним та підвальним приміщеннями, вхід до яких розміщено із коридору №3, що не було передбачено проектом, який вони погоджували.

Також, рішення суду порушує інтереси власника сусіднього будинковолодіння ОСОБА_5, оскільки добудова буде прилягати близько до межі.

З наведених підстав просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на законних підставах має намір провести будівельні роботи по створенню прибудови до будинку відповідно до виданого їй будівельного паспорта, однак відповідачами чиняться їй перешкоди у проведенні будівельних робіт, а тому вони підлягають усуненню шляхом звільнення від речей відповідачів та виселення їх із коридору та двох кімнат, що знаходяться у спірному будинку.

З таким висновком повністю погодитись не можна.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частини незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 готовністю 88%. Решта 2/3 частини вказаного будинку належать її батькам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідачам по справі. Дана обставина підтверджується рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 21.06.2007року.(а.с.41-42).

Зазначене нерухоме майно на даний час не введено в експлуатацію, однак є об'єктом права спільної часткової власності сторін.

Власниками земельних ділянок площею по 0, 0600га кожна за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що стверджується копіями 3 державний актів, що містяться в матеріалах справи на а.с.59,60,61.

24 березня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали ОСОБА_3 нотаріально засвідчений дозвіл на добудову до незавершеного будівництвом житлового будинку, згідно проекту, виконаному ПП "МБЛ Компані".(а.с.3)

4 березня 2015 року управлінням містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому ОСОБА_3 було видано будівельний паспорт забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1.(а.с.4-7)

Також ОСОБА_3 в Управлінні ДАБІ отримала погодження на початок проведення будівельних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної (часткової) власності і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Рішенням Рівненського міського суду від 28 лютого 2013року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3 про виділення незавершеного будівництвом житлового будинку в натурі відмовлено. Підставою відмови є те, що виділ сторонам в натурі належних їм частин у незавершеному будівництвом житловому будинку АДРЕСА_1 є неможливим без порушення будівельних норм.(а.с.20)

Усуваючи перешкоди у спосіб, заявлений позивачкою (шляхом звільнення від речей та виселення відповідачів із коридору та двох кімнат), суд першої інстанції, з покликанням на те, що позивач ставить питання про надання приміщень у користування, що не суперечить рішенню суду від 28 лютого 2013, фактично виділив в натурі ОСОБА_3 приміщення (об'єкти нерухомого майна) в незавершеному будівництві, та не врахував, що позивач має право власності на 1/3 частину в цьому об'єкті без визначення конкретних приміщень.

Окрім цього, до здачі в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва він не може вважатись таким, що відповідає вимогам статті 50 ЖК України і може надаватись для проживання, як житло.

Спори з приводу виселення вирішуюються на підставі житлового законодавства. Однак у даній справі вимоги не можуть бути задоволені у заявлений позивачем спосіб (шляхом виселення), оскільки юридично відсутнє житло.

За наведеного, позовні вимоги у обраний позивачкою спосіб захисту її права задоволенню не підлягають.

Покликання апеляційної скарги на те, що проект, відповідно до якого відповідачі надавали згоду на добудову ОСОБА_3 у березні 2014року відрізняється від ескізного проекту датованого груднем 2014року є безпідставними, так як плани реконструкції з добудовою спірного майна, що місяться в матеріалах справи і датовані відповідно березнем та груднем 2014року є ідентичними.

Не обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про порушення добудовою інтересів власника сусіднього будинковолодіння ОСОБА_5, оскільки остання з позовом за захистом своїх прав та інтересів до суду не зверталась та відповідачів на такий захист не уповноважувала.

Тверження відповідачів про розгляд справи за їхньої відсутності, чим порушено їхнє права на участь у справі, передбачене ст. 27 ЦПК України є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи 19.05.2016 року, однак в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з позивачки на користь відповідачів понесені ними витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, ч.2 та ч.3 ст.331 ЦК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2016 року скасувати.

ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області та Управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому про усунення перешкод в проведенні будівельних робіт та виселення із приміщень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 267(двісті шістдесят сім)грн.96коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 267(двісті шістдесят сім)грн.96коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Шимків С.С.

Григоренко М.П.