Рішення № 62161614, 18.10.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа № 910/15226/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інтеграл - Буд

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 409060,17 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 155/2/03-63 від 06.01.2016 року);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.08.2016 року до Господарського суду Київської області на підставі ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України з Господарського суду м. Києва, за встановленою підсудністю, надійшли матеріали позовної заяви у справі № 910/15226/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інтеграл - Буд до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 409060,17 грн. з яких 301412,76 грн. основного боргу та 107647,41 грн. неустойки (штрафу).

Згідно автоматизованого розподілу справ, позовну заяву у справі № 910/15226/16 передано до провадження судді Господарського суду Київської області Карпечкіну Т.П. для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2016 року порушено провадження у справі № 910/15226/16 та призначено справу до розгляду на 27.09.2016 року, Зобовязано позивача надати обґрунтований розрахунок неустойки (у вигляді таблиці із зазначенням періоду нарахуваня, сум на які здійснюються відповідні нарахування, дат та сум часткових проплат), у відповідності п. 4 Додаткової угоди від 19.01.2016 року до Договору підряду № КГ170715 від 17.07.2015 року, враховуючи, що неустойка в розмірі 20 % від Договірної ціни робіт (п. 4.1 Договору) за кожен день прострочення, у відповідності до ст. 549 ЦК України, є пенею, а не штрафом як заявлено позивачем.

23.09.2016 року позивачем через канцелярію суду подано розрахунок неустойки (пені), що обрахований в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, який за розрахунком позивача склав 26697,45 грн., в якому фактично уточнено позовні вимоги і позивач також зазначив, що сумою даного позову є 328110,21 грн. із яких 301412,76 грн. основного боргу та 26697,45 грн. неустойки (пені).

Таким чином, предметом розгляду справи № 910/15226/16 є вимоги про стягнення з відповідача 328110,21 грн. з яких 301412,76 грн. основного боргу та 26697,45 грн. пені.

В судовому засіданні 27.09.2016 року судом, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва в розгляді справи на 18.10.2016 року.

В судовому засіданні 18.10.2016 року позивач позовні вимоги (уточнені) підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 18.10.2016 року не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив чи контррозрахунок на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інтеграл - Буд (далі - позивач, Генеральний підрядник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, Підрядник) був укладений Договір підряду № КГ 170715 (далі - Договір), за умовами якого Підрядник зобовязується в обумовлений строк виконати комплекс робіт з виготовлення, доставки та монтажу обладнання (далі Роботи) на Обєкті «Будівництво виробничої бази та культурної споруди по пр. Космонавта Комарова, 46, у Соломянському районі м. Києва, Корпус № 2» та передати Генеральному підряднику закінчені Роботи. Детальний перелік, кількість та вартість обладнання визначається в Твердому кошторисі (Додаток № 1 до Договору) (п. 2.1 Договору).

Генеральний підрядник зобовязується у відповідності до умов Договору передати Підряднику місце виконання робіт за Актом приймання-передачі місця виконаних робіт (п. 2.2 Договору).

На виконання п. 2.2 Договору за Актом приймання-передачі до Договору Генеральний підрядник передав, а Підрядник прийняв місце виконання робіт для виконання комплексу робіт відповідно до умов Договору, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Договірна ціна Робіт у відповідності з Твердим кошторисом складає 538237,07 грн. (з ПДВ) та включає в себе вартість обладнання, робіт з монтажу та матеріалів та всі витрати на доставку обладнання на Обєкт (п. 4.1 Договору).

Строки виконання Робіт: початок виконання Робіт 10.08.2015 року, закінчення виконання Робіт 15.10.2015 року (п. 5.1 Договору).

Оплата Робіт здійснюється Генеральним підрядником на підставі підписаного ним Акту виконаних робіт та Довідки по формі КБ-3 з урахування раніше виплачених авансових платежів, якщо авансові платежі виплачувались (п. 7.1 Договору).

Строк здійснення оплати за прийняті Генеральним підрядником Роботи протягом десяти банківських днів після підписання Генеральним підрядником Акту виконаних робіт (п. 7.2 Договору).

Генеральний підрядник до початку виконання Робіт перераховує Підряднику авансовий платіж на закупівлю матеріалів для виконання Робіт (п. 7.3 Договору).

У звязку з чим, 23.07.2015 року позивач перерахував відповідачу авансовий платіж в розмірі 376765,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 32 від 23.07.2015 року на суму 376765,95 грн.

19.01.2016 року Сторони уклали Додаткову угоду до Договору підряду № КГ 170715 від 17.07.2015 року (далі Додаткова угода), яка фактично є договором новації (ст. 1053 Цивільного кодексу України), згідно п. 1 якої у звязку нецільовим використанням Підрядником авансового платежу перерахованого Генеральним підрядником згідно умов п. 7.3 цього Договору, та неможливості виконання робіт Підрядником в порядку та строки передбачені Договором підряду, та враховуючи, що внаслідок прострочення Підрядника виконання зобовязання втратило інтерес для Генерального підрядника Сторони домовились припинити Договір підряду в частині виконання Підрядником комплексу з виготовлення, доставки та монтажу обладнання на обєкті, визначених в п. 2.1 Договору підряду з моменту підписання цієї Додаткової угоди (підпункт 1.1 Додаткової угоди).

Підпунктом 1.2 Додаткової угоди Сторони визначили наступний графік повернення Підрядником грошових коштів в сумі 376765,95 грн., перерахованих Генеральним підрядником в якості авансового платежу:

1 етап до 23.03.2016 року в сумі 75353,19 грн.

2 етап до 30.04.2016 року в сумі 75353,19 грн.

3 етап до 31.05.2016 року в сумі 75353,19 грн.

4 етап до 30.06.2016 року в сумі 75353,19 грн.

5 етап до 31.07.2016 року в сумі 75353,19 грн.

Підписанням цієї Додаткової угоди, Підрядник підтверджує отримання авансового платежу та зобовязується повернути грошові кошти в строки та в розмірі визначених в п. 1.2 цієї Додаткової угоди (п. 2 Додаткової угоди).

Таким чином, спірний Договір підряду є припиненим з моменту підписання Додаткової угоди, якою сторони погодили нове грошове зобовязання відповідача - повернення суми авансового платежу в загальній сумі 376765,95 грн. в строки зазначені в Додатковій угоді.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем порушені строки повернення грошових коштів, визначені графіком, погодженим Сторонами у Додатковій угоді, оскільки відповідачем повернуто лише 75353,19 грн. 04.04.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 423 від 04.04.2016 року, яке знаходиться в матеріалах справи, відтак, станом на 01.08.2016 року за відповідачем рахується заборгованість з повернення авансового платежу в розмірі 301412,76 грн.

З метою досудового врегулювання пору, позивач надсилав відповідачу листи № 29/03/16-1 від 29.03.2016 року та № 05/05/16 від 05.05.2016 року (докази надіслання яких знаходяться в матеріалах справи), якими позивач повідомляв відповідача про необхідність виконати зобовязання щодо повернення суми заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

У звязку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 301412,76 грн. позики (здійсненої передплати, на яку Роботи не були надані), розмір і строки повернення якої були погоджені Додатковою угодою.

В ході розгляду спору, позивач на виконання вимог суду, надіслав відповідачу 20.09.2016 року Акт звірки взаєморозрахунків (докази надіслання містяться в матеріалах справи), який залишений без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1053 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 301412,76 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У звязку з простроченням відповідачем строків повернення грошових коштів, встановлених додатковою угодою, позивач також заявив в позові вимогу про стягнення з відповідача 26697,45 грн. пені (згідно поданого 23.09.2016 року розрахунку) на підставі 4 Додаткової угоди за період з 23.03.2016 року по 21.09.2016 року

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4 Додаткової угоди Сторони передбачили, що за порушення обовязку щодо повернення грошових коштів згідно цієї Додаткової угоди, Підрядник сплачує неустойку в розмірі 20 % Договірної ціни робіт з ПДВ (20 %) (згідно п. 4.1 Договору), за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Судом досліджено уточнений у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розрахунок позову та встановлено, що позивачем нарахована пеня по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку, зокрема, помилки в періодах нарахування, оскільки позивачем помилково датою повернення платежів згідно додаткової угоди по кожному спірному періоді зазначено день наступний за першим днем прострочення, оскільки позивачем не враховано ч. 2 п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Судом було здійснено правильний розрахунок пені, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню більша сума пені, однак, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі, виходячи з суми, яка підлягає сплаті з уточнених позовних вимог. Зайво сплачені суми судового збору можуть бути повернуті позивачу за його заявою відповідною ухвалою суду у встановленому законодавством порядку.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08132, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інтеграл - Буд (03150, м. Київ, вул. Анрі-Барбюса, буд. 28-Б, код 34692645) 301412 (триста одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 76 коп. основного боргу та 26697 (двадцять шість тисяч шістсот девяносто сім) грн. 45 коп. пені та 4921 (чотири тисячі девятсот двадцять один) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.10.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін