Рішення № 62161476, 11.10.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа № 911/2797/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аксілайн, Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 53 130,00 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 19.11.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ (далі - ТОВ Геос-УКБ/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аксілайн (далі - ТОВ Аксілайн/відповідач) про стягнення 53 130,00 грн, як таких, що помилково перераховані на рахунок відповідача, відтак отримані ним безпідставно.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2016 порушено провадження у справі №911/2797/16, розгляд справи призначено на 13.09.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2016 розгляд означеної справи відкладено на 11.10.2016 відповідно.

У судові засідання 13.09.2016 та 11.10.2016 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про розгляд спору у даній справі ТОВ Аксілайн було належним чином повідомлене, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення, відправлення, виплату поштового переказу №0813300711775.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до викладених у позовній заяві пояснень, 10.08.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ згідно платіжного доручення №6254 від 10.08.2015 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю Аксілайн кошти у розмірі 53 130,00 грн у якості оплати за флешки згідно рахунку №СФ-128 від 10.08.2015.

Водночас, 11.08.2015 згідно платіжного доручення №6257 позивачем помилково було перераховано відповідачу 53 130,00 грн в якості оплати за флешки згідно рахунку №СФ-128 від 10.08.2015.

17.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Аксілайн поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ отримало флеш-накопичувачі вартістю 53 130,00 грн, в підтвердження чого сторонами було підписано та скріплено печатками видаткову накладну №РН-0000079 від 17.08.2015.

Копії вищезазначених документів наявні в матеріалах справи.

Таким чином, як зазначає позивач, кошти у розмірі 53 130,00 грн були сплачені згідно платіжного доручення №6257 від 11.08.2015 помилково, адже товар, а саме флешки, був поставлений відповідачем на суму 53 130,00 грн, сплачену позивачем згідно платіжного доручення №6254 від 10.08.2015.

Водночас, позивачем в підтвердження проведення відповідних платежі та здійснення поставки надано суду акт звірки взаєморозрахунків, підписаний та скріплений печатками сторін, з підтвердженням наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Аксілайн заборгованості у розмірі 53 130,00 грн.

12.08.2016 позивачем надіслано відповідачу вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 53 130,00 грн. Копія відповідної вимоги та докази її надіслання відповідачу наявні в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач на вимогу не відповів, коштів не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача 53 130,00 грн, з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, від 22.01.2013 у справі №3-69гс12.

Частинами 1 та 2 ст. ст. 11, 202, 205, 207 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Водночас, відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, сплата позивачем згідно платіжного доручення №6254 від 10.08.2015 на користь відповідача 53 130,00 грн у якості оплати за флешки та поставка товару на відповідно оплачену вартість відповідачем, свідчить про виникнення між ТОВ Геос-УКБ та ТОВ Аксілайн правовідносин щодо поставки товару, що припинилися в момент взаємного виконання сторонами відповідних обовязків.

Водночас, доказів прийняття відповідачем на себе обовязку по поставці позивачу товару вартістю більше ніж 53 130,00 грн та/або здійснення відповідної поставки товару позивачу суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що проведення позивачем платежу на суму 53130,00 грн згідно платіжного доручення №6257 від 11.08.2015 є помилковим, оскільки здійсненне без пропозиції відповідача на оплату та поставку продукції, як правової підстави виникнення такого обовязку, а відповідним чином проведений платіж не породжує для відповідача обовязку по поставці товару.

Інших доказів наявності правових підстав для сплати позивачем 53 130,00 грн згідно платіжного доручення №6254 від 10.08.2015 суду не надно.

З огляду наведеного, а також враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обовязок по перерахуванню відповідачу грошових коштів згідно платіжного доручення №6254 від 10.08.2015, в тому числі у якості оплати вартості флешок, позаяк оплату на поставку флешок позивачем виконано згідно платіжного доручення №6254 від 10.08.2015, суд дійшов висновку, що з вини позивача відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобовязана повернути позивачу це майно.

Пунктами 1.24, 1.23 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні встановлено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

У відповідності до пунктів 1.4, 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення помилково перерахованих позивачем та безпідставно набутих відповідачем 53 130,00 грн з підстав ст. 1212 ЦК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 207, 1212 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аксілайн (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 1, оф. 305, ідентифікаційний код 35430366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2А, ідентифікаційний код 38825398) 53 130 (пятдесят три тисячі сто тридцять) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 21.10.2016.

Суддя В.А. Ярема