Ухвала суду № 62160540, 05.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"05" жовтня 2016 р. справа № 808/5532/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2016 р. у справі №808/5532/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

до Приазовського національного природного парку Міністерства екології та природних ресурсів України

про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року Державна фінансова інспекція в Запорізькій області (далі по тексту позивач, ДФІ в Запорізькій області) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приазовського національного природного парку Міністерства екології та природних ресурсів України (далі по тексту відповідач, Приазовський парк), в якому просила стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України кошти у сумі 2370710,00 грн. (т.1, а.с. 3-12).

В обґрунтування позову, зокрема, зазначено, що збитки у сумі 2370710,00 грн. в добровільному порядку відповідачем не були відшкодовані.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2016 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивачем не доведено суду, що відповідачем було завдано збитків Державному бюджету України саме у сумі 2370710,00 грн. Також, суд посилався на судові рішення, якими встановлені певні обставини в справі, а тому, в силу ст.. 72 КАС України не підлягають доведенню (т. 2, а.с. 57-60).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, вказує на те, що при відсутності звітних документів відповідно до календарного плану надання послуг, відповідач 26.12.2013 року фактично провів оплату за неотримані у відповідності до умов договору №42 від 30.10.2013 року послуги, що в свою чергу, призвело до незаконного перерахування Приазовським парком коштів в сумі 2370710,00 грн., які отримані ним з державного фонду охорони навколишнього середовища та є складовою частиною Державного бюджету України, з огляду на що вважає суму позовних вимог обґрунтованою.

Крім того, звертає увагу суду, що Держфінінспекція в Запорізькій області не була стороною у справі №907/283/15 в рамках якої повинна була досліджуватись повнота виконання робіт за договором №42 від 30.10.2013 року, проте вона не досліджувалась Господарським судом, з огляду на те, що не заперечувалась сторонами та відповідно не доказувалась належними доказами.

Також, зазначає, що постановою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 року по справі №808/2618/15 задоволено касаційну скаргу Держфінінспекції у Запорізькій області, скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог Приазовського парку про скасування вимоги від 29.04.2015 року №003-14/512 відмовленою

На підставі зазначеного, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року, як таку, що винесена без всебічного та повного дослідження матеріалів справи та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (т.2, а.с.85-94).

13 вересня 2016 року за вх.№ 28396/16 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Крім того, звертає увагу суду на те, що йому дійсно завдані збитки посадовими особами ПП «Масштаб М» на суму 2370710,00 грн., а отже, Держфінінспекція повинна була звернутися до суду з позовом про стягнення коштів в дохід держави, проте відповідачем повинно бути ПП «Масштаб М», а не позивач (т.2, а.с. 112-115).

Представник відповідача по справі, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 131), у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

До суду надійшло клопотання про розгляду справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами у зязку із відсутністю коштів на відрядження (т.2, а.с. 132)

05.10.2016 року представником позивача у судовому засіданні було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (т.2, а.с.135-137).

В судовому засіданні представник позивача доводи, зазначені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях підтримав у повному обсязі, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 16.02.2015р. по 15.04.2015 р. посадовими особами Мелітопольської обєднаної державної фінансової інспекції була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Приазовського національного природного парку за період з 01.07.2011 року по 31.01.2015 року. За результатами ревізії позивачем складено акт №003-21/2 від 15 квітня 2015 року, який підписано посадовими особами підконтрольної установи із запереченнями (т.1, а.с. 17-30).

29.04.2015 року Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області відповідачу надано висновок на зауваження (заперечення) на акт ревізії від 15.04.2015 р. №003-21/2 (т.1, а.с. 31-50).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що між Приазовським національним природним парком Міністерства екології та природних ресурсів України (замовник) та ПП "Масштаб М" (виконавець) було укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 42 від 30.10.2013 (т.1, а.с.51--54).

Відповідно до календарного плану надання послуг (додаток 3 до договору № 42 від 30.10.2013) встановлено такі строки виконання послуг, зокрема:

1. Комплекс інженерно-геодезичних послуг до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Приазовського національного природного парку, закріплення її межовими знаками та отримання правовстановлюючих документів на право постійного користування земельною ділянкою: початок 30.10.2013, закінчення 25.11.2013, вартість 2184696 грн.

2. Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: початок 25.11.2013, закінчення 01.12.2013, вартість 186014 грн.

3. Погодження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: початок 01.12.2013, закінчення 31.03.2014, вартість 260730 грн. (т.1, а.с.62-63).

На виконання вказаного договору було укладено акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) № 1 від 10.12.2013, відповідно до якого виконавцем виконано комплекс інженерно-геодезичних послуг до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Приазовського національного природного парку, закріплення її межовими знаками та отримання правовстановлюючих документів на право постійного користування земельною ділянкою, а саме послуги I-II етапу (т.1, а.с.167).

Згідно з виставленим рахунком-фактурою від 10.12.2013 № 03, позивачем проведено оплату наданих послуг у розмірі 2370710,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.166).

Між сторонами договору 10 грудня 2013 року було складено акт № 1, відповідно до якого замовник передає, а виконавець приймає документацію по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на доопрацювання, а саме погодження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (третій етап робіт) (т.1, а.с.165).

Позивач в обґрунтування неправомірності перерахування відповідачем коштів в розмірі 2370710,00 грн. ПП "Масштаб М" зазначає, що до ревізії не надані анотований звіт про виконання І етапу календарного плану; при проведенні в ході ревізії інвентаризації в Приазовському парку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не предявлений; при проведенні зустрічної звірки в ПП "Масштаб М" анотований звіт про виконання І етапу та проект землеустрою не надано, повідомлено, що документацію виготовлено в одному примірнику. Також ПП "Масштаб М" повідомлено, що проект землеустрою передано до Управління Держземагентства у Мелітопольському районі Запорізької області та у відділ Держземагентства у Приазовському районі Запорізької області, та в подальшому вилучені в ході досудового розслідування кримінального провадження, що підтверджено копіями відповідних актів вилучення. Документація проекту землеустрою по Якимівському району та м.Бердянську до зустрічної звірки не предявлена. Однак, відповідно до завдання та технічних, якісних та кількісних вимог до розроблення проекту, що є невідємними частинами договору, документація повинна бути виготовлена в трьох примірниках по Мелітопольському, Приазовському, Якимівському районах та м.Бердянську. Документація (графічні матеріали), що передана ПП "Масштаб М" до відділу Держземагентства в Приазовському районі та Управління Держземагентства у Мелітопольському районі, яка в подальшому вилучена слідчим управлінням ГУ МВС України в Запорізькій області, не є проектом землеустрою відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Отже, позивач вважає, що Приазовським парком при відсутності звітних документів відповідно до календарного плану надання послуг, проведено оплату фактично не отриманих інжерено-геодезичних послуг до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Приазовського парку, закріплення її межовими знаками та отримання правовстановлюючих документів на право постійного користування земельною ділянкою (І етап календарного плану) та послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ІІ етап календарного плану), що призвело до незаконного перерахування Приазовським парком коштів в розмірі 2370710,00 грн. до ПП "Масштаб М".

На підставі вищезазначених висновків, позивачем винесена вимога №003-14/512 від 29.04.2015 року про усунення виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Приазовського національного природного парку порушень законодавства з фінансових питань, зокрема:

-стягнути з ПП «Маштаб М» збитки у сумі 2370710,00 грн., завдані внаслідок проведення оплати за не отримані послуги, при відсутності звітних документів, які передбачені пунктами 4.1, 4.2 договору від 30.10.2013 р. № 42, та підтверджують факт надання інженерно-геодезичних послуг та послуг з розроблення проекту землеустрою (т.1, а.с. 15-16).

Судом встановлено, що вищезазначена лист-вимога отримана відповідачем 05.05.2015 року (т.1, а.с. 14).

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову на підставі наявних у матеріалах справи судових рішень, які набрали законної сили, якими, зокрема, підтверджено факт виконання ПП «Маштаб М» перших двох етапів робіт згідно договору №42 від 30.10.2013 року, а позивачем не доведено факту завдання збитків саме в сумі 2370710,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» ( далі - Закон № 2939-ХІІ ), Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 ( далі - Положення № 499/2011 ), Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 ( далі - Порядок №550 ).

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю є Державна фінансова інспекція України (п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №310 від 06.08.2014).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ст.4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема,: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7 ст.10 Закону); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10 ст.10 Закону).

Також підпунктом 5 пункту 4 наведеного Положення про Державну фінансову інспекцію України №310 визначено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення №310 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

За правилами п.45 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (п.46 Порядку № 550).

Відповідно до п.50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема шляхом звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

З аналізу наведених норм в їх сукупності вбачається, що орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Крім того, з викладених правових норм вбачається, що при виявленні збитків, завданих державі чи підконтрольному об'єкту, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звертатися до суду з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог Інспекції щодо відшкодування збитків у розмірі, вказаному у вимозі ДФІ.

Однак, це не свідчить про те, що Держфінінспекція має право предявляти позов про стягнення збитків, заподіяних державі, лише до підконтрольної установи. Так, за змістом п.50 Порядку №550 позивач має право звертатися до суду з позовом про стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами без встановлених законом підстав, або з порушенням вимог законодавства.

Проте, в даному випадку, позов заявлено до обєкту контролю, який не отримував незаконно коштів від держави, а навпаки, якому було заподіяно збитки ПП «Маштаб М».

Враховуючи встановлені обставини суд вважає. що Держфінінспекція мала звернутися до суду господарської юрисдикції з позовом про стягнення збитків до ПП «Матеріал М», як до установи, що незаконно одержала кошти від підконтрольного обєкту.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на визначену позивачем у вимозі №003-14/512 від 29.04.2015 року суму збитку у розмірі 2370710,00 грн., як завдану внаслідок проведення оплати за неотриманні послуги та вважає за необхідне зауважити на тому, що матеріалами справи підтверджується часткове виконання умов договору. Так, ПП «Масштаб М» за рахунок коштів, отриманих від позивача, перерахувало 27.12.2013 р. ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Красногорівський машинобудівельний завод» кошти в сумі 1820000,0 грн., з яких 1344000,00 грн., як попередня оплати (100%) за виготовлення знаків закріплення меж земельних ділянок і точок теодолітного ходу та в сумі 476000,00 грн., як оплата послуг (надання усних та письмових консультацій, інформування у змінах у законодавстві, опрацювання поданої інформації, оформлення аналітичних матеріалів, тощо).

Крім того, частково виконано роботи по розробленню проекту землеустрою згідно договору №42 від 30.10.2013 р. це встановлено у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2015 року (т.1, а.с. 230-233) та позивачем не спростовано.

Таким чином, встановлені обставини ставлять під сумнів визначену позивачем до стягнення суму.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до посилань суду першої інстанції на встановлені ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року у справі №808/2618/15 обставини, як такі, що в силу ч.1 ст. 72 КАС України не потребують додаткового доказування у даній адміністративній справі, з огляду на доводи заявника апеляційної скарги.

Оскільки, відповідачем у зазначеній справі була Мелітопольська обєднана Державна фінансова інспекція, а не Державна фінансова інспекція в Запорізькій області, остання була позбавлена можливості надати суду свої заперечення чи докази в підтвердження законності та обґрунтованості своєї позиції.

Отже, на думку колегії суддів беззаперечне врахування встановлених ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року у справі №808/2618/15 обставин справи є таким, що обмежує передбачені, зокрема, ч.2 ст.6 та ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, права позивача.

Проте, це на законність рішення суду першої інстанції не вплинуло.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2016 р. у справі №808/5532/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги в порядку визначеному ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:В.Є. Чередниченко