Постанова № 62160204, 19.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 р. Справа №805/881/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кірієнко В.О.,

при секретарі Шерстюк Н.А.,

за участю представників сторін

представника позивача ОСОБА_1І,

представників відповідача не зявився,

представника третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальність «Агентство прогресивних бізнес - стратегій» про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015року за №0000294000/2265/10/28-03-40,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2016 року до суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2015року за №0000294000/2265/10/28-03-40, №0000304000/2266/10/28-03-40 та №0000314000/2267/10/28-03-40.

Ухвалою суду від 19.04.2016року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2015року за №0000294000/2265/10/28-03-40, №0000304000/2266/10/28-03-40 та №0000314000/2267/10/28-03-40 були розєднані.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 21.01.2016року по 04.02.2016року відповідачем було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та суми залишку відємного значення попередніх звітних податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2015року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 04.02.2016р. за №41/28-03-40/00210602.

Згідно висновків атку перевірки встановлені, зокрема, наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 630 833,33грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 04.03.2015року за №0000294000/2265/10/28-03-40, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 630 833,33грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 315 416,50грн.

Позивач не погоджується з даними висновками та податковим повідомленням-рішенням податкового органу, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - постачальником послуг спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на припущеннях.

З огляду на зазначене, вважає доводи податкового органу, без відповідних доказів, про придбання юридичних послуг без мети їх використання у господарській діяльності підприємства тільки припущенням контролюючого органу, яке не грунтується на фактичних обставинах справи.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначено, що згідно висновків атку перевірки від 04.02.2016р. за №41/28-03-40/00210602 встановлені наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 630 833,33грн.

Виходячи з сукупності обставин, викладених в акті перевірки, а саме, відсутність розумної економічної причини у завданні замовника, економіного ефекту від отриманих юридичних послуг та придбання юридичних послуг без мети їх використання у господарській діяльності підприємства, вважає висновки акту перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам законодавства.

Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 00210602 (84306, м. Краматорськ).

Основним видом економічної діяльності ПАТ «Енергомашспецсталь» є виробництво чавуну, сталі та феросплавів, ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій» - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників в м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Судом встановлено, що 21.01.2016року по 04.02.2016року відповідачем було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та суми залишку відємного значення попередніх звітних податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2015року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 04.02.2016р. за №41/28-03-40/00210602.

Згідно висновків атку перевірки встановлені наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 630 833,33грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від від 04.03.2015року за №0000294000/2265/10/28-03-40, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 630 833,33грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 315 416,50грн.

Судом встановлено, що 01 вересня 2015 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство прогресивних бізнес-стратегій (Виконавець) укладений договір №187 про надання інформаційно-консультаційних послуг, предметом якого є надання послуг інформаційно-консультаційного характеру із загального усного та письмового консультування замовника з правових питань щодо чинного законодавства України та з правового аналізу ситуацій, що виникли у ході господарської діяльності замовника з видачею рекомендацій щодо їх вирішення відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.1.3 Договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг складається акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). При цьому, виконавець надає акт прийому передачі викнаних робіт безпосередньо в момент здійснення господарської операції, але не пізніше, ніж через 2 дні після її закінчення.

Згідно п.3.1 Договору сторони домовились, що орієнтовний розмір грошового платежу за послуги виконавця за цим договором складає 1 600 000грн.

За послуги, надані виконавцем замовник сплачує суму в розмірі, що узгоджений між сторонами в акті прийому-передачі виконаних робіт, шляхом перерахування цієї суми на поточний рахунок виконавця в трьох денний термін з дня виставлення виконавцем замовникові рахунку фактури. Послуги вважаються наданими виконавцем належним чином та підлягають оплаті у розмірі згідно акту прийому-передачі виконаних робіт та виставленого рахунку фактури у разі настання таких умов:

-надання виконавцем хоча б однієї з перелічених в п.1.2 Договору послуги;

-відсутності письмових зауважень до якості наданих послуг з боку замовника (п.3.2 Договору).

Відповідно до вимог Додаткової угоди №187/2 від 01.10.2015року сторони домовились внести зміни до п.3.1 Договору, та викласти його в наступній редакції: орієнтовний розмір грошового платежу за послуги виконавця за цим договором складає 5 000 000грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з умовами договору позивачем були отримані податкові накладні від 27.10.2015року за №438 на суму 930 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 155 000грн., від 25.11.2015року за №360 на суму 1 100 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 183 333,33грн., від 27.11.2015року за №390 на суму 1 100 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 183 333,33грн., від 30.11.2015року за №435 на суму 1 135 00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 189 166,67грн. (арк.с. 75 - 78).

Сторонами були підписані акти про надання послуг від 27.10.2015року за №2 на суму 930 000грн., від 25.11.2015року за №4 на суму 1 100 000грн., від 27.11.2015року за №5 на суму 1 100 000грн., від 30.11.2015року за №6 на суму 1 135 000грн. (арк.с.83-86).

Виконавцем надані рахунки на оплату від 28.10.2015року за №1201 на суму 2 800 000грн., від 23.11.2015року за №1248 на суму 3 335 000грн. (арк.с.87, 88).

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №806107 від 10.11.2015року на суму 500 000грн., №3289 від 17.12.2015року на суму 3 335 000грн.(арк.с.89, 90).

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних було включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобовязаний нарахувати податкові зобовязання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Ст.3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Ст. 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу Україи за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Суд зазначає, що сама по собі дія виконавця не може бути предметом інтересу замовника, адже замовника цікавить ефект здійснюваної виконавцем поведінки. А тому послугою слід вважати не поведінку виконавця, а її ефект (результат), який і підлягає, умовно кажучи, споживанню з боку замовника.

За моментом прояву ефекту (тобто власне послуги) можна розрізняти дві групи юридичних послуг: 1) послуги, які створюють ефект з самого початку та за ходом здійснення відповідних дій виконавцем (наприклад, консультування)? 2) послуги, що породжуватимуть цей ефект наприкінці або після завершення дій, визначених договором (винесення позитивного для замовника рішення суду). Даний диференційований підхід дозволяє порізному кваліфікувати належність поведінки виконавця.

Визначальною ознакою послуг за загальним правилом є те, що вони споживаються замовником у процесі надання, тобто на момент завершення виконання відсутній результат як певний відокремлений матеріалізований об'єкт. Проте, замовник повинен розуміти, що витрати за договорами про надання, зокрема, юридичних послуг включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Податковий орган в акті перевірки, під час розгляду справи посилається на те, що відсутнє подальше пряме використання отриманих інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 3 785 000грн. в господарській діяльності підприємства.

Склад витрат, засади методологічного формування інформації про витрати підприємства в бухгалтерському обліку та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим Міністерством юстиції України 19 січня 2000 року за № 27\4248, який є нормативно - правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню у межах спірних відносин за положенням п. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі Стандарт).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для якого вони здійснені, про що зазначено пунктом 7 Стандарту.

З урахуванням норм зазначених пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до норм цієї статті, наведеного аналізу положень Стандарту, положень статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Відповідно до умов договору № 187 від 01.09.2015року ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій» надає ПАТ «Енергомашспецсталь» послуги інформаційно-консультаційного характеру із загального усного та письмового консультування, а саме: з правових питань щодо чинного законодавства України та з правового аналізу ситуацій, що виникли в ході господарської діяльності позивача, з видачею рекомендацій щодо їх вирішення відповідно до чинного законодавства.

На підтвердження використання інформаційно-консультаційних послуг у господарській діяльності позивач зазначає, що 15.10.2015 він замовив у контрагента підготовку курсу лекцій з трудового законодавства, який був прийнятий на підставі акту надання послуг від 25.11.2015 № 4, та використаний для проведення навчання в Краматорському міському центрі зайнятості, договір № 052515122200001 від 22.12.2015, та в Дружківському міському центрі зайнятості, договір № 051715122300003 від 23.12.2015.

Проте відповідно до Акту № 4 від 25.11.2015 витрати позивача склали 1100000,00 грн (один мільйон сто тисяч гривень), в той час як прибуток за укладеними договорами підприємством отриманий не був. Натомість, підприємством було зазначено, що послуги за даним актом №4 використовуються позивачем для теоретичного навчання, що вказує на отримання прибутку в подальшій господарській діяльності підприємства.

Суд не приймає до уваги зазначені доводи представника позивача, оскільки зазначена послуга не створює ефект з самого початку та за ходом здійснення відповідних дій виконавцем та не породжує цей ефект наприкінці або після завершення дій, визначених договором. Тобто, письмові та усні консультації з питань трудового законодавства, враховуючи основний вид діяльності підприємства, не створюють для позивача економічного ефекту, який було витрачено на отримання цієї послуги.

13 жовтня 2015 року позивач замовив ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій» інформаційно-консультаційну довідку щодо підстав для скасування постанов про стягнення виконавчого збору з посиланням на норми законодавства та судову практику, яка була прийнята на підставі акту надання послуг від 27.11.2015 № 5 та використана для звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанов про стягнення виконавчого збору на загальну суму 11,33 млн грн., який в подальшому було задоволено.

Разом з тим, суд зазначає, що з пояснень представника позивача вбачається, що ПАТ «ЕМСС» має в штаті власних юристів, які отримують щомісячно заробітну платню, та до повноважень яких входить зокрема, складання позовних заяв, захист інтересів підприємства в судових органах та інших органах виконавчої влади.

Таким чином, сам по собі факт звернення до суду з зазначеним позовом після отримання інформаційно-консультаційної довідки не доводить звязку з результатом розгляду адміністративного позову ПАТ «Енергомашспецсталь».

Також позивач вказує, що 01 вересня 2015 року він замовив ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій» інформаційно-консультаційну довідку щодо регулювання діяльності, повязаної з передачею товарів подвійного призначення згідно до законодавства України, яка була прийнята на підставі акту надання послуг від 30.11.2015року за № 6 та використана для отримання дозволів Державної служби експортного контролю України на поставку таких товарів.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що дозвіл Державної служби експортного контролю України був виданий 19.11.2015року, тобто раніше, ніж було отримано інформаційно-консультаційну довідку від 30.11.2015року (т.2 арк.с.102), що свідчить про те, що наявності звязку між отриманням консультативної довідки та викристанням даних, що викладені в ній в господарській діяльності підприємства, позивачем не доводено.

Окрім іншого, позивачем було замовлено послугу, предметом якої є надання розяснення по експортним операціям нижче собівартості. Зазначена послуга була прийнята на підставі акту надання послуг від 27.10.2015року за №2 та використана у звязку з подачею позовної заяви до Донецького окружного адміністративного суду про визнання податкової консультації від 23.07.2015року за №858/8/28-03-06-13 недійсною. В якості доказу отримання позитивного ефекту для підприємства від придбаної послуги, позивачем вказано на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015року по справі №805/3316/15-а, якою визнано недійсною податкову консультацію Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 23.07.2015року за №858/8/28-03-06-13.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява про визнання податкової консультації від 23.07.2015року за №858/8/28-03-06-13 недійсною була підписана 07.08.2015року (т.2 арк.с.34).

Постановою Донецького окружного адміністратвиного суду по справі №805/3316/15-а від 17.09.2015року в позовних вимогах позивача про визнання податкової консультації від 23.07.2015року за №858/8/28-03-06-13 недійсною було відмовлено.

В передбачені законодавством терміни ПАТ «ЕМСС» було підготовлено апеляційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністратвиного суду по справі №805/3316/15-а від 17.09.2015року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Разом з тим, послугу про надання розяснення по експортним операціям нижче собівартості було отримано підприємством лише 27.10.2015року, тобто вже після складання позовної заяви та апеляційної скарги на постанову суду, що свідчить про те, що наявності звязку між отриманням консультативної довідки та викристанням даних, що викладені в ній в господарській діяльності підприємства, позивачем не доводено.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено прямого використання інформаційно-консультаційних послуг, отриманих ПАТ «Енергомашспецсталь» за договором № 187 від 01 вересня 2015 року, у господарських операціях підприємства.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в редакції, що діяла на момент вчинення порушення (далі ПКУ) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів,

регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В пункті 44.2 ПКУ зазначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Вимога щодо реальних змiн майнового стану платника податкiв як обовязкова ознака господарської операцiї кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Досліджуючи первинні документи, якими підтверджено реальність здійснення ПАТ «Енергомашспецсталь» витрат на виконання договору № 187 від 01 вересня 2015 року, судом встановлено, що сплата коштів за рахунком № 1248 від 23 листопада 2015 року, здійснювалась позивачем на підставі платіжного доручення № 3289 від 17 грудня 2015 року, тобто поза межами строків сплати, передбачених п.3.2 Договору за надані виконавцем послуги (т.1 арк.с., 70, 90), що спростовує твердження сторін за договором про належне виконання умов договору.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Окрім іншого, суд зазначає, що з наданих позивачем первинних доументів в підтвердження надання юридичних послуг не зазначено кількості годин роботи працівника компанії або групи працівників, прізвищ виконавців тощо, а також не доведена наявність необхідності в залученні певних вузькоспеціалізованих спеціалістів з права для висвітлення питань, які не є частиною повсякденної діяльності бізнесу та відсутність можливості власного персоналу виконати ці завдання.

Що стосується умов Договру про надання послуг, слід зазначити наступне.

Сторонами за договором не зазначено підставу та обґрунтовану необхідність його укладення, не сформульовано чітко предмет договору, а саме, не визначено перелік дій, які будуть здійснені особою, що надає юридичні послуги, не вказано конкретний порядок виконання зазначеного переліку дій, не сформульовано бажаний (запланований) результат їх надання та його форму.

Аналіз договору про надання юридичних послуг, укладеного позивачем з юридичною компанією, дає підстави вважати, що послуги, які надавав виконавець, не використовувалися позивачем у господарській діяльності та не були спрямовані на отримання доходу останнього, а понесені витрати на юридичні послуги не призвели до позитивного економічного результату збільшення доходу платника податку, ціна на юридичні послуги не відповідає ринковому рівню цін на аналогічні послуги в даному регіоні.

Аналогічної позиції додержується Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 11 квітня 2012 року (номер справи в касаційному провадженні К-57795/09).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

Недоведеність позивачем операції отримання інформаційно-консультаційних послуг повязаних з економічною діяльністю ПАТ «Енергомашспецсталь», унеможливлює погодження судом правомірності віднесення позивачем до сум бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку коштів у розмірі 630 833,33грн., за податковими накладними складеними та виданими його контрагентом від 27.10.2015року за №438 на суму 930 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 155 000грн., від 25.11.2015року за №360 на суму 1 100 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 183 333,33грн., від 27.11.2015року за №390 на суму 1 100 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 183 333,33грн., від 30.11.2015року за №435 на суму 1 135 00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 189 166,67грн.

З огляду на доведені податкові правопорушення, суд дійшов висновку про неоьгрунтованість позовних вимог позивача, у звязку з чим вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальність «Агентство прогресивних бізнес - стратегій» про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015року за №0000294000/2265/10/28-03-40 відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 19.10.2016 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.10.2016 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кірієнко В.О.