Рішення № 62159825, 24.10.2016, Рубіжанський міський суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016 року Провадження №2/425/615/16

Справа №425/2296/16-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар Кравченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 89167 гривень 43 копійки за кредитним договором від 27 серпня 2008 року, яка складається з наступного: 14975 гривень 59 копійок - заборгованість за кредитом; 74191 гривня 84 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином. У судове засідання 24 жовтня 2016 року для розгляду справи по суті позивач і відповідач не зявились. Представник позивача у позові просив розглянути справу без його участі, а у випадку неявки відповідача вказав, що не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, а правом на подачу заперечень та доказів, якими вони обґрунтовуються не скористався.

У звязку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судових засідань 17 жовтня 2016 року та 24 жовтня 2016 року, та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило і причини неявки ним не повідомлені, а позивач не заперечив проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини пятої статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом ЦПК України) занесена до журналу судового засідання.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У позові, представник позивача вказував на те, що між банком та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг, зобов`язання за яким банком були виконані шляхом відкриття відповідачу поточного рахунку у гривні, видачі йому платіжної картки, та кредитування рахунку до встановленого кредитного ліміту. А відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті процентів за його користування не виконав. Тому у банка виникло право вимоги до відповідача щодо повернення кредиту, а також сплати процентів за його користування. А оскільки договором передбачено також право банка на нарахування і стягнення неустойки за невиконання грошових зобовязань, банк просить стягнути і її.

На основі всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, суд встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), 27 серпня 2008 року, звернулась до закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (код ЄДРПОУ: 14360570) шляхом підписання та подання заяви від 27 серпня 2008 року, якою по суті, просила надати їй кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за його користування, який станом на 18 серпня 2015 року складав 14980 гривень (а.с.14,15,16-21,22-23,24,26,27).

Підписавши заяву від 27 серпня 2008 року, ОСОБА_1 також підтвердила, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, який вона зобов`язується виконувати (а.с.14-21).

За договором про надання банківських послуг, закрите акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК взяв на себе зобовязання відкрити ОСОБА_1 поточний рахунок, видати їй платіжну картку (а за бажанням видати додаткові картки), та здійснювати платежі з рахунка, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитувати рахунок) з урахуванням встановленого кредитного ліміту (який банк може змінювати в односторонньому порядку) та у розмірі здійснених нею або її довіреною особою операцій за допомогою карток, а ОСОБА_1 взяла на себе зобовязання повернути кредит, сплатити проценти за його користування та інші винагороди (у тому числі комісії) у строки та порядку, передбаченому цим договором, щомісячним платежем (а.с.14-21).

Закрите акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок, випустив платіжну картку, та кредитував її рахунок (а.с.15,33-44).

Сімнадцятого липня 2009 року, у звязку із зміною типу та найменування, публічне акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК, як правонаступник закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, отримало нове свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.24,26,27).

За період з 27 серпня 2008 року по 31 травня 2016 року, банк здійснював кредитування рахунку ОСОБА_1, яка у повному обсязі не повернула отриманий кредит, не сплатила процентів банку за надання банківських послуг (а.с.33-44).

Двадцять сьомого липня 2016 року, публічне акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла за договором про надання послуг від 15 вересня 2007 року (а.с.2-5).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем (нині) публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та відповідачем ОСОБА_2 виникли цивільні (зобовязальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування через поточний рахунок), а відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобовязанні, отримати виданий йому кредит, сплату процентів за його користування та комісійних винагород, а також неустойку з порушення грошових зобов`язань по договору.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального і процесуального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 ЦК України зобовязання можуть виникати з договорів, які стають обовязковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Виходячи з положень частини першої статей 1054, 1055 ЦК України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою) у письмовій формі, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у розмірі та порядку, що передбачений договором. При цьому, з огляду на положення статті 207 ЦК України, такий договір може бути укладений шляхом обміну сторонами одним або декількома документами, в яких зафіксовано його зміст, та які підписані обома сторонами: споживачем, як однією стороною договору, та уповноваженим на це представником кредитодавця із скріпленням печаткою кредитодавця, як другою стороною договору. А користуючись положеннями статті 628 вказаного кодексу, сторони мають право укласти договір, в якому будуть міститись елементи різних договорів (змішаний договір), тоді до відносин сторін у такому договорі, застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, 27 серпня 2008 року, ОСОБА_1 та (нині) публічне акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК уклали змішаний договір про надання банківських послуг, за яким (в частині умов договору, що стосуються кредитування рахунка) банк взяв на себе зобовязання відкрити ОСОБА_1 поточний рахунок, видати їй платіжну картку (а за її бажанням додаткові картки), та здійснювати платежі з рахунка, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитувати рахунок) з урахуванням встановленого кредитного ліміту (який банк може змінювати в односторонньому порядку) та у розмірі здійснених нею або її довіреною особою операцій за допомогою карток (а.с.14-21).

Факт виконання банком як кредитодавцем вказаних зобовязань, підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с.33-44).

Виходячи з положень частин першої статей 526, 529 та 530 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обовязку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за договором про надання банківських послуг, ОСОБА_1 взяла на себе зобовязання повернути кредит, сплатити проценти за його використання та інші винагороди (у тому числі комісії) у строки та порядку, передбаченому цим договором, щомісячним платежем (а.с.14-21).

Відповідно до положень частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання).

Виходячи з документів наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за договором (а.с.8-13), та виписки по особовому рахунку відповідача (а.с.33-44), ОСОБА_1 взяті на себе зобовязання належним чином не виконувала. У звязку з чим, у неї як позичальника, станом на 31 травня 2016 року, утворилась така заборгованість: 14975 гривень 59 копійок - заборгованість за кредитом; 74191 гривня 84 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які б доводили зворотне, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе грошових зобовязань у вигляді повернення кредиту та сплати процентів, на підставі договору про надання банківських послуг від 27 серпня 2008 року, а тому і доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цих зобовязаннях, на отримання від відповідача, як боржника, наданого йому кредиту та сплати процентів.

Тому, матеріально-правову вимогу позивача до ОСОБА_1 про стягнення з неї такої заборгованості: 14975 гривень 59 копійок - заборгованість за кредитом; 74191 гривня 84 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, позов публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача. Згідно частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на те, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1378 гривень, які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.1), вони підлягають стягненню на користь позивача з відповідача у повному обсязі. При цьому враховуючи, що відповідач викликався в судове засідання згідно частини 9 статті 74 ЦПК України, тобто шляхом оголошення у пресі, тож сума витрат, повязаних з опублікуванням оголошення про виклик відповідача у розмірі 420 гривень, підлягає стягненню на користь держави з відповідача у повному обсязі.

Отже, керуючись статтями 1-11,15,18,57-64,88,159-197,208,209,212-215,224-233 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (ідентифікаційний код: 14360570, адреса місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, будинок 50) заборгованість по договору про надання банківських послуг від 27 серпня 2008 року, яка утворилась станом на 31 травня 2016 року, у розмірі 89167 (вісімдесят девять тисяч сто шістдесят сім) гривень 43 (сорок три) копійки, з яких: 14975 (чотирнадцять тисяч девятсот сімдесят пять) гривень 59 (пятдесят девять) копійок заборгованість по кредиту; 74191 (сімдесят чотири тисячі сто девяносто одна) гривня 84 (вісімдесят чотири) копійки заборгованість по процентах за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (ідентифікаційний код: 14360570, адреса місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, будинок 50) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) у дохід держави Україна судові витрати у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання позивачем апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення, якщо таку заяву не було подано. У разі подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після закінчення строку на подання ним апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання ним апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - Д.С. Коваленко