Рішення № 62159584, 18.10.2016, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

18.10.2016 394/94/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Партоліної І.П.

при секретарі: Довгій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог- орган опіки та піклування Новоархангельської райдержадміністрації, про відібрання малолітньої дитини та передачі дитини батьку, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини,-

В СТ А Н О В И В:

ОСОБА_1 з врахуванням уточнених позовних вимог звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відібрання малолітнього сина ОСОБА_3 від відповідача та передати дитину йому як батьку , жителю АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивував тим, що з 05.11.2011 року по 18.06.2013 року він перебував у зереєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, від шлюбу мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, і який за усною домовленістю із колишньою дружиною проживає з її батьками у АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його колишня дружина померла.

В добровільному порядку відповідач не повертає йому сина, який досяг трирічного віку, тримає його у себе, він як батько має рівні права щодо виховання дитини і тому звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В свою чергу відповідач подала зустрічний позов до позивача з вимогами позбавити його батьківських прав відносно малолітнього сина та визначити місце проживання ОСОБА_3 20.04.2012 року біля неї.

Свої вимоги мотивувала тим, що після розлучення позивача з її дочкою, внук ОСОБА_3 став проживати біля матері ОСОБА_4

Відповідно до рішення суду позивач зобов'язаний був сплачувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн. щомісячно, однак від сплати аліментів ухилявся і 13.08.2014 року відносно нього було розпочате досудове розслідування за ознаками ч.1 ст.164 КК України, так як заборгованість по аліментам становила 12315 грн.

Після відкриття кримінального провадження ОСОБА_1 частково була погашена сума заборгованості в розмірі 1500 грн. і кримінальне провадження було закрите.

Крім того, позивачем до суду 20.11.2012 року була подана заява про оспорювання батьківства, в якій позивач в категоричній формі заперечував своє батьківство відносно сина ОСОБА_3.

За висновком судово-медичної експертизи позивач є біологічним батьком дитини, але зовсім не виконує своїх батьківських обов'язків перед ним.

Після встановлення батьківства позивач на протязі майже трьох років не намагався спілкуватись із сином, приймати участь у його житті та вихованні, допомагати матеріально та ухилявся від сплати аліментів.

Позивач переслідує мету отримати квартиру з допомогою сина, про що ним було заявлено по приїзду на поховання дочки, і коли він вдруге побачив сина, то заявив, що забере дитину з тієї причини, що він є учасником АТО і йому при наявності трьох дітей виділять житло.

Позивач має іншу сім'ю, має дружину та двох дітей, проживає з сім'єю у гуртожитку в одній кімнаті і тільки з цієї причини подав позов про відібрання сина.

Вона зі своїм чоловіком житлом та матеріально забезпечені, мають змогу утримувати внука, піклуються про нього і тому в зв'язку з тим, що батько фактично відмовився від дитини, не бере участі в його фізичноту та духовному розвитку та матеріальному забезпечені, вона подала вищезазначений зустрічний позов.

Ухвалою Новоархангельського районого суду Кіровоградської області від 14.07.2016 року зустрічний позов було прийнято до розгляду та об'єднано з первісним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та його представник первісні позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити .

Позивач суду пояснив, що він спілкувався з покійною дружиною, по телефону цікавився його здоров'ям.

З дитиною не спілкувався, так вона була дуже мала, він виїхав у інше місце на проживання у червні 2013 року.

Навідуватись до дитини не мав змоги, так як працював. Аліменти не платив, так як не було постійної роботи.

Заплатив колишній дружині 1000 грн на її банківську картку,1500 грн через касу. До смерті дружини інші кошти не виплачував, нічого не давав на утримання дитини, із відповідачем не спілкувався.

Підтвердив факт оспорювання батьківства.

В даний час перебуває на контрактній службі, але має змогу за наказом командира частини брати відпустки.

На запитання пояснив, що дитину після народження бачив 6 раз- при проведенні експертизи ДНК, по приїзду в судові засідання.

З 25.12.2015 року 2 рази приїзджав до дитячого садка, але дитини не було.

Всі його члени сім'ї, в тому числі дружина та батьки не заперечують проти проживання сина ОСОБА_3 разом із ними.

12.01.2016 року він прибув зі службою у справах дітей, щоб забрати дитину, так як усно з відповідачем не вирішили спірне питання.

Однак на запитання пояснив, що дитина жодного разу зі членами його сім'ї не спілкувалась.

Пояснив, що в теперішній час у нього прокинулись батьківські почуття до дитини, однак відповідач перешкоджає йому бачитись із дитиною.

Зустрічні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що він перебуває у черзі на отримання житла, однак відібрання дитини не є для цього підставою.

В даний час він тимчасово проживає у АДРЕСА_1, його вже місце служби у військовій частині м.Броди.

При спілкуванні з командиром він з'ясував, що як тільки він забере дитину, то його переведуть на службу у м.Кіровоград.

На запитання пояснив, що йому невідомо скільки відповідач витрачає коштів на утримання внука, не відомо, які книжки цікавлять дитину, який його зріст, його стан здоров'я, не знає чи вміє дитина рахувати, яка оплата за перебування у дитячому садку.

Всі ці обставини мотивував неможливістю спілкуватись з дитиною внаслідок великої відстані між населеними пунктами їх проживання.

Додав, що при зустрічі з дитиною у дитсадку подарував йому іграшки, повідомив, що у нього є ще два брати.

Відповідач та її представник первісні позовні вимоги не визнали, наполягали на задоволення зустрічних позовних вимог, з підстав зазначених у позові.

Так відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що у шлюбі позивач та її дочка фактично прожили 7 місяців у м.Кіровограді.

З дня народження внука ОСОБА_3 вона також проживала із ними і після двотижневого її відлучення дочка попросила її забрати з дитиною.

Забравши їх, дитину зареєстрували у себе, позивача із дочкою розлучили у червні 2013 року.

Ще під час шлюбу у позивача народився син від іншої жінки.

У її дочки ОСОБА_4 був рак молочної залози.

Підтвердила, що позивач до внука приїхав до дитячого садка із органом опіки, дитина запитала про нього і вона йому пояснила, що це його батько. У дитини стався нервовий зрив і вона зверталась до лікаря невропатолога у обласну лікарню.

Крім іншого, позивач жодного разу не поцікавився долею та життям дитини, на утримання сплатив лише 1500 грн. для того, щоб закрили кримінальну справу.

Фотографувався із дитиною вже після смерті її дочки.

В даний час їй невідомо де дійсно проживає позивач, які умови для проживання дитини і в категоричній формі заявила, що теперішня дружина позивача мала стосунки із ним ще до розлучення і тому вона ніяким чином не замінить матір її внукові та не зможе його полюбити, як рідну дитину.

Крім того, внук має сильну до неї та її чоловіка прихильність, так як вони внука виховують та всім забезпечують .

Вона просила позивача налогоджувати контакт з дитиною, щоб останній привик до нього, ближче познайомився, однак у відповідь були лише образи на її адресу зі сторони позивача.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні пояснила, що дитина може проживати разом із батьком, для цього є всі необхідні умови , батько бажає забрати дитину до себе, підстав для позбавлення його батьківських прав немає.

В телефонному режимі у службі були співбесіди із ОСОБА_1 та відповідачем з її чоловіком з приводу вирішення питання мирним шляхом.

В її присутності під час відвідин батьком сина у садочку загроз дитині не було. Матір позивача просила передати подарунок дитині.

На запитання пояснила, що вона не може сказати де дитині буде краще і висновок складався на підставі акту обстеження умов проживання ОСОБА_1, який додано до матеріалів справи.

Про відношення нинішньої дружини позивача до дитини їй відомо лише зі слів самого позивача, при складанні висновку характеристики на осіб, які проживають разом із позивачем не були надані.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює лікарем-педіатром Новоархангельської ЦРЛ і за станом здоров'я ОСОБА_3 вона спостерігає з тримісячного віку.

На огляди дитину приводили її мати та бабуся, батька вона жодного разу не бачила.

У дитячому садку скарг та зауважень зі сторони вихователів щодо стану здоров'я дитини не було.

Внаслідок психотравми дитини 25.05.2016 року, останню було направлено до Кіровоградської обласної дитячої лікарні для огляду, так як у дитини був енурез, дитина перестала спати і в даний час хвороба усунена.

На запитання повідомила, що їй у дитячому садку повідомили, що дитина перестала спати після візиту батька до садочка.

Після смерті матері дитина була пригнічена, невесела, зараз стан дитини змінився.

У дитини відсутній цукровий діабет, при ацетономічному стані дитини останній заборонено вживання солодощів.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що вона є сусідкою подружжя ОСОБА_2 і ще за життя їх дочки ОСОБА_4 вона від останньої не чула, щоб ОСОБА_3 чимось допомагав, не цікавився долею дитини, ОСОБА_4 сама забезпечувала дитину.

Свідок повідомила, що близько місяця тому назад ОСОБА_3 сказав їй, що його хоче забрати дядько і просив його не віддавати.

З наявної інформації від інших людей їй невідомо про те, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у вихованні та побаченні з дитиною.

На запитання представника позивача висловила свою позицію про необхідність у тому, щоб дитина полюбила батька, так як бабуся з першого дня приймала участь у вихованні і дитина має право бути любимою та щасливою.

Про інші обставини участі батька у вихованні та забезпеченні дитини їй невідомо.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що сім'я ОСОБА_2 є хрещеними батьками її дітей і їй відомо, що дитина проживає із ними.

Вона не спілкувалась із дитиною з приводу взаємовідносин з батьком, про спілкування дитини з батьком їй нічого не відомо, відомо лише, що ОСОБА_3 оспорював батьківство і одного разу привозив іграшку.

Була лише присутньою при телефонній розмові між сторонами коли позивач ображав відповідача словами: «Ты старая курица».

Інших обставин, які безпосередньо стосуються справи не повідомила.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що відповідач є його дружиною, вони разом піклуються про внука ОСОБА_3.

Ще за життя їх покійна дочка ОСОБА_4 була в скрутному становищі, просила допомоги позивача, однак він їй відмовив у допомозі, внаслідок чого вона звернулась до суду з позовом до нього про стягнення аліментів.

Заплативши лише 1500 грн. боргу, кримінальну справу відносно нього закрили.

Після поховання дочки, позивач приїхав, поспілкувався з дитиною 20 хвилин і він з дружиною просив його, щоб останній приїзджав,спілкувався із сином, щоб дитина до нього привикла, прохав, щоб приїзджали і його інші діти, щоб між ними налагоджувався контакт і позивач обіцяв, що все буде робити.

Однак позивач повідомив, що якщо він забере дитину, то йому нададуть більше житло.

26-27 грудня 2015 року позивач у супроводі представника служби у справах дітей ОСОБА_17 приїхав до них додому для того, щоб забрати внука.

Позивач приїхав лише один раз до сина у садочок, поспілкувався, подарував іграшки, повідомив що є ще два братики.

На запитання свідок пояснив, що він роз'яснював ОСОБА_3, що позивач є його батьком і ніякі кошти за долю дитини позивачу не пропонував.

Позов подали коли позивач почав погрожувати.

Заслухавши думку учасників розгляду , дослідивши матеріали справи в сукупності з іншими доказами, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.11.2011 року.

Відповідно до рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 18.06.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був розірваний.

Від вищевказаного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до виконавчого листа виданого Новоархангельським районним судом Кіровоградської області 09.07.2013 року із ОСОБА_1 користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі 450 грн з подальшою індексацією щомісячно, розпочавши з 04.10.2012 року і до досягнення сином повноліття.

Відповідно до даних державного виконавця Кіровського відділу ДВС Кіровоградського міського управління юстиції заборгованість по аліментам по вищезазначеному виконавчому листу станом на 01.08.2014 року складає 12315 грн.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до паспотних даних позивача останній зареєстрований у АДРЕСА_3.

Довідкою від 25.02.2016 року засвідчено, що позивач разом із дружиною та двома синами зареєстрований за вищевказаною адресою.

Іншою довідкою від 29.02.2016 року засвідчено, що позивач разом із дружиною та двома синами проживають за адресою: АДРЕСА_1. і у вказаній квартирі проживають без реєстрації.

Актом обстеження умов проживання ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1 встановлено, що за вищевказаною адресою фактично проживають ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_8,ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_9,ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10,ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_12.

Квартира, в якій проживає сім'я, складається із 3 кімнат,кухні, коридору, санвузлу.

Помешкання достатньо вмебльоване, житлові умови добрі, дітям відведено для проживання окрему кімнату, в якій розташовані ліжка, шафа для одягу, шафа для іграшок та інші речі, необхідні для навчання, розвитку та вихованння дітей.

Як пояснили батько та його дружина, дід та баба-вони спільно виявили бажання забрати у сім'ю на спільне проживання дитину, народжену в попередньому шлюбі батька.

Комісія прийшла до висновку про можливість передачі для подальшого проживання дитини за адресою батька, враховуючи його бажання та бажання його родини, достатні матеріальне забезпеченя та житлово-побутові умови сім'ї.

Відповідно до характеристики за місцем прожодження військової служби ОСОБА_1 характеризується позитивно.

Відповідачем надано до суду акти обстеження умов проживання її сім'ї та внука, довідки про доходи, довідки про стан здоров'я.

За висновком органу опіки та піклування Новоархангельської райдержадміністрації від 22.06.2016 року та 18.10.2016 року обстежено умови проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем його проживання у АДРЕСА_2 разом із дідусем та бабусею ОСОБА_11 та ОСОБА_2. На даний час дитина знаходиться на повному їх утриманні. В будинку створено задовільні умови проживання для сім'ї: кімнати вмебльовані, наявний запас продуктів харчування, присутні засоби гігієни, постільна білизна, дитина має окреме ліжко, куточок для проведення дозвілля, іграшки відповідно до віку, одяг та взуття відповідно до сезону.

Малолітній ОСОБА_3 в даний час забезпечений всім необхідним для повноцінного життя та розвитку, бабуся з дідусем турбуються про хлопчика, його фізичний та духовний розвиток. Дитина дуже прив'язана до них.

З наявної в службі інформації ОСОБА_1 може забезпечити свою малолітню дитину всім необхідним для повного і гармонійного розвитку її особистості і за результатами органом був прийнятий висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав позивача та доцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Умовами ч.1 ст.ст. 14,15 СК України передбачено, що здійснення сімейних прав та обов'язків є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Статтею 151 СК України визначено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Так, у статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Раду Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ч. 7 ст. 7 СК України закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до вимог ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і передані її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Відповідно до Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, були розлучені зі своєю матірю(батьком). Дитина має право на здорове зростання і розвиток (принцип 4 Декларації прав дитини).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосуванню закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль щодо, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Дитині, для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння також в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється забезпеченню інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини).

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтесах дітей.

В ході розгляду справи встановлено, що батько проживає окремо від сина, тривалий час не цікавився життям та здоров'ям дитини, не піклувався про його духовний розвиток, пояснюючи це тим, що не мав змоги внаслідок віддаленості проживання та зайнятості на роботі, не цікавиться особливостями розвитку дитини.

З часу присудження аліментів сплатив лише 1500 грн., інші кошти не сплачував, із відповідачем не обговорював питання надання матеріальної допомоги на утримання дитини. Пояснив, що аліменти не платив, так як не було постійної роботи та що дитина жодного разу зі членами його сім'ї не спілкувалась.

Підтвердив, що не обговорював із відповідачем позицію матеріального утримання сина.

Особисто дитину з часу народження бачив 6 раз, оспорював батьківство.

Судом встановлено, що дитина проживає в сім'ї відповідача, яка повністю піклується про її духовний та фізичний розвиток, матеріально утримує та забезпечує всім необхідним. Дитина відвідує дитячий садок, всім необхідним для свого віку забезпечена. Згідно характеристики з дитячого садка ОСОБА_3 активний, привітний,здібний, у колективі веде себе дружньо, любить малювати, ліпити, складати складанки.Охоче виконує фізичні вправи на заняттях співає, танцює, розповідає вірші, грає в ігри та інше.

25.05.2016 року було звернення до Кіровоградської обласної дитячої лікарні в супроводі дідуся та бабусі малолітнього ОСОБА_3 з приводу порушення сну, самовільного сечовипускання та випорожнення, однорпазову втрату свідомості, судоми. Був оглянутий лікарем-неврологом і на підставі огляду та обстеження був встанволений діагноз «Мінімальна мозкова дисфункція,неорганічний енурез та енкопрез.Епісиндром (в енамнезі).Параксизмальне порушення сну».Було призначено лікування і після повтлорного огляду скарг бабуся до стану здоров'я не мала і дитині був встановлений діагноз «Здоровий». Рекомендовано спостереження невролога за місцем проживання в динаміці у зв'язку з епізодом судом в анамнезі.

Як роз'яснено у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Судом також встановлено, що підтверджується і у висновку органу опіки та піклування, що дитина дуже прив'язана до дідуся та бабусі, дитина жодного разу зі членами сім'ї позивача не спілкувалась, не знайома з ними, в даний час для неї вони є незнайомими людьми, яких вона не знає і зміна місця проживання у сім'ю незнайомих людей може негативно вплинути на її стан.

Крім того, позивачем надано до суду ряд довідок та клопотання від 04.10.2016 року (а.с.171) про те, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що також свідчить про те, що на теперішній час спілкування з дитиною та його вихованням буде вкрай обмеженим, що таком матиме вплив на фізичний та духовний розвиток дитини.

Відповідно до вимог ч.3 ст.163 СК України суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Відповідно до п.8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини(затвердженому постановою КМУ № 866 від 24.09.2008 року) якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють

Матеріалами справи відсутня інформація про загрозу життю або здоров'ю дитини.

Статтею 19 СК України визначено участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів.

Так відповідно до вимог цієї статті при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З вищевказаних підстав суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування в частині доцільності проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком на час розгляду справи, оскільки він є недостатньо обгрунтованим, так як підставою для дачі такого висновку був наявний акт обстеження умов проживання позивача, який органом опіки не перевірений, не з'ясовано ряду питань щодо можливості проживання дитини біля батька (стан здоров'я всіх членів сім'ї, належність житла зазначеним особам, фактичне проживання батька, розмір житлової площі, наявність умов для проживання третьої дитини, не встановлено з врахуванням віку дитини прихильність та бажання проживати дитини біля батька), хоча більшу частину у висновку акцентовано увагу на умовах проживання малолітнього у сім'ї ОСОБА_2 та прив'язаності дитини до них і у висновку взагалі не зазначено підстав для відібрання дитини в межах заявлених позовних вимог позивача.

У висновку не наведено інформацію про загрозу життю або здоров'ю дитини, що є приводом для відібрання дитини.

Оскільки регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, що є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин (ст.7 Сімейного Кодексу України) то, за таких обставин судом достовірно встановлено, що підстави для відібрання дитини від відповідача на даний час відсутні.

Підстави позбавлення батьківських прав визначені ст.164 СК України.

Відповідно до роз'яснень п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року № «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (з послідуючими змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Враховуючи доводи відповідача, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони щодо позбавлення батьківських прав позивача, так як остання не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів на свою користь на утримання ОСОБА_3, документально не підтверджено звернення до відповідних служб з приводу попередження позивача з приводу невиконання своїх батьківських обов'язків.

Крім того, судом враховується та обставина, що на теперішній час позивач бажає повною мірою займатись вихованням дитини, його оздоровленням і при цьому суд відзначає, що залишення проживати дитини із бабусею не розлучає дитину з батьком, рішення суду не позбавляє позивача права проявляти турботу та любов до дитини, незалежно від того з ким проживає дитина.

Посилання позивача на більш матеріальні можливості для нормального розвитку дитини та організації її відпочинку та дозвілля, суд ввважає неспроможними, оскільки останній має змогу в добровільному порядку утримувати дитину у спосіб, що відповідає інтересам дитини.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення зустрічних позовних вимог відповідача про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 біля ОСОБА_2, оскільки проживання малолітнього з відповідачем забезпечить йому більш повний, нормальний фізичний і духовний розвиток на час розгляду спору.

Підстав для задоволення іншої частини зустрічних позовних вимог та первісного позову судом не встановлено.

При цьому суд відзначає, що залишення дитини проживати з бабусею в даний час не розлучає її із батьком, рішення суду не позбавляє позивача права проявляти турботу та любов до дитини, незалежно від того, з ким дитина на даний час проживає і для майбутнього, з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, рішенням суду позивач не позбавляється права максимально докласти зусиль для встановлення контакту з дитиною, сприяти якнайкращому його забезпеченню, спілкуванні з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомленя та в повній мірі довести ту обставину, що у нього прокинулись батьківські почуття до сина.

Також суд наголошує, що у відповідності до вимог ст.3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тобто за наявності спору.

В порядку ст.88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по зустрічному позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,7,14,15,19,151,160,161,163,164 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини ,ст.ст. 213,214,215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Кіровоград та передачі дитини батьку відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Кіровоград біля ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_15, за адресою АДРЕСА_2.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 551грн.20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоархангельський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або у разі, якщо особи, які брали участь у справі, не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: