Ухвала суду № 62159577, 19.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2569/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1803/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Боднарук М.В. М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М. секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 інтереси якого представляє ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_4, служба у справах дітей Снятинської РДА про визнання кредитного договору, договору іпотеки, додаткової угоди до договору іпотеки недійсними, виключення з державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію договору іпотеки, додаткової угоди до договору іпотеки, заборони про відчуження нерухомого майна за договором іпотеки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Снятинського районного суду від 14 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

08 жовтня 2013 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 пред»явила позов до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи ОСОБА_4, служба у справах дітей Снятинської районної Державної адміністрації про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, додаткової угоди до договору іпотеки, виключення з державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію договору іпотеки, додаткової угоди до договору іпотеки, заборони про відчуження нерухомого майна за договором іпотеки.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що кредитним договором передбачено валюту платежу - долари США, однак у Приватбанку відсутня індивідуальна ліцензія НБУ на здійснення валютних операцій.

Укладення Договору іпотеки житлового будинку в якому проживала на той час неповнолітня ОСОБА_5 укладено без дозволу органу опіки і піклування що суперечить вимогам чинного законодавства.

Додаткова угода до договору іпотеки згідно якої в іпотеку передано земельну ділянку, укладена без згоди позивача ОСОБА_2 як її співвласника.

Посилаючись на те, що оскаржувані ним договори укладені з порушенням вимог чинного законодавства та порушують його права та інтереси, як співвласника майна, переданого в іпотеку, просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Снятинського районного суду від 14 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 на дане рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з»ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення порядку розгляду справи, суд не вирішив заяву представника позивача про відвід судді, а також не вирішив інші заяви сторони позивача.

Крім того, апелянт посилається на те, що головуючим по справі при ухваленні рішенні порушено присягу судді.

Апелянт вказала, що оскаржуване рішення є не чинним та не правосудним, оскільки постановлено на її думку від імені ще не створеного Снятинського районного суду та за участі нечинного судді Боднарука М.В.

Рішення суду не відповідає нормам процесуального права, оскільки при ухваленні рішення суд не з»ясував питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

У рішенні суду обов»язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, натомість суд не витребував кредитну справу від ПАТ КБ «ПриватБанк» та не надсилав повісток сторонам по справі.

Посилаючись на зазначені обставини справи, апелянт просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_2 ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник ПАТ «КБ ПриватБанк» ОСОБА_6 у судовому засіданні 13 жовтня 2016 року заперечила доводи апеляційної скарги, однак будучи належним чином повідомленою у судове засідання 19 жовтня 2016 року не з»явилася, а тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2004 року між Приватбанком в особі Директора Чернівецької філії Приват Банку та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № CVH0G000000065, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки на строк по 04 липня 2014 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 74000 доларів США на придбання житла у сумі 70000 доларів США і на оплату страхових платежів у сумі 4000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії.

09 липня 2004 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки № CVH0G000000065, відповідно до якого ОСОБА_4 (іпотекодавець) у забезпечення позичальником зобов»язань за вищезазначеним кредитним договором надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 712,4 кв.м., житлова площа 271,8 кв.м., що знаходиться за адресою с. Новоселиця вул. Миру, 3 Снятинського району.

Позивач ОСОБА_2, як співвласник зазначеного будинковолодіння надав нотаріально засвідчену згоду на укладення позичальником договору іпотеки, а також надання нею в іпотеку будь-якого майна, що належить йому на праві спільної власності з ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника за кредитним договором № CVH0G000000065 від 07 липня 2004 року. (а.с.10-12 т.1) .

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору іпотеки № CVH0G000000065 від 09 липня 2004 року укладеної між ОСОБА_4 та Приватбанком п. 7 договору іпотеки доповнено другим абзацом, згідно якого іпотека за договором поширюється на земельну ділянку загальною площею 0,50 га, на якій розташоване майно і яка належить іпотекодавцю на підставі державних акті в про право власності на земельну ділянку серії ІФ №092953, ІФ №092954, виданих Снятинським районним відділом земельних ресурсів 12.07.2004 року, земельна ділянка розташована за адресою с. Новоселиця вул. Миру, 3 Снятинського району, цільове призначення яких для ведення особистого селянського господарства та для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. (а.с.13 т.1)

Крім того, 07 липня 2004 року між ОСОБА_4 та Приватбанком укладено договір застави майнових прав № CVH0G000000065, згідно якого ОСОБА_4 у забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором № CVH0G000000065 від 07.07.2004 року надала в заставу право вимоги передачі йому будинок та земельну ділянку що знаходяться за адресою с. Новоселиця вул. Миру, 3 Снятинського району а також інших прав за договором купівлі-продажу від 07.07.2004 року укладеного між заставодавцем та ОСОБА_3, що є боржником перед заставодавцем, з моменту сплати повної вартості майна за договором купівлі-продажу (а.с. 120 т. 4).

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом про визнання вищезазначених договорів недійсними, посилаючись на те, що такі порушують його права як співвласника іпотечного майна.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так згідно ч. 1-3, 5, 6 статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив із того, що обставини на які посилається позивач не дають підстав для висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, про те, що не суперечить вимогам чинного законодавства укладення договору в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Сторони при укладенні договору досягнули згоди щодо валюти кредиту в доларах США, позичальник ОСОБА_4 виконувала взяті на себе зобов»язання за кредитним договором в доларах США, а тому посилання представника позивача ОСОБА_2, який не є стороною оспорюваного договору (являється співвласником іпотечного майна, за договором іпотеки, укладеним в забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором) щодо неправомірного укладення кредитного договору в іноземній валюті є необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу також посилання апелянта на те, що всупереч вимог чинного законодавства договір іпотеки укладено без згоди органу опіки і піклування, оскільки в будинковолодінні проживала неповнолітня ОСОБА_5 Судом першої інстанції встановлено, що в будинку за адресою с. Новоселиця вул. Миру, 3 Снятинського району згідно довідки Новоселицької сільської ради ніхто не зареєстрований і не проживає. Натомість при укладенні кредитного договору та договору іпотеки позичальник ОСОБА_4 зазначила місце свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, а місце реєстрації м. Заставна вул. Чорновола 10/6.

Відповідно до положень ст. 29 ЦК України місцем проживання неповнолітньої дитини у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них.

Будь-яких доказів того, що неповнолітня ОСОБА_5 проживала в будинковолодінні що є предметом іпотеки суду не представлено.

Крім того, необґрунтованими є доводи апелянта про те, що Додаткова угода до договору іпотеки згідно якої в іпотеку передано земельну ділянку, укладена без згоди ОСОБА_2 як її співвласника, оскільки позивач ОСОБА_2, як співвласник зазначеного будинковолодіння надав нотаріально засвідчену згоду на укладення позичальником договору іпотеки, а також надання нею в іпотеку будь-якого майна, що належить йому на праві спільної власності з ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника за кредитним договором. (а.с.10-12 т.1) .

Безпідставними та надуманими є посилання апелянта на те, що рішення суду постановлено від імені ще не створеного Снятинського районного суду та за участі нечинного судді Боднарука М.В.

Не заслуговують на увагу посилання представника апелянта на те, що суд не вирішив всі клопотання про відвід головуючому в справі, оскільки в матеріалах справи наявні ряд заяв ОСОБА_3 про відвід судді Боднаруку В., які у встановленому законом порядку вирішені.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Снятинського районного суду від 14 червня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.В.Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_7